6. Фондові індекси: сутність, порядок розрахунку, вплив на фінансові ринки.

Фондові індекси призначені для відображення поточної кон'юнктури ринку, стану ділової активності та оцінки тенденцій ринку. Індекси виступають як узагальнюючі характеристики макроекономічної ситуації та інвестиційного клімату в кожній конкретній країні. Як правило, вони відображають ринкову вартість певного портфеля цінних паперів, ринкову вартість якоїсь усередненої акції або ринкову капіталізацію певної групи корпорацій.

Фондові індекси часто називають індексами ділової активності, оскільки вони відображають зміни в ринковій вартості цінних паперів і опосередковано свідчать про інтенсивність обороту цінних паперів на ринку. Вони характеризують стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її галузей і, отже, виконують діагностичну функцію, оскільки підвищення або зниження рентабельності виробництва в галузі чи в економіці в цілому приводить до змін у ринкових цінах акцій і до відповідних змін у значеннях фондових індексів. Поряд з іншими економічними показниками фондові індекси входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки.

Фондові індекси також є ефективним інструментом аналізу та прогнозування як коротко-, так і довгострокових змін на ринку цінних паперів. Вони слугують орієнтиром при оцінюванні ефективності управління портфелем цінних паперів і тим самим виконують індикативну функцію. Крім того, індекси є орієнтиром для вибору інвестиційних стратегій великими інституційними інвесторами — пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями. Індекси розраховуються різними суб'єктами ринку. До бази розрахунку індексів за тією чи іншою ознакою входить різна кількість компаній. Різною є методика обчислення індексів. Розглянемо деякі з фондових індексів, що відрізняються за методикою розрахунку.

1. Індекс Wood-15 обчислюється компанією "Wood&Company Ukraine" з 01.07.97 р. за методикою, розробленою для біржових індексів країн, що розвиваються, за формулою

де . — сумарна поточна ринкова капіталізація компаній, що входять в базу індексу; К₀ — первинна капіталізація компаній. Як видно з наведеної формули, початкове значення індексу дорівнює 1000. База індексу включає 15 компаній, що посідають провідне місце на українському фондовому ринку за величиною ринкової капіталізації. База оновлюється щомісяця. Для того щоб входити до бази, капіталізація компанії-претендента має перебільшувати ринкову капіталізацію останньої в списку компанії на 5%. Компанії, що входять до бази індексу, — провідні компанії електроенергетичної, хімічної, машинобудівної, металургічної та нафтогазової промисловості.

2. Індекс SBPU-30 розраховують за методикою, розробленою фахівцями AT "Софія — Цінні папери". Він характеризує курс на певну дату середньостатистичної акції ЗО найвідоміших підприємств, які котируються на українському фондовому ринку. Використання валютного індексу при обчисленні SBPU-30 дає змогу зменшити залежність величини індексу від зміни курсу гривні відносно конвертованих валют. Індекс обчислюють за формулою

де P_і — ринкова ціна акції і-ї компанії в перерахунку на одиничний номінал; Q_і — загальна кількість акцій і-ї компанії в перерахунку на одиничний номінал (одиничний номінал дорівнює 0,01 грн.); V — валютний індекс:

де К_д і К_е — відповідно поточний курс долара та курс евро до гривні.

3. Індекс InekoDex є першим галузевим українським фондовим індексом, що відображає поточну ситуацію на ринку енергетичних компаній. Його обчислюють за формулою

де п — кількість підприємств у базі розрахунку; Р. — поточна ринкова вартість акцій і-го підприємства; Р_ю — вартість акцій і-го підприємства на початку розрахунку індексу. Методика розрахунку індексу дає змогу уникнути недоліку, пов'язаного з різним номіналом акцій, оскільки такі акції однаково впливають на величину індексу.

Незважаючи на те, що індекси розраховують різні компанії, фактично до бази розрахунку індексів входять одні й ті самі підприємства. Крім того, більшість індексів визначається на основі розрахунку такого показника, як капіталізація. Цей показник в умовах не-розвиненого фондового ринку не відображає реального рівня капіталізації, а тільки показує динаміку змін поточних цін на ринку. 7. Види грошей. Склад грошової маси та грошові агрегати.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоступінчасту структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях. Гроші – це історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, яке ускладнюється із зміною виробництва.

Розвиток видів грошей проходить такі етапи: поява грошей з виконанням їх функцій випадковими товарами; закріплення за золотом ролі всезагального еквіваленту; перехід до паперових і кредитних грошей; поступове витіснення готівкових грошей з обігу.

Гроші в своєму розвитку виступали в двох видах: реальні гроші та знаки вартості (замінники реальних грошей).

Реальні гроші – це гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них вартість) відповідає реальній вартість, тобто вартості металу, із якого вони виготовлені. Металічні гроші мають різну форму: спочатку штучні, потім вагові. Монету більш пізнього етапу розвитку мала встановлені законом відмінні ознаки (зовнішній вигляді, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилась кругла форма монети (менше стиралась). Вважається, що готівкові гроші в давнину з'явились у Китаї: перші монети були застосовані як засіб платежу в VII ст. до н.е. в давньому Лідійському царств. Близько 4 тис. років тому в Ассирії почали карбувати монети з золота.

Металеві гроші використовувались і на території Київської Русі. В IX – XI ст. в обігу були переважно срібні й частково золоті монети, що витіснили хутро куниць, білки та інших тварин, які виконували до цього роль обмінного еквівалента. Однією з перших карбованих монет Київської Русі були гривні – срібні злитки масою в півфунта.

Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.

Грошові агрегати це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, не фінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3 . Грошова маса знаходиться в розпорядженні всіх суб’єктів економічного обороту ¾ у населення, підприємств, їх об’єднань, громадських організацій, банків, держави та інших суб’єктів.

За формою грошова маса в сучасний період виступає як готівкові знаки (банкноти та розмінні монети); грошові кошти на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші); деякі види цінних паперів (вексель, чек) та інші. Більше того, окремі країни до грошової маси відносять облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери тощо. Ці складові грошової маси істотно відрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Поряд з цим, всі перераховані форми ліквідних коштів у тій чи іншій мірі функціонують як засіб збереження вартості, а тому практично не можливо провести межу між власно грошима та іншими ліквідними активами. Тому в міжнародній банківській статистиці широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей. Він ґрунтується на ступені їхньої ліквідності. Взагалі поняття ліквідності передбачає наявність двох властивостей: можливість використовувати активи в якості платежу та здатності зберігати вартість.