32. Основні напрямки діяльності та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і територіальні органи.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення, затвердженого в установленому порядку.

Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку затверджується Президентом України. Територіальні органи Комісії діють на основі положення, що затверджується Комісією, і координують свою діяльність з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії, які призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії - сім років. При чому, одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

Голова та члени Комісії протягом терміну її повноважень можуть бути звільнені від обов'язків у наступних випадках:

- за власним бажанням;

- за станом здоров'я;

- у разі визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;

- припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

- вчинення злочину;

- грубого порушення службових обов'язків, передбачених Законом України "Про державну службу".

Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням Голови Комісії у разі необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п'яти осіб. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього подано не менше п'яти голосів.

Цей орган має досить широкі повноваження у сфері регулювання корпоративного сектору. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує з питань, що належать до її компетенції, акти законодавства, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями та контролює їх виконання.

33. Управління державними корпоративними правами

На сучасному етапі розвитку економіки України управління державним корпоративним сектором має здійснюватись шляхом реалізації державних корпоративних прав. Необхідним є визначення організаційної структури, яка має реалізовувати державні корпоративні права, і відповідної законодавчо-нормативної бази; визначення переліку об'єктів державного корпоративного управління; встановлення і юридичне оформлення умов та засад управління конкретними об'єктами.

Перш за все, важливим елементом механізму управління державною власністю слід визнати його концептуальні положення, які, з одного боку, повинні ґрунтуватися на теоретико-методологічиих засадах та накопиченому світовому досвіді управління державною власністю, а з іншого боку, враховувати загальну економічну політику держави та вимоги до управління державною власністю, виходячи зі стану національної економіки та ефективності функціонування державного сектора.

Особливість механізму управління державною власністю в Україні зумовлюється трансформаційним характером національної економіки. При розгляді процесів управління необхідно розрізняти як власне систему управління, так і способи управління у двох взаємозалежних, але відносно самостійних аспектах: по-перше, процес перетворення однієї форми власності на іншу, постійну (приватизація) або тимчасову (оренда, застава, довірче управління); по-друге, управління державною власністю у випадку, коли вона не змінює форму і залишається державною постійно або протягом тривалого часу. Такий розподіл тимчасовий і повинен тривати до завершення активних процесів приватизації як системного соціально-економічного процесу.

Основними завданнями управління державною власністю є, зокрема:

o оптимізація структури державної власності (як шляхом приватизації, так і нарощування активів у відповідних сферах діяльності та націоналізації);

o зростання доходів державного бюджету за рахунок ефективного управління державною власністю;

o використання державних активів для залучення приватних інвестицій до реального сектора національної економіки та створення сприятливих умов для функціонування суб'єктів господарювання різних форм власності.

Концептуальні положення щодо управління державною власністю повинні адекватно відображатись у відповідних функціональних блоках забезпечення механізму управління державною власністю, зокрема, правовому, організаційно-економічному, фінансовому та інформаційно-аналітичному, що мають на меті сприяти реалізації основних завдань державної політики в цій сфері.