16. Фундаментальний аналіз валютних курсів. Вплив часу та новин на біржову ціну валюти.

Система фіксованих валютних курсів. Країна фіксує валютні курси по відношенню до всіх інших валют. Така система дає стабільність в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій між реальним та номінальним валютним курсом може виникнути диспропорція, що призведе до багатьох проблем. Система плаваючих валютних курсів. Виникла після скасування золотого стандарту. Передбачає визначення валютного курсу співвідношенням попиту та пропозиції валюти на світовому ринку. Справедливим вважається, коли держави не впливають свідомо на курси своєї валюти. Комбінована система валютних курсів. Передбачає прив’язку національної валюти до однією валюти (найчастіше долара США) або до корзини з декількох валют. При цьому інші іноземні валюти мають плаваючий курс. Валютні курси поділяються на: Прямі валютні курси – на національному ринку відображають вартість національної грошової одиниці в певній іноземній валюті. Зворотні валютні курси - відображають вартість іноземних валют в національній грошовій одиниці. Крос-курси – це курси, які відображають співвідношення двох іноземних валют в країні. 17. Сутність та основні характеристики грошових систем. Грошова система України.

Грошова система - це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавними законами. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють такі види грошових систем:

- система металевого обігу, коли грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;

- система паперово-кредитного обігу, при якій в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей - казначейські білети або банкноти. Основна проблема - інфляція

Залежно від металу, прийнятого як загальний еквівалент, і основи грошового звернення розділяють біметалізм і монометалізм. Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавче закріплялася за двома металами - золотом і сріблом. Монометалізм - грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм),

Сучасна ГС включає наступні елементи, на підставі яких вона характеризується: грошова одиниця, різновид грошей, структура грошової маси, масштаб цін; організація готівкового і безготівкогового обороту, їх взаємозв'язок; валютний курс, порядок валютних обмінних операцій і організація міжнародних розрахунків; емісійний механізм механізм грошово-кредитного регулювання і його суб'єкти;порядок контролю за платіжною дисципліною в грошовому обороті.

Сучасна грошова система України – це грошова система ринкового зразка. Необхідність створення грошової системи України: розпад СРСР наприкінці 1991 року; вихід України з “рубльової зони”; запровадження власної грошової одинці.

У статті 99 Конституції України зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. Основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності гривні. Одне з найважливіших сьогоднішніх і перспективних завдань розбудови грошової системи України - зростання довіри до національної валюти – гривні. 18. Емісія готівкових та безготівкових грошей. Механізм банківської мультиплікації.

Емісія грошей в історичному плані — це найдавніша функція центральних емісійних банків. Діяльність центрального банку, пов’язана з емісією грошових знаків — готівки (готівкова емісія), суттєво відрізняється від його діяльності, пов’язаної з емісією депозитних грошей (кредитна емісія, або безготівкова емісія).Емісію грошових знаків — готівки — центральний банк здійснює на монопольних засадах. Він емітує готівку в обіг через комерційні банки. Центральний банк забезпечує ці банки готівкою в обмін на їхні резерви, що зберігаються на рахунках банків у центральному банку. У свою чергу, комерційні банки випускають готівку в обіг, забезпечуючи готівкою своїх клієнтів в обмін на їх депозити, що зберігаються на рахунках у банках. Цей процес відбувається і в зворотному напрямі, тобто таким самим шляхом центральний банк вилучає готівку з обігу через комерційні банки. Готівкова емісія центрального банку є вторинною відносно його безготівкової емісії. Комерційні банки, як уже зазначалося, отримують готівку в обмін на свої резерви, що зберігаються на рахунках у центральному банку, тому первинною є безготівкова емісія, у процесі якої центральні банки створюють банківські резерви. Емісію депозитних грошей центральний банк здійснює разом з комерційними банками. Перший імпульс емісійному процесу надає центральний банк, забезпечуючи комерційні банки додатковими резервами. Ця стадія емісійного процесу дістала назву безготівкової емісії центрального банку. Комерційні банки, використовуючи резерви, отримані від центрального банку, створюють додаткову масу депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки. Ця стадія емісійного процесу називається депозитною емісією комерційних банків.

Мультиплікація – це примноження грошей в процесі виконання своїх функцій. Мультиплікація відбувається в комерційних банках завдяки тому, що гроші одночасно залишаються на депозиті одного економічного суб’єкта і видаються в якості кредиту іншому економічному суб’єкту.

Муцльтиплікована кількість грошей залежить від 2х факторів: кредитно-депозитна активність. Зростає під час економічного зростання і падає під час економічного спаду; обов’язкові резерви комерційних банків. Чим вища норма обов’язкового резервування, тим менша мультиплікація грошей, відповідно, кількість грошей в обороті і інфляція. 19. Історичні типи грошових систем та причини еволюції форм грошової системи.

В історії розвитку повноцінних грошей розрізняють 3 типи грошових систем:

Золотомонетний стандарт передбачає, що в обігу присутні гроші з дорогоцінного металу. Золотомонетний стандарт являв собою найбільш стабільну, саморегульовану грошову систему. Функціонування золотомонетного стандарту вимагало наявності золотих запасів у центральних емісійних банках. Витрати держави на забезпечення обігу золотою монетою були значними. Для їх зменшення широко емітувалися банкноти, використовувалися безготівкові розрахунки. По закінченні війни лише в США зберігався золотомонетний стандарт. У більшості країн зберігся інфляційний обіг паперових грошей, який існував тривалий час і після закінчення війни. За нових історичних і політичних умов повернення до золотомонетної форми було неможливим. Одна з причин цього — нерівномірність світових запасів золота. Іншою причиною було прагнення держав до централізації золота як важливого військово-фінансового ресурсу на випадок нових війн.

Золотозлитковий стандарт це грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями.

Більшість країн (Німеччина, Австрія та ін.), що не мали достатніх золотих запасів, перейшли до золотодевізного стандарту. Згідно з цим стандартом також відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото.

Золотозливковий та золотодевізний стандарти були грошовими системами без золотого обігу, тобто золото функцій обігу та платежу не виконувало. Крах золотого стандарту як грошової системи було прискорено економічною кризою 1929—1933 рр. Унаслідок неї золотий стандарт було скасовано в усіх країнах (у Великобританії, Німеччині та Японії — у 1931 р., у США —у 1933р. Після світової кризи 1929—1933 рр. золотий стандарт певний час зберігався лише у країнах так званого «золотого блоку»: Франції, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Італії та Польщі. У 1935 р. від золотого стандарту відмовилися Бельгія та Італія, а в 1936 р. — усі інші країни. З того часу утвердилася система паперово-кредитних грошей. А єдина міжнародна валютна система, що базувалася на золотому монометалізмі, поступилася місцем валютним угрупованням — валютним блокам та зонам. З 30-х років XX ст. в усіх країнах утвердилася система кредитних грошей, не розмінних на золото. 20. Сутність, цілі та види грошових реформ, їх порівняльна ефективність.

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов, чи одне і друге водночас.

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.

Структурні (повні) грошові реформи проводилися у період переходу від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього — до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функціонування.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці. 21. Основні методи стабілізації грошового обороту, їх вплив на макроекономічну ситуацію в країні.

Політика фінансової стабілізації та запроваджена грошова реформа не можуть привести до корінних змін в економіці України, однак є їхньою об'єктивною умовою. Іншими складовими економічного зростання є: бюджетна реформа, реформа банківської системи, структурна перебудова економіки та приватизація, впровадження нової законодавчої бази й механізму її виконання, реформа соціальної сфери та низка інших. Метою грошової реформи було розв'язання як суто технічних, так і загальноекономічних проблем. Технічна сторона реформи - це, перш за все, обмін старих грошей на нові: «викреслення нулів», що ускладнювали підрахунки при обміні, підвищення якості нової валюти, її захист тощо.

Загальноекономічний бік даного процесу обумовлює надання національній валюті характеру грошей, що виконують у повному обсязі функції: міри вартості, засобу обігу та засобу заощадження. При цьому створюються умови для істотного зниження інфляції та зовнішньої стабілізації гривні. Проведення монетарної політики НБУ протягом останніх років дало змогу відновити таку функцію гривні, як міра вартості. Сьогодні майже всі товари та послуги в Україні виміряються в гривнях, а не в іноземній валюті. Виконуючи функцію засобу обігу, гривня зараз стала майже єдиним засобом платежів як у готівковій, так і в безготівковій формі. Але для того, щоб гривня стала повноцінною національною валютою, необхідно, щоб вона набула повною мірою третьої функції грошей - засобу заощадження. Цей процес вимагає подальших стабільних дій як НБУ, Уряду України, так і створення соціально-психологічного клімату навколо гривні.

Без «сильної», стабільної гривні та ефективної банківської системи неможливі кардинальні зміни в економіці її зростання. Грошову реформу в Україні, з метою впровадження гривні, визначили нормативно-правові акти направлені на стабілізацію грошового ринку, створення необхідних умов напередодні реформ.