2.2 Зміст окремих розділів

Реферат містить відомості про обсяг, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел. Реферат відображає подану в записці інформацію: об’єкт розробки, мету, методи розробки, результати та їхню новизну. Наприкінці реферату мають бути наведені ключові слова (5 - 10 слів або словосполучень), які друкуються великими літерами в називному відмінку в рядок через кому і визначають галузь виконаного проекту. Реферат повинен бути стислим і знайомити читача із суттю проекту (див. додаток Д.2).

У вступі необхідно окреслити проблему, на розв’язання якої спрямований дипломний проект, сформулювати мету дипломного проекту (наприклад, метою дипломного проекту є створення автоматизованої інформаційної системи або програмно-технологічного комплексу, або математичної моделі або нового алгоритмічного рішення тощо).

У розділі «Аналіз проблемної галузі і постановка задачі» дипломник має проаналізувати існуючу ситуацію в науковому, організаційному, технічному і програмному забезпеченні обраної предметної галузі, провести аналіз літературних джерел та тих, що з Інтернету, і сформулювати список наукових, організаційних, практичних задач, які необхідно виконати в ході дипломного проектування, тобто зробити розгорнуту постановку задачі.

У розділі «Перелік вимог до програмної системи» необхідно розгорнуто сформулювати функціональні, системні, програмні вимоги до програмного проекту. Якщо потрібно, описати варіанти використання.

У розділі «Проектна специфікація» або «Опис прийнятих проектних рішень» необхідно з'ясувати загальну структуру програми, подати об’єктну модель розробленої системи, структуру таблиць бази даних, ключові методи та алгоритми, описати формати даних, які зберігаються поза базою даних, і таке інше.

У розділі «Опис розробленої програмної системи» описати користувацький інтерфейс програмної системи, технічні і технологічні характеристики системи, порядок і правила її експлуатації.

У розділі «Аналіз дослідної експлуатації і можливих застосувань» треба навести результати дослідної експлуатації і тестування. Також треба зазначити, в яких ще практичних галузях доцільно використовувати даний програмний продукт, навести результати впровадження, якщо вони отримані (акти впровадження, авторські посвідчення, патенти, посилання на свої статті за темою проекту, тези доповідей на конференціях тощо).

У висновку необхідно стисло викласти результати дипломного проекту, що винесені на захист, а також оцінити можливі напрямки продовження роботи.

2.3 Правила оформлювання

Мова пояснювальної записки – українська, або іноземна, за погодженням керівника проекту та завідувача кафедри.

Пояснювальна записка оформляється у вигляді друкованого документа, що задовольняє вимогам стандарту ДСТУ 3008-95 на оформлення науково-технічної документації: стандартний аркуш А4 (210x297 мм), розмір полів документа: верхнє та нижнє – 20 мм, праве – 10 мм, ліве – 30 мм; полуторний інтервал; розмір шрифту – 12 пунктів (2,5 мм); абзацний відступ – п’ять знаків. Це відповідає вимогам ДСТУ: не більш 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення при висоті літер і цифр не менше 1.8 мм.

Невеликі помилки, описки і графічні неточності виправляти шляхом підчищення або зафарбування білою фарбою і нанесення на тому ж місці потрібного тексту машинним засобом або від руки. Виправлення виконуються чорним кольором. Всі виправлення мають бути продубльовані в електронній версії записки, будь-які розбіжності між паперовою та електронною версіями суворо забороняються.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм й інші імена власні в документі подають мовою оригіналу. Допускається переклад власних імен і подання назви організацій у перекладі на мову записки з додаванням (при першому нагадуванні) оригінальної назви.

Текст пояснювальної записки має бути структурований за допомогою структурних елементів та розділів. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів і заголовки розділів треба розташовувати всередині рядка і друкувати прописними літерами без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту треба починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої прописної, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовку розділу не допускаються. Відстань між основним текстом і рядком із заголовком (розділу, підрозділу, пункту, підпункту) складає 2 рядки або 40 пунктів.

Нумерація рисунків, таблиць, формул має впроваджуватись в межах розділу; посилання на друковані джерела подаються в квадратних дужках. Бібліографічні описи в переліку посилань наводяться у порядку першої зустрічі в тексті (див. додаток Д.3).

В тексті записки можуть бути використані перелічення. Перед переліченням ставлять двокрапку. Перед кожною позицією перелічення треба ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою або, без нумерації – дефіс (це перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації перерахування слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Приклад:

а) форма і розмір клітин;

б) живий вміст клітин:

1) частини клітин;

2) неживі включення протопластів;

в) утворення тканини.

Таблицю треба розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На таблицю мають бути посилання в тексті. Таблиці нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Таблиця може мати назву, яку поміщають над таблицею. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщаючи одну частину під іншою або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її голівку і боковик. Слова «Таблиця <номер>» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці <номер>».

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) треба розташовувати у записці безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в записці. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам стандартів ЕСКД і ЕСПД. Якщо ілюстрація має назву, її розміщують під ілюстрацією. За необхідністю під ілюстрацією також розміщають роз’яснювальний текст. Ілюстрація позначається словом «Рисунок <номер>», що разом із назвою ілюстрації поміщають після пояснень. Ілюстрації треба нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, що наводяться в додатках. Номер ілюстрації містить номер розділу і порядковий номер ілюстрації, розділені крапкою, наприклад:

Рисунок 3.2 – Загальна структура системи

У додатках до номера рисунка входить літера додатка, наприклад:

Рисунок А.1 – Графік продажу продукту

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, при цьому назву ілюстрації поміщають на першій сторінці, пояснення – на кожній сторінці, і під ними вказують: «Рисунок __, лист __».

Текст програмного коду наводиться в пояснювальній записці моноширинним шрифтом (наприклад, Courier New) і його не оформлюють як рисунок. Приклад програми:

int **malloc2d(int r, int c){

int **t=new int *[r];

for(int i=0; i<r; i++)

t[i]=new int[c];

return t;

}

Сторінки пояснювальної записки треба нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації для всього тексту. Номера ставляться у правому верхньому куті, починаючи з аркушу, який розміщується після аркушу «ЗМІСТ». Всі попередні аркуші рахуються, але не нумеруються.