11.Змалюйте політичний портрет Сталіна.

Йо́сип Віссаріо́нович Ста́лін (справжнє прізвище — Джугашвілі, груз. იოსებ ჯუღაშვილი (вимовл. Іосеб Джугашвілі), * 21 грудня1879(?), Горі — † 5 березня 1953, Москва (підмосковна («ближня») дача)) — державний, політичний і військовий керівник СРСР, найбільшої держави світу 1920-50 рр. Генеральний секретар Центрального Комітету Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з 1922 року, голова Радянського Уряду (Голова Ради Народних Комісарів з 1941 року, Голова Ради Міністрів СРСР з 1946 року), Генералісимус Радянського Союзу (1945).

На період перебування Сталіна при владі приходяться форсована індустріалізація СРСР, окупація балтійських країн і Західної України, перемога в Другій світовій війні, перетворення СРСР на наддержаву із значним науковим, військовим і промисловим потенціалом, безпрецедентне посилення геополітичного впливу Радянського Союзу в світі; а також форсована насильницька колективізація, Голодомор в Україні 1932—1933, встановлення диктаторського режиму^[1], масові репресії, депортації народів, численні людські втрати (в результаті голодомору, воєн і німецької окупації), розділення світової спільноти на два ворогуючі табори (НАТО та Варшавський договір), встановлення соціалістичного ладу в Східній Європі і Східній Азії, початок холодної війни. Російська і світова громадська думка з приводу ролі Сталіна в перерахованих подіях украй поляризована. Українофоб^[2], офіційно визнаний 13 січня 2010 року Апеляційним судом міста Києва злочинцем, який винний в організації геноциду 1932—1933 років на території України і причетний до вбивства мільйонів українців голодом^[3].

За походженням грузин (за іншими джерелами — осетин^[4]).

Прізвисько

Прізвисько «Сталін» Йосип Джугашвілі вибрав собі 1912 року, перед цим змінивши близько тридцяти інших прізвиськ і партійних кличок^[5]. Для найближчого оточення у нього була інша кличка — «Коба».

Партійна діяльність

Джугашвілі-Коба-Сталін, фото 1912 р.

1898 року став членом РСДРП. У 1901—1902 роках член Тіфлісського, Батумського комітетів РСДРП. З 1901 року Сталін, перебуваючи на нелегальному положенні, організовував страйки, демонстрації, влаштовував збройні напади на банки, передаючи експропрійовані гроші «на потреби революції». У 1902 році в Батумі був вперше арештований. Засланець до Східного Сибіру, незабаром втік із заслання.

Після II-го з'їзду РСДРП (1903), що відбувся в Брюсселі і Лондоні, стався розкол партії на більшовиків іменшовиків. Сталін підтримав вождя більшовиків Леніна і за його дорученням приступив до створення мережі підпільних марксистських гуртків на Кавказі. Учасник революції 1905—1907. У грудні 1905 року делегат 1-ої конференції РСДРП (Таммерфорс).

У 1906—1907 роках Йосип Сталін брав участь в організації низки експропріацій в Закавказзі. У 1907 році був одним з керівників Бакинського комітету РСДРП. З 1902 по 1913 рік Сталін шість разів піддавався арештам і висилкам, чотири рази тікав. У 1912 році увійшов до складу Російського бюро ЦК РСДРП.

Жовтневий переворот

Під час Лютневої революції (1917) Сталін повернувся до Петрограду і у травні був кооптований до Політбюро ЦК. З березня 1917 року брав участь в підготовці і проведенні Жовтневого перевороту: входив до складу Політбюро ЦК РСДРП(б), був членом Військово-революційного центру по керівництву збройним повстанням.

До приїзду Леніна з еміграції був одним з керівників ЦК РСДРП і Петербурзького комітету партії більшовиків. У 1917 році — член редколегії газети «Правда», Політбюро ЦК партії більшовиків, Військово-революційного центру. Спочатку Сталін підтримував Тимчасовий уряд. По відношенню до Тимчасового уряду і його політики виходив з того, що демократична революція ще не завершена, і скидання уряду не є практичним завданням. Проте потім приєднався до Леніна, який виступав за перетворення «буржуазно-демократичної» лютневої революції на пролетарську соціалістичну революцію.

14 — 22 квітня був делегатом I загальноміської конференції петроградських більшовиків. 24 — 29 квітня на VII Всеросійській конференції РСДРП(б) виступив в дебатах по доповіді про теперішній момент, підтримував погляди Леніна, виступив з доповіддю з національного питання; обраний членом ЦК РСДРП(б).

У травні — червні був учасником антивійськової пропаганди; був одним з організаторів перевиборів Рад і в муніципальної кампанії в Петрограді. 3 — 24 червня брав участь як делегат I Всеросійського з'їзду Рад робочих і солдатських депутатів; був вибраний членом ВЦИК і членом Бюро ВЦИК від фракції більшовиків. Також брав участь в підготовці демонстрацій 10 і 18 червня; опублікували низку статей в газетах «Правда» і «Солдатська Правда».

Зважаючи на вимушений відхід Леніна в підпіллі Сталін виступив на VI з'їзді РСДРП(б) (липень — серпень 1917) із звітною доповіддю ЦК. На засіданні ЦК РСДРП(б) 5 серпня був вибраний членом вузького складу Центрального комітету. У серпні — вересні головним чином вів організаційно-журналістську роботу. 10 жовтня на засіданні ЦК РСДРП(б) проголосував за резолюцію про збройне повстання, був вибраний членом Політичного бюро, створеного «для політичного керівництва на найближчий час».

У ніч на 16 жовтня на розширеному засіданні ЦК виступив проти позиції Л. Б. Каменєва і Г.ЕЗінов'єва, які проголосували проти рішення про повстання; був вибраний членом Військово-революційного центру, у складі якого увійшов в Петроград ВРК.

24 жовтня (6 листопада), після розгрому юнкерами друкарні газети «Рабочий Путь», Сталін забезпечив вихід газети, в якій опублікував редакційну статтю «Що нам потрібне?» із закликом до скидання Тимчасового уряду і заміни його Радянським урядом, вибраним представниками робочих, солдатів і селян. Того ж дня Сталін і Троцький провели нараду більшовиків — делегатів 2-го Всеросійського з'їзду Рад РСД, на якому Сталін виступив з доповіддю про хід політичних подій. У ніч на 25 жовтня (7 листопада) брав участь в засіданні ЦК РСДРП(б), який визначив структуру і найменування нового радянського уряду.радянського уряду.