51. Види депозитарної діяльності та її суб’єкти.

Депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання ЦП незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у ЦП, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента за випущеними ним ЦП.

Депозитарій – юридична особа, яка створюється у формі АТ, учасниками якого є не менше, ніж 10 зберігачів і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду.

Засновником депозитарію також може бути фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку.

Клієнти депозитарію – зберігачі, які уклали з засновником депозитарний договір, а також емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії ЦП, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Юридичні особи, які є учасниками національного депозитарію, здійснюють:

– ведення реєстрів власників іменних ЦП;

– зберігання і обслуговування обігу ЦП на рахунках у ЦП та операцій емітента щодо випущених ним ЦП;

– кліринг і розрахунки за угодами щодо ЦП.

Зберігачі – це торговці ЦП за наявності відповідного дозволу, а також комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу ЦП і мають право бути зберігачами та проводити за дорученням власника операції з депонованими ЦП і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов’язану з обігом ЦП.

Діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних ЦП здійснює емітент або реєстратор.

Реєстратор – юридична особа, якщо реєстраційна діяльність якої передбачає здійснення операцій з ведення реєстру.

51. Рейтингове оцінювання якості корпоративного менеджменту.

Рейтинг корпоративного управління є незалежною оцінкою рейтингового агентства щодо існуючої системи корпоративного управління компанії, її відповідності інтересам фінансово-зацікавлених осіб, передусім, її власників. Рейтинг корпоративного управління дозволяє, з урахуванням національних особливостей, диференціювати компанії залежно від якості корпоративного управління.

Методологія визначення рейтингу ґрунтується на таких основних принципах: якість і чесність рейтингового процесу; незалежність рейтингового агентства й запобігання виникнення конфліктів інтересів; відповідальність рейтингового агентства перед інвесторами й емітентами.

Оцінка рівня корпоративного управління здійснюється шляхом дослідження окремих складових системи корпоративного управління, які розглядаються рейтинговим агентством під час рейтингового процесу. До них віднесено: структуру власності компанії, права власників та інших зацікавлених осіб, механізми управління й контролю, рівень розкриття інформації, аудит.

Оцінка корпоративного управління ґрунтується на інформації, надаваної компанією, що проходить процедуру рейтингування, а також на іншій інформації, що є в розпорядженні рейтингового агентства й вважається надійною. Рейтингове агентство не проводить аудит або незалежну оцінку інформації у зв'язку з визначенням рейтингу.

Рейтинг корпоративного управління може перебувати в межах від рівня А (найвищий рівень рейтингу) до рівня Е (найнижчий рівень рейтингу). Рейтинги рівнів В, С і Е можуть мати проміжні значення рівня (+, без знака,). Прогноз рівня рейтингу корпоративного управління (позитивний, стабільний, негативний або в розвитку) є коментарем щодо тенденції його подальшої зміни (можливої, але не обов'язкової). Рівень рейтингу корпоративного управління має обов'язкові позначки "иа" (ознака української національної шкали) і "ЛСС" (ознака рейтингу корпоративного управління).

Основні принципи корпоративного управління, застосовані у різних країнах, можуть бути покладені в основу методології оцінки системи корпоративного управління на рівні як країни в цілому, так і окремої компанії. Єдиного загально визначеного "індикатора" корпоративного управління у світі немає. Для оцінки рівня корпоративного управління застосовують різні методології.

Рейтинги корпоративного управління широко застосовуються компаніями задля оцінки рейтингу компанії, задля оцінки доцільності придбання акцій компаній, задля оцінки корпоративного управління корпорацією, задля оцінки реально існуючих та потенційних ризиків, що пов'язані з корпоративним управлінням, задля оцінки ризику втрат інвесторів від недосконалого корпоративного управління тощо.

Загальна характеристика методів визначення рейтингів корпоративного управління "Standard&Poor's", "Brunswick Warburg", "CORE-рейтинг"

Рейтинги корпоративного управління "Standard&Poor's"відображає думку агентства щодо практики та принципів корпоративного управління. Мета рейтингу полягає у порівняльному аналізу поточних стандартів управління щодо існуючих еталонних моделей, насамперед моделі корпоративного управління ОЕСР.

Рейтингова шкала "Standard&Poor's" є десятибальною. Найвищий результат рейтингу корпоративного управління - 10, найменший - відповідно 1. Крім того, окремі бали за шкалою від 10 до 1 присвоюються на основі кожного з чотирьох головних компонентів методики рейтингу.

Рейтинг Brunswick UBS Warburg споконвічно призначався для портфельних інвесторів та носить дистанційний характер. При його визначенні Brunswick UBS Warburg використовує винятково публічну інформацію. Оцінки, що привласнюються, не узгоджуються з компаніями, а результати рейтингу публікуються кожні півроку в аналітичних звітах банку. Присвоєння рейтингу, відповідно до методики Brunswick UBS Warburg, ґрунтується на аналізі реально існуючих і потенційно можливих ризиків корпоративного управління в досліджуваній компанії.

Мета CORE-рейтингу полягає у виявленні специфічних ризиків корпоративного управління, пов'язаних з інвестуванням у російські підприємства. Основними споживачами рейтингу є інвестори і самі компанії. Рейтинг споконвічно створювався як дистанційний і розраховується щокварталу, незалежно від бажання емітентів.