85. Принципи корпоративного управління.

Принципи корпоративного управління мають рекомендаційний характер та розраховані на добровільне застосування. Головним стимулом щодо їх дотримання господарськими товариствами є економічна доцільність та об'єктивні вимоги ринку щодо залучення інвестицій.Основні принципові підходи до корпоративного керування: Звітність Встановлення процедури голосування Прозорість Кодекс принципів Справедливість . Стратегічне планування.Вони являються загальновизнаними і визначають характер корпоративного управління у всіх країнах, без них неможливо вільне функціонування ринку інвестицій. Зазначені підходи зводяться до максимальної відкритості і справедливості процесу корпоративного управління, забезпеченню рівних умов доступу до релевантної інформації для всіх учасників цього процесу.

86. Функції корпоративного управління.

функції корпоративного управління та визначити їх сутність. До таких функцій належать:ü     методологічна – проявляється насамперед в тому, що корпоративне управління спрямовує свою увагу на дослідження явищ, які відбуваються як в середині так і ззовні акціонерного товариства, і формує систему пов’язаних з цим понять, що використовуються в подальшому для оцінки діяльності АТ;

ü     ідеологічна –формує певну систему корпоративного управління з вихідних умов та визначити ефективні напрямки його розвитку;

ü     системотворча – дозволяє об’єднати визначальні елементи корпоративного управління і на їх базі сформувати стратегічні переваги;

ü     описова – дозволяє на основі констатації дійсних фактів процесу корпоративного управління відобразити його реальність і специфічність;

ü     діагностична – дає змогу встановити причинно-наслідкові зв'язки між елементами в системі корпоративного управління та визначити напрями його змін з урахуванням впливу факторів;

ü     інструментальна – визначає порядок підготовки нормативно-правових актів, що регулюватимуть процес корпоративного управління для досягнення певних економічних результатів;

ü     нормотворча – забезпечує створення правового поля для визначення повноважень, прав і відповідальності різних учасників акціонерного товариства (на основі статуту та внутрішніх нормативних положень АТ);

ü     експертна – проявляється в залученні провідних фахівців галузі корпоративного управління для отримання досвіду та оцінки в напрямку формування перехідної моделі корпоративного управління в Україні;

ü     практично-прикладна – полягає у впровадженні напрацьованих і підтверджених світовим досвідом стандартів корпоративного управління в практику господарювання акціонерних товариств, з урахуванням сучасних національних особливостей та економічних реалій;

ü     інформаційна – забезпечується визначеним обсягом прозорої інформації, яка повинна надаватися всім учасникам для здійснення ефективного процесу корпоративного управління;

ü     функція специфіки – дозволяє виокремити і зорієнтувати певні особливості механізму корпоративного управління на розвиток акціонерного товариства, залежно від галузі його діяльності;

ü     прогностична – визначає напрями розвитку акціонерного товариства на основі закономірностей минулого та сучасного в процесі корпоративного управління, передбачаючи наслідки;

ü     комунікативна – забезпечує процес корпоративного управління на основі інформаційних відносин між його суб’єктами;

ü     культурологічна – проявляється у запровадженні засад корпоративної культури в роботі акціонерних товариств;

ü     навчальна – виявляється в тому, що є базою для підготовки фахівців з корпоративного управління як в цілому так і за окремими його напрямками;

ü     пошукова – полягає у виявленні невикористаних або знаходженні нових резервів росту вартості АТ та його цінних паперів;

ü     організаційна – дозволяє об’єднати учасників корпоративного управління і за визначеними напрямами розвитку акціонерного товариства дозволяє забезпечити механізм їх досягнення. В даному випадку йдеться про організацію виробничої, фінансової та інших видів діяльності акціонерного товариства в інтересах акціонерів, які забезпечують це акціонерне товариство фінансовими ресурсами;

ü     мотиваційна – заохочує учасників корпоративного управління в отриманні економічних або управлінських вигод;

ü     стимулююча – випливає з мотиваційної функції і передбачає її забезпечення (моральне, матеріальне, гарантійне тощо);

ü     вимірююча – вимірює результати управління АТ з його економічними результатами господарювання;

ü     функція планування – передбачає в процесі корпоративного управління визначення стратегічних планів акціонерного товариства та порядок їхзабезпечення;

ü     координуюча – дозволяє узгоджувати інтереси між учасниками корпоративного управління, будуючи для кожного максимальні прерогативи;

ü     регулююча – на основі нормативно-правових засад дозволяє врегульовувати взаємозв’язки між учасниками корпоративного управління;

ü     розподільча – процес корпоративного управління, з одного боку, розподіляє повноваження учасників корпоративного управління за статусом наданих прав, а, з іншого, визначає переваги в отриманні економічних вигод;

ü     функція захисту та економічної безпеки – проявляється в застосуванні дієвого механізму захисту прав і інтересів всіх учасників корпоративного управління (особливо акціонерів) та акціонерного товариства в цілому;

ü     контрольна – полягає у порівнянні визначених цілей та напрямів розвитку акціонерного товариства, зростанні його вартості, які базуються на процесі корпоративного управління, з досягнутими.

87. Характеристика корпоративних цінних паперів акціонерного товариства .

Цінніпапери - цесвідоцтва про участь їхвласників у капіталіакціонерноготоваристваабонаданніпозички. Вони передбачаютьзобов'язанняемітентівсплачуватиїхвласникам доходи у виглядідивідендівабопроцентів. У юридичномурозумінніцінніпапери – майнове право, яке засвідчуєтьсяпевним документом і реалізується у порядку, щовказується в цьомудокументі. У зв’язку з розвиткомелектронних систем торгівліціннимипаперамиз мінюєтьсязовнішня форма їхіснування. Цінніпапери, операції з якимиздійснюються через електроннісистеми, не маютьречового титулу, тобтоце - не документи. Вони існують як одиниціобліку в комп'ютернійсистемі та обертаютьсялише у форміпереказів з рахунків одних учасників ринку на рахункиінших. Цінніпапери є капіталом, тому щоїхвласникиодержують доходи відволодінняцимиціннимипаперами. Протекапіталцейфіктивний, оскількицінніпапери не маютьвартості, хочапродаються і купуютьсянаринку; їхцінимаютьірраціональний характер. В обігвипускається (емітується) велика кількістьрізноманітнихвидівціннихпаперів, їхможнаподілити на три види: акції, облігації та похіднівід них (вторинні) цінніпапери. Широкий діапазонціннихпаперів, щоемітуються, пояснюєтьсятим, що причини, якіспонукаютьвипускатиціпапери і купуватиїх, такождужерізноманітні. Особливостіформування ринку акцій Акція - ціннийпапір без установленого строку обігу, щозасвідчуємайнову участь їївласника у капіталіакціонерноготовариства. Власникиакціїстаютьпайовикамиакціонерноготовариства, йогоспіввласниками, тому вони не можутьвимагативідтоваристваповерненнявкладенихкоштів. Проте вони можутьпродатиакції, але у цьомувипадкувтрачають право співвласника. Власникиакцій, як співвласникитовариства, мають право на одержаннячастиниприбуткутовариствапропорційносвоїйучасті, а також на участь у розподілі майна при ліквідаціїакціонерноготовариства. Дохід, щоодержуєакціонер на акції, називаєтьсядивідендом. Розмірдивідендузалежитьвідмасиприбутку, співвідношенняміжйогонагромаджуваною та споживчоючастинами, інвестиційноїполітикиакціонерноготовариства, виду і кількостіакцій та іншихфакторів. Товариства (корпорації) намагаютьсяпідтримуватидивідендніплатежі на високомурівні, тому щопереважносаме через ринковуцінуакційвизначаютьрепутацію (рейтинг) корпорації, яка, в своючергу, визначаєспроможністькорпорації до залученняпозичковогокапіталуабо до додатковоговипускуакцій. Крімдивідендів, власникиакційможутьодержатидохід (у виглядікурсовоїрізиці), якщо вони продадутьакціїдорожче, ніжїх купили. Випускакційдає .засновникамакціонерноготоваристванеобмеженіможливостіконсолідуватизначнийкапітал на основніоб'єднаннябезлічііндивідуальнихкапіталів і заощаджень. Акціонернетовариство (кампанія, корпорація)27 - цедомінуюча форма комерційноїорганізації у країнах з ринковоюекономікою. Важливоюперевагоюакціонерноїформи, порівняно з іншими формами комерційноїорганізації (індивідуальнийбізнес, партнерство, кооперативи), є обмеженавідповідальністьзазобов'язаннями. Власникиакційнесутьвідповідальність за зобов'язаннямитовариства (ризикують) тількикапіталом, вкладеним в акції. Цявідповідальністьпоширюєтьсялише найогомайно. Акціонерна форма комерційноїорганізаціїсприяєдемократизаціїуправління, розширеннюгромадського контролю за діяльністюорганізації, стимулюєякіснупрацюакціонерів-пайовиків.

88. Основні типи та форми інтегрування.У залежностівід виду зв'язківміжорганізаціямирозрізняють три типи інтегрування:1) на горизонтальному рівні;2) по вертикалі;3) на основінерегулярноїструктури.Інтегрування "по горизонталі" являє собою об'єднанняпідприємстводнаковихступенів (етапів) виробництвачизбутупродукції.Вертикальнеінтегруваннявиникає шляхом об'єднанняорганізацій низки послідовнихступенів (етапів) виробництвачизбутупродукції (заготівельнепідприємство - обробне - складальне). Інтеграціяможе бути "прямою" - відпочатковихетапіввиробництва до кінцевого і "зворотною" - у зворотнійпослідовності (машинобудівнепідприємствопоєднується з металургійним заводом і гірничо-збагачувальною фабрикою).

Картель		Форма спілкипідприємців на підставікартельної угоди, де встановлюютьсяобов'язкові для всіхучасниківумовигосподарськоїдіяльності. Коженучасниксамостійнозакуповуєсировину і здійснює роботу з маркетингу та управліннявиробництвом	Учасникизберігаютьюридичну та господарськусамостійність і керуютьсяумовамикартельної угоди		Довговічністьзалежитьвідфінансового стану учасників, рівнявнутрішньоїконкуренції та умов рівновагипартнерів
	Консорціум	Форма інтеграціїбанків та підприємств на підставікартельної угоди для спільноїреалізації великих (ресурсоємких) проектів з метою одержання монопольно високихприбутків	Учасникиповністюзберігають свою самостійність, але в межах встановленої мети консорціумупідкоряютьсяєдиномукерівництву		Зазвичай, тимчасовеоб'єднанняучасників на терміндосягненнявстановленої мети
	Іншіоб'єднання картельного типу	Господарськаоб'єднання для виконаннязамовлення, об'єднання за інтересами

89 Типологія моделей корпоративного управління.

Модель корпоративного управління - цесполучення, набірсистемоутворюючихкомпонентів. Будь-яка систематизаціязасновується на виокремленнізагальних для всіхелементівознак, якіприймаються за системоутворюючі. Цеозначає, щоодні і ті ж елементисистеми (в даномувипадкукомпонентимоделі корпоративного управління) можуть стати основою для побудовирізних моделей корпоративного управління.Визначальним в типологізації корпоративного управління є поняттяінсайдерського та аутсайдерськогоуправління, про теоріюякоїбулозазначено в попередньомурозділі.Підінсайдерським контролем (управлінням), як правило, розуміютьзахопленнясуттєвих прав контролю менеджерами чипрацівникамиминулого державного підприємства в процесійогоакціонування. В залежностівіднаціональних умов та форм приватизаціїступінь та масштабиінсайдерського контролю в перехіднихекономікахможуть бути різними.Аутсайдерською є така модель управління, в якій права контролю в залежностівідфінансового стану підприємствапередаютьсявідінсайдера до аутсайдера - банку і іншимфінансовим структурам абозовнішнімінвесторам.