Білет 1.

1.Основні поняття та загальна характеристика ОФК та МС.

Оздоровча фізична культура - основний засіб покращення стану здоров' я та працездатності людини, що виражається в активізації та вдосконаленні обміну речовин, покращенні діяльності центральної нервової системи. Заняття фізичними вправами забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної й інших систем до умов м'язової діяльності, відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження. Фізична культура забезпечує позитивний вплив на здоров'я людини за умов дотримання певних правил: 1) засоби й методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, що мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності; 2) фізичні навантаження повинні плануватися відповідно до можливостей учнів; 3) у процесі використання всіх форм фізичної культури потрібно забезпечити регулярність і єдність педагогічного контролю та самоконтролю.

Масовим спортом займалася кожна людина хоч раз в житті безперечно. З його допомогою люди у всьому світі набувають можливості удосконалювати свої фізичні якості і рухові можливості, зміцнювати здоров'я і подовжувати творче довголіття, а, отже, протистояти небажаної дії на організм сучасної екології, стрімкого ритму інформаційного життя, в якому зараз крутиться майже весь світ. Звідси можна вивести цілі масового спорту, які полягають в зміцненні здоров'я, поліпшенні свого фізичного здоров'я і отриманні активного відпочинку. Масовий спорт багато в чому повторює і сходиться з фізичною підготовкою (культурою).

2. Мета, завдання, структура, основні риси та особливості ОФК та МС.

Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров'я. «Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби та фізичних вад».

Метою ОФК – зміцнення здоров’я, підтримка працездатності, відновлення порушень функцій організму людини, а також оздоровлення населення засобами фізичного виховання. Завданням ОФК є: 1. Оптимізація рухового режиму. 2. Підвищення функціональних можливостей організму. 3. Профілактика захворювань. 4. Зниження втомлюваності за рахунок активного відпочинку. 5. Використання фіз.виправ у боротьбі зі шкідливими звичками.

Принцип оздоровчої спрямованості зобов'язує спеціалістів фізичної культури і спорту так організовувати фізичне виховання так, щоб воно виконувало і профілактичну, і розвивальну функцію. Це означає, що за допомогою фізичного виховання можна було б: - удосконалити функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність до негативних впливів; - компенсувати використання всіх форм фізичної культури, потрібно забезпечити регулярність.

На сьогодні розроблені і впроваджені авторські комплекси та програми фізичних вправ оздоровчої спрямованості для масового використання. Основні їх переваги - доступність, простота реалізації й ефективність. Насамперед це: 1) режим 1000 рухів (Система Амосова); 2) біг заради життя (Система Лідярда); 3) 10 000 кроків кожен день.

У наш час з'явились нові течії оздоровчої фізичної культури, які дають оздоровчий ефект. До них можна віднести: аеробіку і її різновиди: степ, джаз, аквааеробіку, танцювальну аеробіку (сіті - джем, хіп - хоп), фітнес, шейпінг, стретчінг.

Масовий спорт дає можливість мільйонам людей удосконалювати свої фізичні якості і рухові можливості, зміцнювати здоров'я та продовжувати творче довголіття, отже, протистояти небажаним впливам на організм сучасного виробництва та умов повсякденні.

Мета занять різними видами масового спорту — зміцнити здоров'я, поліпшити фізичний розвиток, підготовленість і активна відпочити. Це з рішенням низки приватних завдань: підвищити функціональні можливості окремих систем організму, скоригувати фізичний розвиток і міцна статура, підвищити загальну та професійну працездатність, опанувати життєву необхідними вміннями і навички, дуже приємно й корисно провести дозвілля, досягти фізичного досконалості.

Завдання масового спорту багато в чому повторюють завдання фізичної культури, але реалізуються спортивної спрямованістю регулярних занять і тренувань.

3. Місце офк та мс в загальній системі фізичного виховання. Основні риси та відмінності офк та мс.

Масовий спорт є складовою частиною фізичної культури і здійснюється з урахуванням віку, стану здоров’я та рівня фізичного розвитку особи і включає змагальну діяльність, спеціальну підготовку до неї, орієнтовану на досягнення певних спортивних результатів. Масовий спорт – основа спорту найвищих досягнень, умова фізичного вдосконалення наступних поколінь, спорт найвищих досягнень дозволяє з урахуванням виявлення індивідуальних можливостей та здібностей людини у певній сфері спортивної діяльності (у вигляді поглибленої спеціалізації і індивідуалізації учбово-тренувального процесу, що з використанням зростаючих до граничних функціональних навантажень) домагатися максимальних, рекордних спортивних результатів, моделювати їм еталонні орієнтири, озброювати масову практику найефективнішими коштами підприємців і методами спортивного вдосконалення.

Оздоровча фізична культура - основний засіб покращення стану здоров'я та працездатності людини, що виражається в активізації та вдосконаленні обміну речовин, покращенні діяльності центральної нервової системи. Заняття фізичними вправами забезпечують адаптацію серцево-судинної, дихальної й інших систем до умов м'язової діяльності, відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження. Фізична культура забезпечує позитивний вплив на здоров'я людини за умов дотримання певних правил: 1) засоби й методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, що мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності; 2) фізичні навантаження повинні плануватися відповідно до можливостей учнів; 3) у процесі використання всіх форм фізичної культури потрібно забезпечити регулярність і єдність педагогічного контролю та самоконтролю.

Спорт від фізичної культури відрізняється наявністю обов’язкового змагального компонента, він виступає в багатьох іпостасіях: як засіб оздоровлення, як засіб психофізичного вдосконалення, як дієвий засіб відпочинку й відновлення працездатності, як видовище, як професійна праця.

Білет 2.

4.Сучасні підходи до теорії та практики ОФК. Законодавчо-правова база ОФК та МС.

Згідно із Законом України “Про фізичну культуру і спорт” (стаття 8) основними напрямами впровадження фізичної культури є,-1. Фізкультурно-оздоровча діяльність> 2. Фізичне виховання! 3. Розвиток масового фізкультурно-спортивного руху. Фізкультурно-оздоровча діяльність спрямована на підтримання та зміцнення здоров'я у трьох сферах

1. Навчально-виховній; 2. Виробничій! 3. Соціально-побутовій.

Сфери впровадження фізкультурно-оздоровчої діяльності практично відповідають і віковій періодизації використання засобів фізичного виховання для оздоровлення населення (дошкільники, школярі, студенти; працівники та службовці; організація дозвілля всіх верств населення).

Також у Законі України “Про фізичну культуру і спорт окремо виділено фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність серед інвалідів. Заняття фізичною культурою і спортом інвалідів є складовою частиною їх дозвілля, фізичної реабілітації та соціально трудової адаптації.

У статті 14 Закону України “Про фізичну культуру і спорт” окремо визначено особливості фізкультурно-спортивної діяльності щодо окремих категорій громадян (виправно-трудових установах). Правилами утримання засуджених у місцях позбавлення волі встановлено вимоги щодо проведення із засудженими фізкультурно оздоровчих занять, нормативи забезпеченості виправно трудових установ фізкультурно-спортивним інвентарем та обладнанням.

Аналіз нормативних документів сьогодення допомагає розуміти завдання фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями в наш час-передбачено “піднесення оздоровчої функції фізичної культури , що буде відображено у “нормативному відпрацюванні рухового режиму 12-річної школи, введення в усіх класах 3 уроків фізичного виховання, забезпечення диференційованого підходу до різних груп дітей, посилення мотиваційного компоненту виховання здорового способу життя” (Концепція загальної середньої освіти (12-річноі школи), “впровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів спорт>' з урахуванням місцевих особливостей, традицій, умов праці та відпочинку жителів села , “виховання відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточення як до вищої індивідуальної і суспільної цінності, формування у дітей та учнівської молоді навичок здорового способу життя, оптимізації режиму навчально-виховного процесу! збільшення рухової активності дітей та учнівської молоді! активізації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи всіх ланок системи освіти .

На думку Г.П.Богданова, в режимі шкільного дня необхідно використовувати гімнастику до уроків, фізкультхвилинки в процесі уроків, години здоров’я та рухливі перерви, дні здоров’я та спорту а також позакласні заняття.

О.Д.Дубогай, М.М.Кондратьєва, О.С.Куц, І.Н.Лапичак вважають потужною формою фізкультурно-оздоровчої роботи дитячі оздоровчі табори. Як зазначає Я.М.Ніфака, “основний зміст роботи таборів складають різноманітні фізичні вправи у поєднанні із загартовуванням.

Ю.Д.Железняк, В.А.Кашкаров, І.П.Кравцевич вважають позакласну спортивну та фізкультурно-оздоровчу роботу важливими складовими фізичного виховання в школі, яка проводиться у позаурочний час.