
- •Реферат
- •«Наукові та науково-технічні д українських вчених: накова діяльність в.Вернадського, д.Чижевського, і.Сікорського, с.Корольова та ін.»
- •Іі. Основна частина
- •2.1. Загальні особливості розвитку української науки у першій половині хх століття
- •2.2. Роль природознавця Вернадського в.І. У розвиток екології.
- •2.3. Наукові праці філософа Чижевського в.І.
- •2.4. Піонер авіації – Сікорський і.І.
- •2.5. Корольов с.П. – головний конструктор перших ракетно-космічних установ.
- •Ііі. Висновки
- •Академік с. П. Корольов. Вчений. Інженер. Людина: Творчий портрет за спогадами сучасників: Зб. Статей / За ред.А.Ю.Ішлінского. - м., 1986.
2.4. Піонер авіації – Сікорський і.І.
Початок ХХ ст. – час бурхливого розвитку повітроплавальних апаратів, перші кроки авіації. Саме у 1909 р. виникає Київське Товариство повітроплавання, де працював видатний український авіаконструктор, киянин Ігор Сікорський, знаменитий на весь світ син України, інженер, один з піонерів авіації, основоположник важкої авіації, автор одного з перших у світі проектів гелікоптера, побудованого в 1910 р у Києві. В 1913-1914 рр., конструктор першого в США літака-амфібії. І.Сікорський на важких літаках своєї конструкції “Руський витязь” та “Ілля Муромець” встановлює світові рекорди з тривалості польоту (1 год., 54 хв) та вантажопідйомності літака.
З безлічі технічних нововведень І.І.Сікорського слід виділити принаймні троє найвидатніших його досягнень, кожне з яких могло б зробити безсмертним його ім’я. Це вирішальний внесок у створення російської авіаційної промисловості та перших у світі багатомоторних літаків-гігантів у роки першої світової війни, розробка у США перших міжконтинентальних пасажирських авіалайнерів, організація серійного вертольотобудування. Побудував у Києві шість моделей літаків та перший у Росії гелікоптер і провів натурні випробування. Однак підіймальна сила гвинтів була недостатньою.
У роки першої світової війни «Муромці» нових модифікацій пі-шли в серію, було створено їх ескадрилью, яка ефективно діяла на фронті. У роки війни І.І.Сікорський створив ще декілька типів літаків: легких типу винищувача-перехоплювача, розвідників, винищувачів супроводу, штурмовиків та інших типів. Фактично було закладено основи російської авіаційної промисловості.
Наприкінці 30-х років І.І.Сікорський перейшов на створення вертольотів. Упродовж двох десятиріч він конструював вертольоти різних класів, що дістали велике поширення. Його фірма, яка з 1943 р. стала знову самостійною, була провідним виробником вертолітної техніки. З виробництва вертольотів І.І.Сікорського почалося серійне вертольотобудування не лише в США, а й у Великобританії та Франції. Після виходу на пенсію в 1957 р. і до смерті І.І.Сікорський залишався консультантом фірми. За його участю створювалися вертольоти другого покоління і почалася розробка вертольотів третього покоління. Гелікоптери І. Сікорського марки «S» 1941 року прийняті на озброєння Збройними силами США. У цілому фірма І. Сікорського «Сікорські Ейркрафт» створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів. З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великій Британії та Франції. Про високу гарантію польотів на гелікоптерах І. Сікорського свідчать факти постійного використання їх президентами США як VIP-транспортних засобів.
І. Сікорський удостоєний понад 80 різних високих нагород. Є володарем рідкісної відзнаки: меморіального призу братів Райт. Видатний авіаконструктор є почесним доктором багатьох університетів світу.
2.5. Корольов с.П. – головний конструктор перших ракетно-космічних установ.
Обрана мною тема «Науково-технічні досягнення українських вчених" характеризує також одну з найбільш яскравих сторінок історії нашої держави - еру освоєння космічного простору, перший супутник землі, перший політ людини в космос, перший вихід космонавта у відкритий космос, багаторічна робота орбітальної станції і багато чого іншого безпосередньо пов'язано з ім'ям академіка Корольова Сергія Павловича, першого Головного конструктора ракетно-космічних систем.
С. П. Корольов - український вчений в СРСР у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів.
Поряд із найбільшими досягненнями в науці і техніці, С. П. Корольов підготував цілу плеяду вчених і фахівців, які продовжили його справу.
Сергій Павлович навчався в КПІ лише два перших роки свого студентського життя, здобувши тут базову, фундаментальну підготовку. У 1926 році він перевівся до Московського вищого технічного училища (тепер – Московський державний технічний університет ім. М.Баумана), яке закінчив у 1929 році, взявши за тему дипломного проекту власну реальну розробку легкомоторного двомісного літака СК-4. Над цим літаком Сергій Корольов почав працювати ще в КПІ, а на час захисту диплома він уже проходив льотні випробування.
Сім років (1939–1945) зазнавав катувань у ГУЛАЗІ, де разом з іншими ув'язненими вченими, був силоміць залучений до розробок балістичних та геофізичних ракет. Після звільнення з концтабору очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос та вихід людини в космос.
Так, вершиною творчості С. П. Корольова справедливо вважають пілотовані польоти в космос. 12 квітня 1961 стартом корабля "Восток" з Юрієм Олексійовичем Гагаріним на борту людство зробило друге епохальний крок в освоєнні космосу - у космос проник людина!
Треба відзначити, що в кінці XIX і на початку XX століття в Росії спостерігався інтерес до навколишнього зоряного світу. Його підживлювали фантасти. Опановуючи умами, вони сприяли появі наукових і технічних ідей. Мало кому відомий російський дослідник К. Е. Ціолковський створив космічний працю "Дослідження світових просторів реактивними приладами", опублікувавши його в 1903 році. У ньому вчений вперше розробив теорію реактивного руху і на її основі довів, що ракета на рідкому паливі запропонованої ним схеми здатна досягти швидкості, необхідної для подолання земного тяжіння.
Озираючись на весь життєвий шлях С. П. Корольова, починаючи з юнацького захоплення планеризмом і закінчуючи його останніми днями, можна підкреслити найголовнішу рису його характеру - прагнення робити незвичне. Створені за його кресленнями планери були завжди оригінальними. І ракетнатехніка, особливо в далекі передвоєнні роки, захопила його своєю незвичайністю, зухвало-романтичним майбутнім, "космічними перспективами". Сергій Павлович передбачав і як мало хто, глибоко розумів, яким вагомим внеском у науково-технічний прогрес вона може стати, як буде сприяти зміцненню обороноздатності нашої країни в ті важкі роки. І її створення, вдосконалення він віддав усі свої сили, знання, талант.