43. Валютний курс: сутність, зміст, види, вплив на параметри грошової системи та макроекономічні показники.

валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошових одиницях інших країн. Він є формою світової ціни кредитно-паперових грошей. Встановлення курсу називається котируванням валюти. При котируванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують. Різниця між курсом продавця і курсом покупця являє собою маржу, яка покриває витрати і формує прибуток банку з валютних операцій. Очевидно, що будь-який банк заінтересований у максимально низькому курсі покупця і максимально високому курсі продавця, і тільки жорстка конкуренція за клієнта змушує банки діяти у зворотному напрямі. Розрізняють такі види валютних курсів:

Фіксований валютний курс - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах. Фіксований валютний курс передбачає закріплення вмісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або в доларах США за жорсткого обмеження коливань ринкових курсів валют до 1%. На практиці це означало тверду прив'язку всіх валют, що брали участь у міжнародній торгівлі, до долара США.

Курс, який коливається - це валютний курс, що вільно змінюється під впливом попиту й пропозиції.

Плаваючий курс - різновид валютного курсу, що коливається, який вимагає використання ринкового механізму валютного регулювання. Цей курс передбачає певну свободу вибору окремими країнами режиму валютного курсу.

Валютні курси розрізняють і за видами платіжних документів, що є об'єктом обміну. Розрізняють курс телеграфного переказу, курс чеків, курс банкнот (курс обмінних пунктів). Які ж фактори безпосередньо впливають на динаміку курсу валют? Можна назвати такі:

- національний дохід і рівень витрат виробництва

- реальна купівельна спроможність грошей і рівень інфляції в країні;

- стан платіжного балансу, що впливає на попит і пропозицію валюти;

- довіра до валюти на світовому ринку;

- рівень відсоткових ставок у країні;

44. Методи державного регулювання валютних курсів. Валютна політика і валютне регулювання в Україні.

Основні способи державного регулювання валютних курсів

Для регулювання гнучких валютних курсів уряд використовує п'ять основних способів:

1. Валютна інтервенція, тобто скупка чи продаж валюти центральним банком на ринку з метою впливу на її курс. Для викиду на ринок додаткової валюти використовуються державні валютні резерви - так називаний стабілізаційний фонд, виторг від продажу золота і позики в МВФ.

2. Установлення «валютного коридору», тобто меж коливання курсу, по досягненні яких валютні торги припиняються.

3. Валютний контроль, що укладається в державному перерозподілі валютних потоків. Зокрема, держава зобов'язує фірми-експортери продавати йому всю чи частину свого інвалютного виторгу, розподіляючи потім отриману валюту між фірмами-імпортерами і збиваючи тим самим їхній валютний попит.

4. Валютні обмеження на вивіз іноземної чи національної валюти готівкою понад визначену кількість.

5. Контроль над зовнішньою торгівлею дозволяє впливати, хоча і побічно на валютний попит та пропозицію. Так, при недостачі доларів і зросту попиту на них на ринку ФРН німецька влада може стримувати товарний імпорт із США й одночасно заохочувати свій експорт в Америку. У результаті попит на долари упаде (для оплати імпорту, що скоротився, буде потрібно менше американської валюти), а доларова пропозиція збільшиться (зрослі експортні постачання в США забезпечать приплив доларів на німецький валютний ринок).

Валютне регулювання - це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних, суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на: - процес курсоутворення; - виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни; - діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку; - здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу; - здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни; - ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон; - кредитні відносини резидентів з нерезидентами; - формування та використання золотовалютних резервів.

Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі - зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін. Механізм валютної політики пов'язаний також з проміжними та тактичними цілями монетарної політики, оскільки має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори - масу грошей в обороті та процентну ставку.

Крім загальномонетарних цілей, валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері, і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це, зокрема: - лібералізація валютних відносин у країні; - забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок; - забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти; - захист іноземних та національних інвестицій у країні; - забезпечення стабільності курсу національної валюти.

Досягнення цілей валютної політики забезпечується через законодавче регулювання валютних відносин (валютне регулювання) і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил (валютний контроль). Тому поняття валютної політики і валютного регулювання тісно між собою пов'язані. При широкому трактуванні валютної політики валютне регулювання і контроль є, по суті, її складовими. До складу валютної політики входить також міжнародне валютне співробітництво, у тому числі з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.