45. Основні типи і порядок здійснення реальних валютних операцій, їх роль у функціонуванні валютного ринку. Валютні ризики і методи їх зниження.

Валютні операції – контракти агентів валютного ринку по купівлі-продажу, розрахунку і наданні позички в іноземній валюті на конкретних умовах (сума, обмінний курс, відсоткова ставка, період) із виконанням на певну дату. Поточні конверсійні операції (по обміну однієї валюти на іншу), а також поточні депозитно-кредитні операції (на термін до одного року) складають основну частку валютних операцій.

Головна відзнака конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші здійснюються в деякий момент часу, тоді як депозитні операції мають тривалість в часі і різну строковість.

Валютні операції, пов’язані з купівлею та продажем іноземної валюти, поділяються на касові (готівкові) та строкові. До касових операцій відносять угоди типу «овернайт» (overnight), коли куплена валюта має бути надана в розпорядження покупця в день укладання угоди або наступного дня, та угоди спот (spot), якими передбачається поставляння валюти через два робочі дні від дати угоди. Якщо період від дати укладання валютної угоди до дати проведення реального обміну валютами — дати валютування, становить понад два робочі дні, то операція називається строковою, або форвардною. Відповідно до умов проведення валютних операцій розрізняють два типи ринків: касовий (спотовий) ринок та строковий (форвардний) ринок.

Процес здійснення валютних операцій складається з кількох етапів. На підготовчій стадії аналізується стан валютних ринків, виявляються тенденції зміни курсів різних валют, вивчаються причини таких змін та прогнозуються майбутні тенденції руху валютних курсів. Результати аналізу дають змогу визначити найефективніші напрямки проведення валютних операцій, тобто вибрати валюту й тип операції — купівля чи продаж.

Валютний ризик – це понесення банком втрат через коливання валютних курсів і цін на банківські метали. Для зниження валютного ризику комерційний банк може використовувати такі прийоми: надання позички в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі; хеджування за допомогою деривативів (форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів); диверсифікація коштів банку в іноземній валюті (суть цього методу зниження валютного ризику полягає у здійсненні операцій не з однією, а з кількома валютами, які не є корельованими); страхування валютного ризику, що передбачає передачу банком усього ризику страховій компанії; визначення оптимальної структури загальної відкритої валютної позиції, яка забезпечує мінімальний ризик. Види валютних ризиків

За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяють на:

-- операційні;

-- трансляційні (бухгалтерські);

-- економічні.

47. Сутність та функції кредиту, його роль в функціонуванні та розвитку економіки. Причини виникнення кредиту. Зміст та основні суб'єкти кредитних відносин. Еволюція кредитних відносин та їх сучасний стан в Україні.

Кредитні відносини - це частина економічних відносин, яка пов'язана з наданням коштів у позику і по­верненням її разом із певним відсотком.

Кредит є формою вияву кредитних відносин. Він виражає економічні відносини між кредитором та позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.

Кредит поєднує у собі два процеси:

І) акумуляцію тимчасово вільних коштів;

2) вкладення або розміщення цих коштів.

Таким чином, кредит обслуговує більшу частину товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обмінного характеру. Він с важливим засобом забезпечення фінам сово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Суть кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дає змогу встановити зв'язок кредиту із системою економічних відносин.

Розглядаючи суть і функціонування кредиту в сучасних умовах, слід враховувати, що кредит - джерело формування основних і оборотних фондів; він збільшує швидкість обороту фондів. Кредит тісно взаємодіє зі збалансованістю економіки, що є найважливішою умовою ефективності суспільного виробництва - збалансованістю між тимчасово вільними ресурсами й обсягом коштів, що перерозподіляються. Недотримання цього балансу веде до перекручування природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг.

Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих і особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перерозподіляються не лише кошти, а й матеріальні ресурси.

Антипаційна (емісійна) функція полягає у створенні кредитних грошей для грошового обігу, її виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії і кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається важче, ніж їх випуск в обіг.

Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю випливають із природи кредиту. Варто наголосити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контролювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

В економічному розвитку країни кредит відіграє істотну роль, яка характеризується тими результатами, які з’являються при його функціонуванні для всіх учасників суспільства, приватних осіб, господарюючих суб’єктів, держави. Вона виявляється при здійсненні всіх форм кредиту (комерційного, банківського, споживчого, міжнародного, державного) різними дорогами:

1) перерозподілом матеріальних ресурсів на користь розвитку виробництва і реалізації продукції при наданні і мобілізації засобів фізичних і юридичних осіб;

2) впливом на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Позики задовольняють тимчасово виникаючі розбіжності поточних грошових надходжень і витрат підприємств. В результаті долаються затримки відтворювального процесу, що повторюються, і забезпечуються безперервність і його прискорення. Особливо важлива ця роль кредиту при сезонному виробництві і реалізації визначених видів продукції;

3) участю в розширенні виробництва, коли кредити, ресурси використовуються як джерело збільшення основних засобів, капітальні витрати;

4) прискоренням здобуття споживачем товарів, послуг, житла за рахунок позикових засобів;

5) регулюванням готівкового і безготівкового грошового звороту. Найіональній Банк України, будучи монополістом у сфері емісії готівки, організовує її звернення, а також керує безготівковими розрахунками, що здійснюються кредитною системою, стимулює таким чином весь виробничий процес.

Загальноекономічною причиною виникнення кредитних відно-син є товарне виробництво. Підґрунтям функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, у процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємст-ва—споживачі товарів з настанням моменту плати за них не зав-жди мають достатні кошти, а це може спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу оборотних коштів і потребою в постійному викорис-танні матеріальних і грошових ресурсів.

Отже, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з не-обхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відно-син зумовлюється не самим фактом розбіжності в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кре-дитних відносин умови щодо відстрочки платежу через укладан-ня кредитної угоди. Але обіг товарів є не єдиною причиною ви-никнення кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини з'являються за будь-якої економічної чи фінансової операції, пов'язаної із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Суб’єктами кредитних правовідносин можуть виступати з боку позичкодавця — лише кредитні установи, а з боку позичальника — підприємства, організації, громадяни. Об’єктом кредитного правовідношення є гроші в безготівковій формі або готівкою.