48. Форми та види кредиту, їх порівняльна ефективність для позичальника та кредитора.

Кредит – це економічні відносини, що виникають між двома економічними суб’єктами (позичальником та кредитором) з приводу тимчасового перерозподілу вартості на умовах поверненості, строковості та платності.

До форм кредиту належать товарна, грошова та змішана (застосовується досить рідко). За суб’єктами кредитування розрізняють банківський, міжбанківський, міжгосподарський, міжнародний, державний кредити (при цьому у випадку державного кредиту, держава є позичальником, а не кредитором). Основною формою кредитування в економіці є банківські кредити, які умовно можна поділити на 2 групи:1. Кредити фізичним особам. 2. Кредити юридичним особам:

Крім банківських кредитів, існує ще ряд специфічних форм кредитування, провідними з яких є: 1. Комерційний кредит – кредит в товарній формі між підприємствами, який являє собою продаж матеріальних цінностей з відстрочкою платежу. 2. Факторинговий кредит (факторинг). Цей вид кредиту надають факторингові компанії - фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу (які існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги). 3. Лізинговий кредит.

Також існує ряд інших специфічних форм кредитування, зокрема купівля ф’ючерсних контрактів, надання ділінговими центрами кредитного плеча своїм клієнтам при здійсненні маржинальної спекулятивної торгівлі фінансовими активами, про о детальніше йтиметься далі.

За строком кредити бувають поточні (до 1 місяця), короткострокові (від 1 місяця до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (тривалістю понад 5 років). Масштаби надання банками кредитів різної тривалості залежать від попиту на них та від наявності кредитних ресурсів, залучених на такі самі строки.

За порядком повернення розрізняють кредити: т1. З одноразовим поверненням. 2. З погашенням у розстрочку. 3. З поверненням регресією платежів.

За схемою надання розрізняють такі види кредиту: 1. Кредитна лінія. 2. Револьверний кредит. 3. Контокорентний кредит.

За формою залучення кредиторів кредит буває: 1. Двосторонній кредит. 2. Консорциумний кредит. 3. Паралельний кредит.

За забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені (ломбардні) та незабезпечені (бланкові).

За характером повернення кредити бувають: 1. Строкові. 2. Кредити до запитання. 3. Відстрочені кредити. 4. Прострочені кредити.

Важливим різновидом кредитів є міжбанківський кредит, який дозволяє раціонально перерозподіляти кредитні ресурси в межах банківської системи. Загалом в більшості випадків міжбанківські кредити суттєво не відрізняються від інших, однак існує і досить специфічна форма таких кредитів - кредити «овернайт», які надаються на 1 добу або на вихідні - з вечора п'ятниці до ранку понеділка.

49. Сутність позичкового проценту, його функції та чинники, що впливають на рівень проценту.

Позичковий процент або процент за кредит (від латинського pro centrum ¾ на сотню) ¾ це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

Економічна природа позичкового процента обумовлена існуванням товарного виробництва та пов’язаних з ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу; з іншого боку, він повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати. В умовах ринкової економіки суть його розглядається більшістю економістів як ціна капіталу, взятого у кредит. Логіка такого визначення проста: оскільки позичальник-підприємець виступає покупцем капіталу-товару, то й процент, виплачуваний ним кредиторові, представляє ціну цього капіталу. Безперечно, тут не слід розуміти ціну капіталу як вираз вартості. Позичковий процент є не що інше, як частина середнього прибутку, котру підприємець платить власнику капіталу за користування споживною вартістю позиченого капіталу. У даному випадку сплата процента характеризує передачу певної частини вартості без одержання еквівалента. Вартість процента повністю переходить від позичальника до кредитора. В економічній теорії мають місце й інші підходи до визначеня природи позичкового процента. Наприклад, Дж. Кейнс розглядав суть процента як “плату за розставання з ліквідністю”. В теорії Дж. Кейнса формування процента регулюється дією провідного психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найбільш ліквідній формі багатства. Величина позичкового процента, за Кейнсом, залежить від двох чинників, вона:

1) прямо пропорційна “перевагам ліквідності”;

2) обернено пропорційна кількості грошей, що знаходяться в обігу

Джерелом сплати позичкового процента є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу. Прибуток розподіляється між суб’єктами кредитних відносин:

кредитор отримує прибуток у вигляді процента за кредит;

позичальник отримує підприємницький доход у вигляді прибутку на позичковий капітал, який використовується в підприємницькій діяльності.

Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається як відношення річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помножене на сто. Норма процента знаходиться у певній залежності від норми прибутку. Вважається, що норма процента може коливатись від нуля (мінімальна межа) до середньої норми прибутку (максимальна межа). Мінімальну межу норми процента точно визначити не можливо, але вона не повинна дорівнювати нулю бо інакше надання кредиту втрачає всякий сенс для кредитора.