9. Механізм оздоровчого впливу різних видів рухової діяльності.

Рухова активність, фізичні навантаження викликають комплекс ефектів, в основі яких лежить удосконалення адаптаційно-регуляторних механізмів (В.В.Фролькіс, 1988)- 1) ефект економізації (зменшення кисневої вартості роботи, більш економна діяльність серця і т.д.) 2) антигіноксичний ефект (збільшення діапазону легеневої вентиляції, покращення кровозабезпечення тканин, збільшення кількості мітохондрій у клітинах...)» 3) антистресовий ефект (підвищення стійкості

гіпоталамогіиофізарної системи 4) гонореіулятивний ефект (активізація синтезу багатьох білків, гіпертрофія клітини...);

5) психоенергетизуючий ефект (підвищення розумової працездатності, зростання позитивних емоцій...).

Цей комплекс ефектів інакше називають тренувальним ефектом. Тренувальний ефект - комплекс змін в організмі (ефектів) під впливом фізичного навантаження. Тобто можна сказати, що основу тренувального ефекту, його механізм визначає функціональна властивість усього живого здатність до адаптації, до розвитку на основі пристосування до умов навколишнього середовища. Таким чином, адаптація - комплекс фізіологічних реакцій, які забезпечують пристосування до умов зовнішнього середовища, що змінюються та спрямовані на збереження відносної сталості внутрішнього середовища організму -гомеостазу.

Здатність до адаптації - одна із властивостей і умов розвитку здорової людини. Як універсальна фундаментальна властивість живих організмів, адаптація є тим “китом”, що разом із саморегуляцією підтримує сталість внутрішнього середовища, збільшує потужність гомеостатичних систем, здійснює зв'язок із зовнішнім середовищем. Саме адаптивність і саморегуляція дозволяють утримувати істотні параметри організму у фізіологічних межах, забезпечують стабільність систем.

Умова ефективності адаптації – оптимальність навантаження.

Білет 4.

10. Основні поняття: рухова активність, гіпокінезія, гіподинамія, фізичні навантаження.

Рухова активність – сума рухів, виконуваних людиною у процесі життєдіяльності. Оптимальна рухова активність забезпечує розвиток і вдосконалення різноманітних процесів життєдіяльності, підтримання і зміцнення здоров’я. Розрізняють побутову та спеціально організовану рухову активність.

Гіпокінезія – обмежена рухова активність організму, яка обумовлена малорухомим способом життя.

Гіподинамія – зниження м’язової діяльності. Може виникати при малорухомому способі життя, в умовах гравітації або невагомості.

Фізичні навантаження - це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.

11. Удосконалення адаптаційно-регуляторних механізмів, як основа тренувального ефекту.

Рухова активність, фізичні навантаження викликають комплекс ефектів, в основі яких лежить удосконалення адаптаційно-регуляторних механізмів (В.В.Фролькіс, 1988)- 1) ефект економізації (зменшення кисневої вартості роботи, більш економна діяльність серця і т.д.) 2) антигіноксичний ефект (збільшення діапазону легеневої вентиляції, покращення кровозабезпечення тканин, збільшення кількості мітохондрій у клітинах...)» 3) антистресовий ефект (підвищення стійкості

гіпоталамогіиофізарної системи 4) гонореіулятивний ефект (активізація синтезу багатьох білків, гіпертрофія клітини...);

5) психоенергетизуючий ефект (підвищення розумової працездатності, зростання позитивних емоцій...).

Цей комплекс ефектів інакше називають тренувальним ефектом. Тренувальний ефект - комплекс змін в організмі (ефектів) під впливом фізичного навантаження. Тобто можна сказати, що основу тренувального ефекту, його механізм визначає функціональна властивість усього живого здатність до адаптації, до розвитку на основі пристосування до умов навколишнього середовища. Таким чином, адаптація - комплекс фізіологічних реакцій, які забезпечують пристосування до умов зовнішнього середовища, що змінюються та спрямовані на збереження відносної сталості внутрішнього середовища організму -гомеостазу.

Здатність до адаптації - одна із властивостей і умов розвитку здорової людини. Як універсальна фундаментальна властивість живих організмів, адаптація є тим “китом”, що разом із саморегуляцією підтримує сталість внутрішнього середовища, збільшує потужність гомеостатичних систем, здійснює зв'язок із зовнішнім середовищем. Саме адаптивність і саморегуляція дозволяють утримувати істотні параметри організму у фізіологічних межах, забезпечують стабільність систем.

Умова ефективності адаптації – оптимальність навантаження.

12. Рухова активність, як умова збереження здоров'я. Оцінювання її ефективності.

Технічні досягнення суспільства мають як позитивні, так і негативні наслідки. Знижена рухова активність стала небажаним явищем нашого життя. А м’язове голодування для здоров'я людина становить таку ж небезпеку, як і нестача кисню або вітамінів. Для нас звичним стало вживання термінів «гіподинамія» (зниження м’язової діяльності) та «гіпокінезія» (обмежена рухова активність організму, яка обумовлена малорухомим способом життя), які зазвичай використовують як синоніми. Головним засобом протидії гіподинамії є рухова активність. Саме тому заняття оздоровчою фізичною культурою, які дозволяють штучно збільшувати фізичну активність людини для задоволення п природних потреб у русі, що запрограмовані природою, набувають у наш час виняткової практичної значущості.

За результатами досліджень сучасних вчених тільки 30% населення займаються фізичними вправами, а тільки 10% з них -регулярно. У ТОЙ же час відомо, що збільшення фізичної активності знижує ризик виникнення ішемічної хвороби серця на 26%, а одночасне збільшення фізичної активності та відмова від паління знижує цей ризик на 31%.

Рухова активність - сума рухів, виконуваних людиною у процесі життєдіяльності. Оптимальна рухова активність забезпечує розвиток і вдосконалення різноманітних процесі. життєдіяльності, підтримання , зміцнення здоров’я. Якщо життєвий ритм людини (або побутова рухова активність) не забезпечує достатньої рухової активності, необхідно у розклад, дня передбачити оздоровче тренування - спеціально організована рухова активність, яка спрямована на зміцнення здоров’я людини, підвищення її працездатності та подовження творчого довголіття.

Білет 5.

13. Методика занять оздоровчої спрямованості.

Мета уроку з оздоровчою спрямованістю - досягнення здоров'я природним шляхом з урахуванням інтересів, бажання учнів, за допомогою як традиційних, так і нетрадиційних засобів і методів, використовуваних у відповідності з пропонованою програмою на уроках фізичної культури і в самостійній роботі школяра.

Основними вправами, які повинні включатися в уроки оздоровчої спрямованості є: аеробні вправи, вправи спрямовані на тренування гнучкості, силові вправи.

Необхідність і доцільність занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості зумовлена ​​станом функціональних систем і психофізичної підготовленості. Комплексність впливів, як методичний принцип, пропонує по можливості одночасне вплив на психофізичну сферу, функціональні системи, рухові здібності та інтелект.

Раціональність, тобто розумна обґрунтованість застосування різних засобів оздоровлення. На відміну від тренувальних вправ спортивної спрямованості, в оздоровчої допустимо одночасне застосування різнохарактерних вправ (наприклад, на швидкість, силу і витривалість).

Керованість навантаження - один з найважливіших методичних принципів оздоровлення. В оздоровчих вправах повною мірою повинен використовуватися принцип поступового підвищення і плавного варіювання навантажень.

Стимулювання інтересу до оздоровлення взагалі і до обраного виду відбувається при дотриманні вищеописаних методичних принципів. Стимулювання в оздоровленні забезпечується великою різноманітністю вправ і умов їх виконання, сприятливим фоном, що викликає позитивні емоції.

На мій погляд, найбільш придатною для вирішення завдань оздоровлення є заняття шейпінгом. Шейпінг - вид оздоровчої гімнастики. Шейпінг як оздоровча система входить в програму середньої (повної) загальноосвітньої школи 10-х класів.

Шейпінг - сучасна оздоровча система, оздоровчо-розвиваючих фізичних вправ гімнастичного характеру, що включає вправи, вибірково впливають на окремі частини тіла і функції організму, що ставить за мету корекцію статури, і в підсумку, зміна фігури в бажаному напрямку. Вона благотворно позначається на всьому нашому організмі: покращує дихання, зміцнює серцево-судинну систему, розвиває м'язи, які в свою чергу формують наш скелет, надаючи всій нашій фігурі струнку поставу.

14. Фізкультурно-оздоровчі системи. Їх характеристика.

Фізкультурно-оздоровчі системи — науково обґрунтований комплекс фізичних вправ та природно-гігієнічних факторів, які різняться за своєю функціональною, фізіологічною та психічною спрямованістю, родом рухової активності, предметними формами використання та впливу на організм.

Наприклад-' системи П.Іванова, М.Амосова, Є.Пирогової та Л.Іващенко, К.Динейки, А.Стрельнікової, східні системи оздоровлення та ін.

Методичні особливості-' • спрямоване формування основної якості людини — загальної та спеціальної витривалості.

• вплив на окремі функціональні системи організму; • активізація резервних можливостей організму людини;

• різні енерговитрати з метою оптимізації рухового режиму людини; • робота в аеробному та анаеробному режимах.

• поєднання рухових та загартовуючих дій.

Додаткові види [8] - науково обґрунтовані прийоми впливу на організм людини фізичного, психологічного та функціонально-біологічного характеру: - медико-біологічні, психологічні засоби оздоровлення, природні фактори.

До медико-біологічних та психологічних засобів оздоровлення належать:

• біомеханічна стимуляція, • загальний та профільований масаж, • загальне та профільоване загартування,

• психологічний тренінг, • гідро-, бальнеопроцедури.

Природні фактори (ліси, зони відпочинку, сквери, моря, озера, іт. д.) використовуються у двох напрямках:

1) як супутня умова занять (свіже повітря, кліматична зона і т. д);

2) як спеціальна процедура (сонячні, повітряні ванни; загартування і т. ін.).