30. Сутність стратегічного управління в корпораціях

Стратегічне управління слід розглядати як сукупність специфічних процесів прийняття управлінських рішень щодо формування мети та визначення цілей організації, вибору стратегій її діяльності та використання ресурсів у ринковому середовищі, що забезпечують реалізацію цих стратегій.

Стратегічне управління орієнтує діяльність корпорації на пошук та проведення змін згідно потреб споживачів, при цьому ключовими завданнями організації є:

- удосконалення продукту чи підвищення якості послуги;

- розробка нових виробів чи послуг;

- робота зі споживачами;

- надання споживачам нових видів послуг та удосконалення існуючих (обслуговування).

Специфіка процесів стратегічного управління проявляється в умовах прийняття рішень. До них належать:

- управлінські рішення, що приймаються менеджерами мають дуже важливе значення для життєдіяльності організації. Тому на менеджерів покладається велика відповідальність за майбутню долю організації;

- управлінські рішення приймаються на основі гіпотез про майбутні можливості організації, які можуть бути при відповідних (гіпотетичних) змінах в зовнішньому середовищі;

- управлінські рішення мають особливу складність в процесі аналізу та вибору альтернативних стратегій діяльності організації. Така складність є наслідком невизначеності умов та можливостей при яких приймається рішення;

- управлінські рішення стратегічного характеру мають підвищений ризик. Тому їх обґрунтування та реалізація потребують великих витрат часу, праці та коштів.

Можна виділити етапи, що визначають характер процесів стратегічного рівня. Їх умовно можна розділити таким чином:

- етап визначення мети та цілей діяльності організації;

- етап аналізу та формування потенціалу організації;

- етап розробки стратегій діяльності організацій;

- етап формування та забезпечення функціонування механізму реалізації стратегій.

31. Суть стратегічного управління в корпораціях

Посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Посадовими особами органів акціонерного товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державні службовці, крім випадків, коли вони виконують функції з управління корпоративними правами держави та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства.

Особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути посадовими особами органів товариства, що провадить цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини, не можуть бути посадовими особами органів товариства.

Посадові особи органів акціонерного товариства не мають права розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, крім випадків, передбачених законом. На вимогу ревізійної комісії (ревізора) або аудитора вони зобов'язані надати документи про фінансово-господарську діяльність товариства.

Посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода тільки на умовах, які встановлюються цивільно-правовими договорами або трудовим договором, укладеним з ними.

Посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Відповідальність посадових осіб органів акціонерного товариства передбачена у ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства". Вони несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Однак для ефективного управління товариством ще існують багато недоліків як нормативного, так і організаційного характеру. Так, новий Закон України "Про акціонерні товариства" містить законодавчі прогалини, які перешкоджають ефективній роботі наглядової ради. Крім Розділу VIII "Наглядова рада" у ньому є вказівки на повноваження наглядової ради акціонерного товариства. Також ст. 51 цього Закону "Створення наглядової ради акціонерного товариства" явно недостатньо, тому треба намагатися включити до статуту ті положенні, яких немає в Законі. У ст. 52 "Компетенція наглядової ради" є п. 23, який визначає, що до компетенції наглядової ради належить вирішення інших питань, які стосуються виключної компетенції наглядової ради згідно із Законом або статутом акціонерного товариства. Як свідчить практика, до таких питань належать: затвердження річного бюджету та стратегії товариства, політика управління ризиками, затвердження бізнес-планів та контроль за їх реалізацією.