15. Способи регламентації або дозування навантажень.

Існує декілька способів регламентації або дозування навантаження :

• За відносною потужністю ( у % до МКС, у % к PW max)

Для виховання витривалості велике значення має класифікація циклічних вправ за їх інтенсивністю або потужністю.

Потужність роботи - кількість виконаної роботи за одиницю часу. Залежить від сили, частоти та амплітуди м’язових скорочень. Розрізняють 4 зони потужності виконуваної роботи: * Робота помірної потужності - подовженість 20-30 хвилин та більше. * Робота великої потужності - подовженість від 3 до 30 хв. * Робота субмаксимальної потужності - подовженість від 20 секунд до 3-5 хвилин. * Робота максимальної потужності межова подовженість не більш як 20 секунд.

• за абсолютним та відносним значенням кількості повторень вправ (кількість вправ, % до максимальної кількості повторень вправ

Цей спосіб дозування передбачає побудову оздоровчого заняття з урахуванням максимального тещ: тобто максимально можливої кількості повторень (МГО протягом визначеного відрізку часу(найчастіше 30-60 сек).

• за величиною фізіологічних параметрів (ЧСС, енергетичні витрати)]

Цей вид дозування є найбільш ефективним, тому що вказу індивідуальні фізіологічні зрушення у відповідь на конкретне навантаження. Розрізняють два основні типи такого дозування: 1) за частотою серцевих скорочень, 2) дозування відповідно до енергетичних витрат.

Білет 6.

16. Характеристика фізкультурно-оздоровчих методик (аеробіка, ритмічна гімнастика, шейпінг, калланетика, аквааеробіка, дихальна гімнастика).

Аеробіка – система вправ у циклічних видах спорту, що пов’язана з проявом витривалості (біг, ходьба, плавання), спрямована на підвищення функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем.

Ритмічна гімнастика – різновид гімнастики оздоровчої спроможності, у якій головними є загальнорозвиваючі прави, біг, стрибки та танцювальні елементи, що виконуються під емоційну, ритмічну музику майже без перерв, без пауз.

Шейпінг – система, що є сполучення засобів аеробіки та атлетичної гімнастики.

Калланетика – система фізичних вправ на основі статичного напруження і розтягування різних м’язових груп з метою корекції фігури та усунення недоліків тілобудови.

Аквааеробіка – система фізичних вправ у воді, яка поєднує елементи плавання, гімнастики, стретчингу, силових вправ, що виконуються під музику.

Дихальна гімнастика йогів – система дихальних вправ, яка сприяє умінню керувати силою та енергією.

Дихальна гімнастика Стрельнікової – система вправ, які базуються на активному, напруженому вдиху, завдяки якому тренуються м’язи дихальної системи.

Дихальна система Бутейка – базується на засвоєні неглибокого дихання.

17. Основні положення систем к.Купера, п.Іванова, н.Амосова, к.Динейки, а.Стрельникової, м.Гриненко, „контрекс- 2”, „Треммінг – 130”.

Доктор Купер розробив систему, що дозволяє людині оцінити (тест Купера) і поліпшити (вправи і методика їхнього використання) стан свого здоров'я. Свою систему він назвав «аеробікою». Введений термін ємко і точно відображає сутність оздоровчих тренувань, тому що поліпшення стану здоров'я пов'язане, насамперед, з виконанням вправ аеробного характеру. При їх виконанні споживається велика кількість кисню. Мета занять аеробікою - збільшити максимальне споживання кисню (МПК).

Системи П.Іванова, М.Амосова, Є.Пирогової та Л.Іващенко, К.Динейки, А.Стрельнікової. Фізкультурно-оздоровчі системи — науково обґрунтований комплекс фізичних вправ та природно-гігієнічних факторів, які різняться за своєю функціональною, фізіологічною та психічною спрямованістю, родом рухової активності, предметними формами використання та впливу на організм

"Триммінг-130" - Будь-які рухливі ігри у вільний від роботи і домашніх справ час, - Пульс при цьому повинен досягати 130 ударів на хвилину, - Пульс цей повинен триматися протягом 10 хвилин і довше, - У вправах повинні бути зайняті якомога більше груп м'язів, - Мінімальне тижневе кількість занять - 2 рази, а мінімальне загальний час - 60 хвилин.

Для занять триммінг ви можете вибрати, наприклад, такі види спорту: біг, плавання, велосипед, біг на лижах, танці, туризм, всі види ігор в м'яч та інші.

Для аналізу рівня фізичної працездатності ми використовували систему КОНТРЕКС-2. За допомогою цієї методики можна визначити не тільки рівень фізичної працездатності, по і структуру фізичної підготовленості (Душанін С.А., 1980).

Система бальної оцінки фізичного стану КОНТРЕКС-2 складається з 11 показників: Вік, маса тіла, артеріальний тиск, гнучкість, швидкість, динамічна сила, швидкісна витривалість, швидкісно-силова витривалість, загальна витривалість, востановлення пульсу.

18. Методи оцінки фізичного розвитку, фізичного стану та підготовленості дітей.

Для оцінки фізичного розвитку в педіатрії використовуються методи соматометрії, соматоскопії та фізіометрії.

Соматометричні показники: довжина і маса тіла, обсяг грудної клітки та голови, зріст у положенні сидячи, довжина кінцівок; соматоскопічні: форма грудної клітки, спини, ніг, стопи, постава, рельєф та пружність мускулатури, жировідкладення, еластичність шкіри, забарвлення слизових оболонок, статеві ознаки; фізіометричні: життєвий об'єм легень, сила м'язів правої і лівої кисті, функціональні проби стану серцево-судинної системи, моторний розвиток тощо.

Оцінку фізичного розвитку дитини проводять шляхом порівняння її індивідуальних антропометричних показників з нормативними. При цьому використовують два основні методи: орієнтовних розрахунків і антропометричних стандартів.

Метод орієнтовних розрахунків грунтується на використанні емпіричних формул, які були наведені вище. Цей метод дає лише наближені відомості про фізичний розвиток дітей. Як правило, він використовується лікарями-педіатрами при наданні медичної допомомги дітям вдома. Але в тих випадках, коли показники зросту і маси тіла дитини знаходяться в межах ±7\% від відповідного вікового показника, визначеного за емпіричними формулами, то інших методів оцінки фізичного розвитку не використовують.

Метод антропометричних стандартів є більш точним, оскільки індивідуальні антропометричні величини дитини порівнюють з віковими, статевими і Регіонарними антропометричними таблицями стандартів двох типів: параметричного (сигмального) і непараметричного (центильного).

Білет 7.

19. Мета та завдання фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів.

Завдання фізкультурно-оздоровчої роботи в школі загалом збігаються із завданнями оздоровчої фізичної культури:

- підвищення функціональних можливостей організму - профілактика захворювань, - оптимізація рухового режиму.

- зниження втомлюваності за рахунок активного відпочинку - індивідуалізація оптимальних тренувальних навантажень.

- використання занять фізичними вправами у боротьбі зі шкідливими звичками! - залучення до активних фізкультурно-оздоровчих занять. - впровадження ОФК як невід’ємного компоненту здорового способу життя; - розвиток рухових якостей, підвищення працездатності.

Але додається ще одне - формування та подальше удосконалення рухових навичок учня.

Отже, метою оздоровчої фізичної культури на заняттях із школярами є:

1. Зміцнення здоров’я школярів шляхом сприяння нормальному фізичному розвитку організму учня (профілактика захворювань, формування та подальше удосконалення рухових навичок, розвиток фізичних якостей тощо).

2. Сприяння залученню школярів до занять фізичною культурою шляхом формування мотивації до занять.

Можна дати визначення фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах: фізкультурно-оздоровча робота є одним з основних напрямів впровадження фізичної культури у навчально-виховній сфері, яка спрямована на підтримання та зміцнення здоров’я та здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей, з урахуванням стану їх здоров’я, рівня фізичного та психічного розвитку.

20. Законодавче та нормативно-правове забезпечення фізкультурно-оздоровчої діяльності.

Структуру фізкультурно-оздоровчої діяльності школяра можна представити через обов’язковий (шкільний) та довільний (позашкільний) компоненти. Обов’язковий компонент охоплює навчальну діяльність учня та його участь у фізкультурно-оздоровчих заходах, що передбачено законодавчими документами та є обов’язковим для виконання всіма навчальними закладами України.

Відповідно до законодавчо-нормативних документів (наказ МОНУ від 21.07.03 №486; наказ МОНУ від 16.10.06 №702; наказ МОНУ від 22.10.08 № 956 [7]) до обов’язкових фізкультурно-оздоровчих заходів належать: урок, всі фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня, заняття з учнями, які за станом здоров’я віднесені до спеціальної медичної групи, „дні здоров’я і фізичної культури”, заняття з плавання (навчальні заклади, що мають відповідні умови), Всеукраїнські спортивні ігри школярів “Старти надій”; Всеукраїнські змагання за комплексними тестами оцінки стану фізичної підготовленості “Зміна”; Всеукраїнські змагання з футболу на призи клубу “Шкіряний м’яч”; Всеукраїнська Спартакіада для дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків (школи-інтернати); спортивні змагання з видів спорту навчальної програми; товариські зустрічі з видів навчальної програми.

21. Структурні компоненти фізкультурно-оздоровчої діяльності школяра.

Відповідно до державних документів, а саме “Система організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах” (наказ МОН України від 21.07.03 №486, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.03. за №903/8224) [7] можна визначити такі структурні компоненти фізкультурно-оздоровчої роботи:

Навчальна: - урок фізичної культури, - урок плавання (в школах, де для цього є умови),- заняття зі спеціальними медичними групами.

Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня: - гімнастика до занять, - фізкультхвилинки, - години здоров’я,

- рухливі перерви.

Позакласна: 1. позаурочна: -фізкультурно-оздоровчі свята та змагання. -Дні здоров’я і фізичної культури, -Всеукраїнські спортивні ігри школярів Старти надій”, ■ Всеукраїнські змагання за комплексними тестами оцінки стану фізичної підготовленості “Зміна”,

■ Всеукраїнські змагання з футболу на призи клубу “Шкіряний м’яч”,■ Всеукраїнська Спартакіада для дітей'сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків (школи" інтернати); ■ спортивні змагання з видів спорту навчальної програми,

■ товариські зустрічі з видів навчальної програми

2. Позашкільна- * гуртки та спортивні секції, ■ оздоровчі табори, ■ самостійна: • ранкова гімнастика, загартовування, фізкультпаузи, активний відпочинок, • домашні завдання.

Білет 8.

22. Форми організації фізичного виховання в школі.

Уроки фізичної культури - основа та найбільш спрямована форма організації навчальних занять. У співвідношенні до навчального плану вони проводяться по два, три уроки на тиждень по 45 хв.

Фізкультурно-оздоровчі заходи: в режимі дня (ранкова гімнастика в дома, фізкульхвилинки на уроках ).

Позаурочна фізкультурно-оздоровча, спортивно-масова робота: - заняття в спортивних секціях, - участь у спартакіадах,

- "День здоров’я",-козацькі розваги,-туристичні походи, - спортивні заходи, - товариські зустрічі з видів спорту.

Самостійні заняття це доповнення до обов’язкових занять фізичної культури в школі, вони мають виховне значення і сприяють формуванню самостійності та самодисципліни.

Як підсистема загальної системи фізичного виховання суспільства фізичне виховання дітей і молоді організовується суспільством у рамках соціальної програми з метою підготовки підростаючих поколінь до майбутньої творчої життєдіяльності. Ця підготовка здійснюється шляхом оволодіння певними духовними і матеріальними цінностями фізичної культури, передбаченими навчальними програмами у спеціально організованому педагогічному процесі.

Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через різноманітні форми занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру.

23. Форми фізичного виховання в сім’ї.

Сім'я - це колектив, члени якого взаємопов'язані певними обов'язками. Будучи членом сімейного колективу, дитина також набуває систему чинних відносин завдяки яким він осягає норми суспільної поведінки. У бесідах з батьками про роль сімейного виховання педагог підкреслює, як багатосторонньо вплив батьків на що формується особистість: розповідає про сім'ю як перший соціальний комірці, про характерному для неї устрій і стиль відносин всіх членів сім'ї, про спрямованість їх інтересів і її потреби, що забезпечують здоровий мікроклімат. Фізичне виховання має велике значення для сім'ї.

Відмінні особливості фізичного виховання визначаються перш за все тим, що цей процес спрямований на формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей, зміцнення здоров'я.

Сім'я багато в чому визначає ставлення дітей до фізичних вправ, їх інтерес до спорту, активність та ініціативу. Цьому сприяють близьке емоційне спілкування дітей і дорослих у різних ситуаціях, природно виникає їхня спільна діяльність (обговорення успіхів спортивного життя країни, переживання під час перегляду телевізійних спортивних передач, ілюстрацій в книгах на спортивні теми та ін.)

У фізичному вихованні дітей в сім’ї можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих ( ранкова гімнастика) до складних ( тренування в окремому виді спорту).

Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у сім’ї:

- ранкова гімнастика; - ранкова спеціалізована гімнастика; - фізкультхвилинка; - заняття із загальної фізичної підготовки;

- самостійні тренувальні заняття; - участь у змаганнях; - прогулянки ( лижні, велосипедні, пішки); - процедури для загартування; - туризм; - рухливі і спортивні ігри.

24. Завдання фізкультурно-оздоровчої діяльності в навчальній роботі та їх реалізація.

Фізкультурно-оздоровча робота є одним з основних напрямів впровадження фізичної культури у навчально-виховній сфері, яка спрямована на підтримання та зміцнення здоров’я та здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей, з урахуванням стану їх здоров’я, рівня фізичного та психічного розвитку.

Оскільки вчитель є учасником навчально-виховного процесу, його обов’язком є забезпечення викладання предмету відповідно до державних документів та на високому педагогічному рівні. Тобто для цього він повинен володіти змістом предмету, вміти використовувати різні організаційні форми та бути готовим працювати у будь-якому типі навчального закладу, а також розробляти та запроваджувати експериментальні робочі навчальні плани, нові освітні програми, педагогічні новації і технології, що сприяють розвитку здібностей і талантів дітей щодо збереження та зміцнення здоров’я учнів відповідно до конкретних умов, вміти оцінювати навчальні досягнення учнів, при цьому знати та вміти забезпечити безпечні умови проведення занять. Крім того, вчитель фізичної культури повинен бути готовим до вирішення завдань, які постали перед сучасною школою, тобто забезпечувати координацію фізкультурно-оздоровчої роботи в навчальному, закладі.

Вчителі початкових класів мають значно більший діапазон впливу на фізкультурно-оздоровчу діяльність учня-початківця, ніж учитель фізичної культури (оскільки часто проводять уроки фізичної культури, групи подовженого дня і т. ін.), але, на жаль, їх професійна підготовка для цієї роботи недостатня. Тому окреслюється ще один напрям роботи, який доведеться виконувати вчителю фізичної культури, - методична робота з цими вчителями.

Білет 9.

25. Реалізація принципу оздоровчої спрямованості в умовах школи.

В науці про виховання принципами називають особливо важливі теоретико -практичні положення, які відображають загальні закономірності виховання та є головними орієнтирами на шляху до досягнення мети. Принципи ґрунтуються на об’єктивних, незалежних від бажання людини закономірностях.

Крім загально педагогічних (свідомості та активності, наочності, доступності, індивідуалізації і т.д.) фізичне виховання має принципи (неперервності фізичного виховання, системного чергування навантажень та відпочинку, поступовості у збільшенні навантаження т.д.), які притаманні тільки йому. Це означає, що фахівець-педагог, викладач, тренер, методист і т. ін. не може керуватися довільними положеннями, а повинен керуватися перевіреним досвідом та сформульованими на ґрунті пізнання справжніми закономірностями виховання, приймати їх як загальний напрям для дії.

Принцип оздоровчої спрямованості зобов’язує фахівців фізичної культури та спорту таким чином організовувати заняття з фізичного виховання, щоб вони забезпечували виконання профілактичної та розвивальної функцій.

Тобто за допомогою фізичного виховання необхідно вирішити наступні завдання: • компенсувати нестачу рухової активності, яка виникає в умовах сучасного життя, • удосконалювати функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність та опір несприятливим впливам. Головна вимога принципу оздоровчої спрямованості — оптимізація процесу фізичного виховання з метою досягнення ефекту зміцнення здоров’я.

ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ОЗДОРОВЧОЇ СПРЯМОВАНОСТІ необхідно дотримуватись основних положень, що є головною умовою занять з оздоровчою спрямованістю.

І. При доборі засобів фізичного, виховання для оздоровчих занять необхідно враховувати їх оздоровчу цінність. Інакше кажучи, правильно обрати для занять засіб фізичного виховання, який буде корисним саме тому, хто буде займатися.

Безумовно, всі засоби фізичного виховання у своїй основі мають оздоровчий ефект. Проте цей ефект залежить від того, як і для кого будуть використані фізичні вправи. Тому що певний засіб залежно від методики його використання та цільового призначення (або індивідуальних особливостей того, хто займається) може як сприяти зміцненню здоров’я, так і мати негативні наслідки (наприклад, загалом чудовий засіб - стрибки на скакалці - має великі обмеження щодо використання; плавання може зашкодити тим, у кого хворі нирки і Т.Д.). У зв’язку з цим фахівцю важливо кваліфіковано підходити до вибору засобів, спрямовано їх використовувати, домагаючись у підсумку позитивного результату. Такі ж вимоги існують і для використання чинників природи (сонця, води, повітря) з оздоровчою метою.

Вимоги до вибору засобів оздоровчих занять: 1) добровільність вибору засобу заняття; 2) відповідність обраного засобу фізіологічним показникам тих, хто займається (фізичному стану, розвитку, віку, статі і т.д.); 3) обраний засіб повинен забезпечувати вплив на серцево-судинну та дихальну системи! 4) охоплювати значні м'язові групи; 5) надавати можливість занять у безпечних умовах.

II. Забезпечення оптимальності навантажень під час занять (планування та регулювання функціональних навантажень у відповідності із закономірностями зміцнення здоров’я). Вимоги до планування навантаження в оздоровчих заняттях:

1) мати оптимальні параметри (відповідно до індивідуальних характеристик); 2) впливати на значні м'язові групи;

3) давати довготривале рівномірне навантаження на системи дихання та кровообігу (мати виражену аеробну спрямованість)

4) супроводжуватися значною витратою енергії.

III. Забезпечення регулярності та єдності лікарсько-педагогічного контролю в процесі занять.

Лікарсько-педагогічний контроль - контроль за станом тих, хто займається, за допомогою методів спортивної медицини та педагогіки. Лікарський контроль - періодичне комплексне медичне обстеження осіб, які займаються фізичною культурою та спортом, з метою визначення стану їх здоров’я. Педагогічний контроль - система заходів щодо перевірки показників фізичного виховання з метою оцінки ефективності засобів, методів та навантажень, що використовуються.

26. Оздоровчий та тренувальний вплив фізичних вправ.

Використовуючи різні вправи для розвитку фізичних якостей, можна спрямовано впливати на стан нервової системи: змінювати силу нервових процесів, їх лабільність, змінювати співвідношення гальмуючих та збуджуючих процесів у корі головного мозку. Тобто фізичне тренування сприяє розширенню функціональних можливостей центральної нервової системи. Наслідком використання фізичних вправ є удосконалення всіх ланок нервової системи - зору, слуху, орієнтації у просторі, м’язових почуттів, більш економне виконання рухових дій.

Оздоровчий, навіть лікувальний вплив занять фізичними вправами на організм люди н и полягає у наступному:

• активізації та оптимізації обміну речовин. • покращенні діяльності центральної нервової системи;

• забезпеченні адаптації серцево-судинної, дихальної та інших систем до умов м’язової діяльності;

• прискоренні процесу входження в роботу та функціонуванні систем кровообігу та дихання!

• зменшенні тривалості функціонального відновлення після порушень, які викликані хворобою»

Фізичні вправи здійснюють також тренувальний вплив на людину:

• підвищується розумова та фізична працездатність» • підвищується рівень розвитку фізичних якостей»

• формуються життєвої важливі рухові уміння та навички (плавання, ходьба на лижах та ін.).

Для досягнення більшого ефекту (оздоровчого, лікувального та тренувального) впливу фізичних вправ на організм необхідно забезпечити правильне поєднання фізичного виховання із засобами загартування у вигляді водних процедур, сонячних та повітряних ванн а також масажу, комплексний та регулярний вплив яких сприяє: підвищенню ( 1. життєвого тонусу організму тих, хто займається, 2. його природному імунітету,) покращенню ( 3. функції вегетативних систем, 4. працездатності ) попередженню (5. передчасного старіння)

27. Особливості методики розвитку фізичних якостей школярів.

Розвиток рухових (фізичних) якостей полягає в тому, щоб у процесі занять фізкультурою розвивати в учнів швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тісно пов'язаний з формуванням рухових навичок і зумовлений обсягом і характером рухової активності дитини. Від рівня розвитку рухових якостей залежать результати виконання таких природних рухів, як біг, стрибки, метання, плавання та ін.

У молодшому шкільному віці природний фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Для методики фізичного виховання важливо враховувати те, що м'яз як орган відчуття дозріває раніше, ніж як робочий орган. У дітей з 7 до 13 років спостерігаються найбільші зрушення в розвитку координації рухів. З огляду на це, важливо правильно визначити зміст і методи фізичного виховання, які б сприяли розвитку в дітей рухових якостей відповідно до їхніх вікових особливостей.

Завдання з розвитку фізичних якостей змінюється від уроку до уроку не так динамічно, як завдання навчання. Дуже часто одне й те саме завдання розраховане на цілу серію (систему) уроків. Формулювання їх у плані уроку може бути таким: «Сприяти розвитку швидкості, спритності, гнучкості під час виконання певних фізичних вправ і проведення рухливих ігор».

Білет 10.

28. Профілактика захворювань в роботі з учнями.

Створення дієвого захисту організму учнів від імовірності виникнення захворювань і травматизму - одне з найважливіших завдань фізичної культури. В даний час доведено велика ефективність різних видів фізичних вправ для профілактики впливу на людину несприятливих факторів. За оцінкою фахівців спеціально розроблені комплекси фізичних вправ знижують захворюваність професійними хворобами в середньому на 20 - 30%. p Таким чином, правильне використання засобів фізичної культури і спорту зміцнює здоров'я учнів, підвищує їх працездатність і продуктивність праці, сприяє профілактиці професійних захворювань і травматизму. Саме цим цілям служить профілактична фізична культура. Основне завдання фізичних вправ профілактичної спрямованості - підвищити стійкість організму до впливу несприятливих факторів.

До несприятливих факторів належать: перенапруження, що виникає при важкій фізичній праці; гіпокінезія - обмеження кількості та обсягу рухів; монотонія, пов'язана з виконанням однакових операцій, з безперервною концентрацією уваги (саме в цьому стані збільшується ймовірність травматизму ); робоча поза, яка стає причиною цілого ряду несприятливих відхилень (захворювання органів малого тазу, кіфози, сколіози, ослаблення м'язів живота та ін); підвищена нервово-емоційна напруженість праці, вібрація і заколисування, несприятливі санітарно-гігієнічні умови (запиленість, загазованість , погане освітлення). Для зниження несприятливих впливів, проводяться групові заняття профілактичної гімнастики в обідню перерву або відразу після закінчення школи у спеціальних приміщеннях.

29. Параметри навантаження.

Основною характеристикою оздоровчого тренування є фізичне навантаження. Фізичне навантаження — це визначена величина фізичних вправ на організм людини, яка викликає активну реакцію систем організму.

Величину фізичних навантажень можна охарактеризувати із „зовнішньої” і „внутрішньої” сторони.

„Зовнішня”сторона навантаження — тривалість впливу фізичних вправ або сумарна кількість фізичної роботи, що виконана протягом певного часу, яка може бути представлена кількісними характеристиками виконуваної тренувальної роботи, а саме: 1) загальним обсягом роботи в годинах, 2) обсягом циклічної роботи в кілометрах, 3) кількістю тренувальних занять, 4) числом повторень тренувальних вправ, 5) загальною подовженістю їх виконання, 6) швидкістю і темпом рухів,

7) подовженістю кожної вправи та якістю відпочинку між ними, 8) кількістю підходів або серій, 9) використанням обтяжень та їх вагою, 10) кількістю м’язів, які беруть участь у виконанні вправи (розрізняють три основні групи вправ: глобального впливу - беруть участь 2/3 від загального обсягу м’язів! регіонального впливу - від 1/3 до 2/3; локального - до 1/3 від всіх м’язів);

11) важливо враховувати спосіб виконання або характер виконання руху; 12) чергування вправ у комплексах.

’’Внутрішня” сторона навантаження характеризується реакцією організму на виконувану роботу і виявляється у показниках, які характеризують функціональний стан органів і систем: час рухової реакції, частота серцевих скорочень, частота дихання, обсяг споживання кисню і т. ін.

Ці показники дозволяють визначити доцільну межу тренувальних навантажень, всебічно оцінити їхню відповідність функціональним можливостям організму.

Ефект навантаження, тобто його вплив на організм, залежить від наступних чинників: 1) рівня фізичного розвитку,

2) рівня фізичної підготовленості (тренованості), 3) вікових, статевих та індивідуальних особливостей, 4) стану організму того, хто займається, у певний момент. Стан організму залежить від: • загального режиму життя, • умов праці або навчання,

• ІНШИХ умов (гігієнічних, метеорологічних, географічних і т. ін.).

30. Рівень знань, як фактор сприяння оволодінню практичних навичок. Способи та вимоги до повідомлення знань на уроці фізичної культури.

Головними вимогами до сучасного уроку фізичної культури є: - забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, статі, рівня фізичного розвитку та підготовленості; - забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення міжпредметних зв’язків; - забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної та інструктивної спрямованості; - формування в учнів умінь і навичок самостійних занять фізичними вправами.

Важливою умовою здійснення навчально-виховного процесу з фізичної культури є дотримання дидактичних принципів навчання: свідомості та активності; наочності; доступності та індивідуалізації; систематичності та послідовності; міцності та науковості. Творче використання на уроках фізичної культури цих дидактичних принципів вимагає застосування адекватних методів навчання.

Головними критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів є комплексне оцінювання знань, техніки виконання (за сприятливих для учня умов) та нормативного показника, що здійснюється відповідно до критеріїв. Специфікою при оцінюванні за 12-бальною системою є те, що за нормативним показником визначають рівень навчальних досягнень, а потім - за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють остаточний бал. Якщо рухова дія не має нормативного показника, рівень навчальних досягнень визначається за структурою техніки її виконання, а остаточне оцінювання в балах здійснюється за показниками теоретичних знань.

Білет 11.

31. Особливості методики занять з учнями різних вікових груп

Особливістю фізичного виховання є те, що воно забезпечує системне формування рухових вмінь і навичок, а також керований розвиток фізичних якостей людини, сукупність яких і визначає фізичну дієздатність.

Історично обумовлений ідеал фізичного розвитку та фізичної підготовленості людини, який оптимально ВІДПОВІДНО вимогам життя, називається фізичною досконалістю-.

Найважливішими показниками фізично досконалої людини можна назвати; І) міцне здоров’я, яке забезпечує людині можливість швидко адаптуватися до різких (у тому числі незадовільних) умов життя, праці, побуту.

2) висока загальна фізична працездатність, яка дозволяє набути значної спеціальної працездатності.

3) пропорційно розвинуте тіло (правильна постава, відсутність тих або інших аномалій та диспропорцій)»

4) всебічно та гармонійно розвинуті фізичні якості, 5) володіння раціональною технікою основних життєво важливих рухів, а також здібність швидко засвоювати нові рухові дії! 6) фізкультурна освіченість або високий рівень фізичної культури, тобто наявність спеціальних знань та вмінь щодо володіння своїм тілом та фізичними здібностями у житті.

Одним з головних завдань, які розв’язує фізичне виховання, е забезпечення оптимального розвитку фізичних якостей відповідно до індивідуальних можливостей людини.

Рівень розвитку фізичних якостей людини залежить не тільки від функціональних можливостей систем її організму, але і від психічних факторів, вольових якостей тощо. Значну роль у розвитку фізичних здібностей відіграє генетична спадковість.

У різні вікові періоди можливість впливу на розвиток фізичних якостей різна, а результативність впливу залежить ще и від статі- у хлопчиків та дівчаток ці вікові періоди не зовсім співпадають. Різниця пояснюється різницею віку сталевого дозрівання у хлопчиків та дівчаток.

32. Методичні рекомендації щодо занять з учнями молодших класів.

Методичні рекомендації щодо проведення занять з дітьми молодшого шкільного віку 3 врахуванням їх психологічних особливостей

Психологічні особливості	Методичні особливості
Хоча основні властивості нервової системи у дітей цього віку розвинуті достатньо, але вони ще далекі від досконалості. Процеси гальмування поступаються процесам збудження і, як наслідок, діти не можуть надовго	Навчання руховим діям повинно здійснюватись у повільному темпі. Головним методом демонстрацій буде цілісний. Більше урізноманітнювати вправи та частіше 'їх змінювати.
Легке, поверхневе сприйняття	Необхідність добору цікавих вправ, які привертають увагу.
Образне, конкретне мислення.	Більше використовувати ігрові вправи, особливо сюжетні ігри та вправи.

Білет 12.

34. Методичні рекомендації щодо занять з учнями основної школи.

Методичні рекомендації щодо проведення занять з дітьми середнього шкільного віку з врахуванням їх психологічних особливостей

Психологічні особливості ‘	Методичні особливості
Діти цього віку вирізняються великою нервовою збудженістю, бурхливим проявом своїх почуттів 'особливо дівчата), частою зміною настрою. Особливо чутливі вони до несправедливих, на їх погляд, рішенням. Дуже розвинене честолюбство. Дитині в цей період важливіше завоювати авторитет у співучнів, ніж у батьків.	Необхідно наполегливо, але з терпінням формувати в учнів стриманість, уміння володіти своїми емоціями. Найкраще цього досягати у процесі ігор 'ніяких поблажок, але цілком справедливо судити). Необхідно більше звертати увагу на стройові вправи, чіткий підхід та відхід від снарядів та обов’язково оцінювати дії учнів.
Хлопці у цьому віці схильні переоцінювати свої можливості, не бажають сторонньої допомоги. Дівчата навпаки недооцінюють свої можливості, надмірно скуті.	Необхідно допускати учнів тільки до тих вправ, які вони можуть виконати. Налагодити чітке страхування. Широко застосовувати змагальний метод, але не на результат, а на техніку, якість виконання рухової дії
Підлітки дуже активні, все бажають робити самостійно.	Частіше залучати до підготовки місць занять, суддівства, керівництва відділеннями, показу вправ.

35. Методичні рекомендації щодо занять з учнями старшої школи.

Методичні рекомендації щодо проведення занять з дітьми старшого шкільного віку з врахуванням їх психологічних особливостей

Психологічні особливості	Методичні особливості
Закінчується формування пізнавальної сфери. Підвищується здатність розуміти і структуру рухів, точно відтворювати та диференціювати окремі (силові, часові та просторові) рухи, здійснювати рухові дії у цілому.	Збільшується частка вправ спільного впливу на кондиційні та координаційні здібності, закріплення техніки та розвитку фізичних якостей. Посилюється тренувальна спрямованість уроків
Помітний досить високий рівень вольової активності, наприклад наполегливість у досягненні мети; здатність терпіти на фоні стомлення. Але у дівчат знижується сміливість	Вимагають різного підходу до організації занять, підбору засобів та методів навчання та виховання фізичних якостей. Збільшується частка змагального методу
Спостерігається зниження приросту координаційних можливостей	Особливу увагу звернути на виховання швидкості зміни та узгодження рухових дій, можливості довільно розслаблювати м’язи, на вестибулярну стійкість
Враховуючи підготовку юнаків до армії Враховуючи підготовку дівчат до материнства	Передбачити заняття з юнаками на місцевості, у нестандартних умовах, з різними перешкодами, з дефіцитом часу та необхідність прояву вольових якостей. Передбачити використання вправ які будуть сприяти вихованню красі рухів, грації, а також розвитку силі м’язів, які відіграють велику роль виконанні функції материнства—

36. Методичні рекомендації щодо занять з учнями профільних класів спортивного напряму.

Профільне навчання в класах спортивно-педагогічного та оборонно-спортивного напрямів реалізується в окремих групах учнів, сформованих за принципом їх професійної орієнтації. При цьому навчальний процес у цих класах будується таким чином: · Поглиблено вивчаються профільні загальноосвітні предмети і елективні курси, до яких є стійкий інтерес та індивідуальні здібності учнів; · Зосереджується увага на формуванні професійно важливих якостей особистості в сфері педагогічної, фізкультурно-спортивної, військово-оборонної діяльності, безпеки життєдіяльності та ін;

· Здійснюється контроль, корекція професійних планів учнів, виявляється ступінь їх обгрунтованості;

· Намічаються шляхи підготовки до майбутньої професійної діяльності, способи діагностики мотиваційно-орієнтаційної сфери учнів, оцінки результатів, досягнень; · Формуються основи для соціально-професійної адаптації учнів: ціннісні орієнтації, мотиви вибору професії, професійно-педагогічна спрямованість; · Формуються професійні інтереси учнів.

Комплектування спеціалізованих класів з окремих видів спорту проводиться з числа найбільш перспективних у спортивному відношенні учнів, що пройшли спортивну підготовку не менше одного року в навчально-тренувальних групах, з урахуванням підсумкових оцінок за попередній клас, рекомендацій тренерів ДЮСШ (СДЮШОР) і на підставі співбесіди. При цьому з'ясовується інтерес до обраного виду спорту і свідомість його вибору.