1.Англо-американська модель корпоративних відносин

Використовується у Великобританії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та ін. країнах.

Характерні риси англо-американської моделі корпоративного управління пов'язані з особливостями акціонерної форми власності, а саме, з відсутністю в корпораціях значних, домінуючих над іншими, інвесторів. Акціонерний капітал корпорацій значною мірою розпилений. Більшість корпорацій не має у своїх реєстрах жодного індивідуального або інституціонального акціонера, частка якого становила б більше 2^-5% статутного капіталу. Таким чином, жодна група акціонерів не може пред'явити претензії на особливе представництво в Раді корпорації.

Важливою особливістю є те, що більшість акцій знаходяться у власності інституціональних інвесторів - пенсійних і пайових фондів. Ці інвестори виступають скоріш за все в ролі фінансових менеджерів, які не прагнуть до представництва в радах директорів і, зазвичай, уникають відповідальності за діяльність компаній, в яких володіють значними пакетами акцій.

Учасниками англо-американської моделі є:

- акціонери;

- директори;

- менеджери;

- урядові агентства, біржі.

Особливості англо-американської моделі корпоративного управління передбачають досить обмежений вплив акціонерів на діяльність корпорації. Вони мають право брати участь у голосуванні щодо внесення змін в статут, обирати й відзивати аудиторів і директорів, які потім керують компанією від імені її власників (акціонерів), а також погоджувати найбільш важливі рішення, які можуть призвести до ліквідації компанії (злиття або продажі). Більше того, акціонери не мають ніякого впливу на поточні справи корпорації. Вони не визначають рівень дивідендів, не відіграють ніякої ролі щодо прийняття на роботу або звільнення менеджерів.

4. Депозитарії та зберігачі цінних паперів

Депозитарій – юридична особа, яка створюється у формі АТ, учасниками якого є не менше, ніж 10 зберігачів і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду.

Зберігачі – це торговці ЦП за наявності відповідного дозволу, а також комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу ЦП і мають право бути зберігачами та проводити за дорученням власника операції з депонованими ЦП і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов’язану з обігом ЦП.

5. Характеристика зовнішніх структурних елементів корпоративного управління

Насамперед корпоративне управління забезпечується на рівні дер­жавних органів, які створюють норми і правила корпоративного конт­ролю, відповідальність суб’єктів корпоративного бізнесу. Тому державні органи загальної та спеціальноі компетенції є важливим зовнішнім елементом системи корпоративного управління.

Другим важливим зовнішнім елементом корпоративного регу­лювання є механізми ринкового контролю. Очевидно, що управлін­ня, його дієвість визначається досягненням певного соціально-еко­номічного статусу акціонерного товариства. Для власників важли­вим наслідком корпоративного управління є отримання частини прибутку, підвищення курсової ціни акцій корпорації. Тому в сис­темі корпоративного управління значну роль відіграють ринки про­дукції, а також фінансові ринки. Ринки продукції є чіткими інди­каторами правильності корпоративної стратегії і тактики фірми і приводять до ліквідації неефективно діючих структур. Фінансові ринки, в свою чергу, є показниками через котирування корпоратив­них цінних паперів стану корпорації. Наявність фінансових ринків дає змогу власникам корпоративних прав позбутись їх у разі не­ефективного корпоративного управління. Третім важливим елементом зовнішнього корпоративного уп­равління можна вважати громадські організації, засоби масової інформації, які впливають на корпоративну стратегію й тактику.