17.Охарактеризуйте політичний режим Олександра Лукашенка в Білорусії.

Олекса́ндр Григо́рович Лукаше́нко (біл. Алякса́ндар Рыго́равіч Лукашэ́нка, рос. Алекса́ндр Григо́рьевич Лукаше́нко) (нар. 30 серпня 1954 року, Копись, Вітебська область, Білоруська РСР) — президент Республіки Білорусь з 1994 року, обирався на цю посаду чотири рази.

Лукашенко закінчив Могилівський педагогічний інститут та Білоруську академію сільського господарства. У середині 1970-х працював інструктором з політичних справ та п’ять років провів в армії. Згодом він займав незначні посади в Комсомолі та місцевих партійних організаціях. Починаючи з 1982 року він займав керівні та партійні посади в колгоспі та комбінаті будівельних матеріалів. У 1990 році був обраний до парламенту Білоруської РСР.

Політична кар'єра

У парламенті Лукашенко створив фракцію «Комуністи за Демократію». Він підтримував близькі зв’язки з консервативними комуністичними фракціями в незалежній Білорусі та мав контакти зі схожими групами в Росії. У 1994 році він звернувся до російської Державної Думи із закликом про створення нового союзу Слов’янських держав. У 1994 році Лукашенка було обрано президентом Республіки Білорусь. Серед іншого він сприяв щільнішим зв’язкам з Росією та протягом наступних років підписав кілька угод з російським президентом Борисом Єльциним, які закликали до різноманітних форм союзу між двома державами. У 1996 році Лукашенко переконав виборців схвалити нову конституцію, яка надавала йому великі додаткові повноваження, у тому числі право продовжувати свій строк на посаді, постановляти накази (керувати через накази) та призначати третину верхньої палати парламенту. Економічна політика Лукашенка зупинила економічну кризу і занепад, від якого потерпали постсоціалістичні країни, що трансформували свої економіки. Підприємства отримали державну підтримку і опіку та не зупиняли своєї роботи. Білорусь фактично одразу змогла вийти на рівень сталого розвитку, в той час як в сусідніх Україні та Росії спад, тобто зменшення обсягів продукції, продовжувався до 2000 року. Підсумком 15-річної незалежності стало те, що ВВП Білорусі на кінець 2006 складав 129% від рівня 1991, в той час як в Росії - 100%, в Україні - лише 76%.^{[Джерело?]} У 1999 році Лукашенко та Єльцин підписали Договір про Створення Союзної Держави, яка передбачала широку співпрацю, але не зберігала незалежність для Білорусі. Незважаючи на те, що призначений час Лукашенка на посаді президента закінчувався у 1999 році, він залишився там на досягнутий ним новий строк. Під час правління О.Лукашенка в Білорусі були обмежені політичні і деякі особисті свободи. Знищувалась незалежна преса. Переслідувались політичні опоненти. Зникло кілька незгодних і особистих ворогів О.Лукашенка. Багато політиків і активної молоді були вимушені емігрувати за кордон (Литва, Польща, Росія, Україна, США). В 2006 році на чергових президентських виборах О.Лукашенка було обрано президентом на третій строк (легітимність цього обрання піддано сумнівам, унаслідок масових порушень принципів вільних і демократичних виборів). Його головними суперниками були лідери опозиції - Олександр Мілінкевич і Олександр Козулін. 5 листопада 2009 року відбулося урочисте вручення диплому Почесного доктора Київського національного університету імені Тараса Шевченка видатному політичному і державному діячеві, президенту Республіки Білорусь Олександру Лукашенку. Диплом, мантію і почесний знак президенту вручив ректор університету академік Леонід Губерський ^[2]. 19 грудня 2010 Олександр Лукашенко, згідно офіційно оголошенним даним, здобув майже 80% голосів виборців і вчетверте став президентом Білорусі. 21 січня 2011 він офіційно склав присягу президента Білорусі.