
- •Психологія як наука: її предмет і завдання, основні галузі. Взаємозв’язок з іншими галузями науки.
- •Вікова психологія як галузь психології: її предмет і завдання, основні розділи та проблеми на сучасному етапі становлення.
- •Організаційні, емпіричні та інтерпретаційні методи психології у практиці роботи школи: основні теоретичні засади.
- •Метод психологічного спостереження та його види при роботі з учнями.
- •Експериментальний метод та його види у психологічному дослідженні школярів.
- •Тестування та опитування у психологічному дослідженні учнів різного віку. Види тестування та опитування.
- •Основні фактори психічного розвитку людини: біологічний, соціальний та чинник самоактивності. Закономірності й рушійні сили становлення особистості.
- •Основи періодизації психічного розвитку особистості. Поняття соціальної ситуації розвитку, провідної діяльності та сензитивних періодів.
- •Анатомо-фізіологічні та соціальні чинники настання періоду молодшого шкільного віку.
- •Структура психологічної готовності дитини до школи та проблема адаптації першокласника до нових умов життєдіяльності.
- •Учбова діяльність: структура, провідна роль і психолого-педагогічні засади формування у молодшому шкільному віці.
- •13.Емоційно-вольова сфера психіки молодшого школяра.
- •14. Спілкування та соціальний розвиток дитини молодшого шкільного віку.
- •15. Анатомо-фізіологічні та соціальні чинники настання й перебігу підліткового періоду становлення особистості.
- •16. Проблема кризи підліткового віку з точки зору сучасної психології.
- •17. Когнітивний розвиток підлітків.
- •18. Емоційна сфера психіки підлітків. Психологічні аспекти проблеми підліткової агресивності.
- •19. Становлення самосвідомості та форми прояву почуття дорослості у підлітків.
- •20. Спілкування та соціальний розвиток особистості у підлітковому віці. Феномен дружби.
Експериментальний метод та його види у психологічному дослідженні школярів.
Метод експерименту є основним методом пояснювальній психології. Нагадаємо, що статус самостійної науки психологія придбала одночасно з експериментальним методом. Основне завдання психологічного експерименту, як і спостереження, полягає у тому, щоб зробити доступним або об'єктивного зовнішнього сприйняття суттєві особливості і внутрішнього психічного процесу. Але від спостереження експеримент відрізняється рядом особливостей.
Виділяють три види психологічного експерименту: лабораторний, природний і формуючий (психолого-педагогічний).
Лабораторний психологічний експеримент протікає в спеціально створюваних і контрольованих умовах, як правило, із застосуванням спеціальної апаратури і приладів. Первісним об'єктом лабораторного експерименту в психології виступили елементарні психічні процеси: відчуття, сприйняття, швидкість реакції. Відмінною особливістю експерименту в лабораторії є суворе дотримання умов дослідження і точність одержуваних даних. Великої досконалості у використанні лабораторного експерименту досягла когнітивна психологія, що вивчає пізнавальні процеси людини. Пізнавальні процеси склали основну область лабораторних досліджень психології людини.
Наукову об'єктивність і практичну значимість отриманих в лабораторному експерименті даних знижує штучність створюваних умов. Це пов'язано як з віддаленістю вирішуються в експерименті завдань від реальних життєвих умов випробуваного, так і з неможливістю фіксувати характер впливу експериментатора на випробуваного в ході дослідження. Тому виникає проблема перенесення отриманих в лабораторії даних на реальні умови життєдіяльності людини Іншими словами, моделює чи експериментальна ситуація істотні умови життя людини? Це питання завжди залишається відкритим в лабораторному психологічному дослідженні. Використання лабораторного експерименту в реальній педагогічній діяльності в силу його штучності, абстрактності, трудомісткості фактично не практикується.
Природний психологічний експеримент знімає зазначені обмеження лабораторного експерименту. Ідея проведення психологічного експерименту в природних умовах життєдіяльності людей належить вітчизняному психолога Лазурський. Природний експеримент виріс з педагогічної практики; тут-таки він отримав визнання і широке застосування.
Основна його відмінність полягає в поєднанні експериментальності дослідження з природністю умов проведення. Вплив дослідника на піддослідних, засноване на попередньому припущенні (гіпотезі) про його характер, здійснюється в звичних умовах діяльності або поведінки. Суб'єкти, які беруть участь у природному експерименті, не підозрюють про те, що вони виступають в ролі піддослідних.
Педагогічна практика надає великі можливості для використання природного експерименту. Реальна педагогічна діяльність здійснюється, як правило, в кількох паралелях і циклічна. Педагог може варіювати у різних класах зміст, методи, форми, прийоми навчання і вивчати характер впливу цих змін на особливості засвоєння школярами матеріалу, на темп просування у вивченні предмета, на особливості розуміння, запам'ятовування, емоційного ставлення школярів до досліджуваного та ін
Експеримент в природних умовах педагогічного процесу поєднується зі спостереженням за ходом і результатами його протікання. Поєднання експерименту зі спостереженням в умовах навчання дає хороші результати для психологічного вивчення школярів.
Відомий психолог С. Л. Рубінштейн писав «Ми вивчаємо дитини, навчаючи його. Ми не відмовляємося для цього від експериментування на користь спостереження за педагогічним процесом, а вводимо елементи педагогічного впливу в самий експеримент, будуючи вивчення за типом експериментального уроку. Навчаючи дитину, ми прагнемо не зафіксувати стадію або рівень, на якому перебуває дитина, а допомогти йому просунутися з цієї стадії на наступну вищу стадію У цьому поступі ми вивчаємо закономірності розвитку дитячої психіки »
Можна вважати, що використання педагогами можливостей природного експерименту сприяє швидкому зростанню їхньої професійної майстерності, формуванню педагогічного мислення, виховує творче ставлення до своєї діяльності. Відомі в нашій країні педагоги-новатори домоглися значних успіхів у навчанні та вихованні школярів завдяки творчому експериментуванню в умовах повсякденної роботи.
Формуючий експеримент - це метод дослідження психічного розвитку дітей в умовах спеціально організованого експериментального педагогічного процесу. Суть цього експерименту проявляється в його назвах: перетворюючий, творчий, який виховує, навчальний, психолого-педагогічний, метод активного формування психіки, генетико-моделюючий.
Дослідник не обмежується вивченням сформованих форм психіки, реєстрацією і поясненням досягнутого учнями психічного розвитку, що характерно для констатуючого (лабораторного) експерименту. На основі попереднього теоретичного аналізу закономірностей психічного розвитку дітей певного віку або умов і характеру формування найважливіших людських здібностей будується гіпотетична модель становлення досліджуваних здібностей у спеціально проектованих умовах, як правило, в експериментальних класах або школах.
Реалізація розробленої моделі ретельно контролюється і оцінюється фахівцями різного профілю - педагогами, психологами, методистами, лікарями і т.д. У ході експерименту виявляються закономірності, механізми, динаміка, тенденції психічного розвитку школярів. Результати експерименту дозволяють підтвердити, уточнити або спростувати попередньо розроблену модель становлення досліджуваної здібності.
У формуючому експерименті сам педагогічний процес стає експериментальним, у психологічному експериментальному дослідженні здійснюється пошук і проектування нових форм навчально-виховного процесу, здійснюється своєрідне «вирощування» продуктивних форм співробітництва педагогів і школярів і одночасно вивчення перспективних шляхів психічного розвитку на певному віковому етапі.
У формуючому експерименті були встановлені закономірності становлення у дошкільників пізнавальних здібностей, доведена можливість і доцільність формування в молодших школярів основ науково-теоретичного мислення і визначальне значення для цього змісту і методів навчання. Формуючий експеримент став основним методам вітчизняної педагогічної психології. Його перевагами є орієнтація на розвиток учня в освітньому процесі, теоретична обгрунтованість експериментальної моделі організації цього процесу, тривалість дослідження, що гарантує обгрунтованість і надійність одержуваних даних.
Важливим достоїнством формуючого експерименту є новий тип науковості в педагогічній практиці - проектно-програмний, в центрі уваги якого знаходиться не стільки вивчення того, що є, що склалося й існує, скільки побудова, створення, «вирощування» можливого, майбутнього, перспективного. Неодмінною умовою розгортання формуючого психолого-педагогічного експерименту є передбачення можливих наслідків, відповідальність дослідників за перебіг і результати експерименту, за що беруть участь в нім.