37. Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус. Походження та розвиток центральних банків.

ЦБ виник в 19ст., коли почався процес демонетизації золота. В цей зростала банкнотна емісія, що приводило до труднощів управління грошовим обігом. Виник. необхідність закріплення монопольного права на емісію паперових грошей за одним банком. Таким банком став ЦБ.

Шляхи створ. ЦБ: еволюційний (банки створ. на базі найбільших банків країни), державний.

За формою власності ЦБ поділ. на державні, змішані, акціонерні.

Головне призначення ЦБ - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки.

Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль: 1) емісійного банку; 2) банку банків; 3) органу державного управління.

ЦБ бере безпосередню участь у формування пропозиції грошей. ЦБ як особливий орган банківської системи створює так звані грошові підвищеної ефективності — готівку в обігу i резерви комерційних банків, що слугують базою для зростання пропозиції грошей.

ЦБ установлює для комерційних банків норму обов’язкових резервів, але розмір надлишкових резервів i характер їх використання комерційні банки визначають самостійно. ЦБ має, як правило, монопольне право здійснювати емісію грошей.

ЦБ мають особливий правовий статус, обумовлений тим, що вони поєднують у собі окремі риси банківської установи i державного органу управління.

Правовий статус ЦБ - це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово–кредитних відносин і банківської діяльності.

Організаційна структура ЦБ значною мірою визначається формою державного устрою країни, національними традиціями й особливостями банківського законодавства.

Найнезвичайнішу організаційна структура банку має ЦБ США. Структура цього банку визначається федеративним устроєм держави, а також традиційною ворожістю американської громадськості до централізації фінансової влади, до надмірного втручання держави у справі фінансових установ. ЦБ, який є елементом Федеральної резервної системи, складається з ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, Федерального комітету відкритого ринку і Федеральної консультативної ради.

Попередниками ЦБ можна вважати емісійні банки, які виникли у 19 ст. Промислова революція (2 пол. 18ст.- 1пол. 19) призвела до значного розшир. грошової маси і підвищення значення банкнотного обігу. В цих умовах, коли усі банки мали можливість випускати банкноти, така емісія вступила усупереч з потребами економіки. Банкноти витісняли повноц. монети з обігу. У 19ст. стало очевидно, що держава повинна регулювати грошовий оборот, захищати вкладників. Частиною цього регулятивного процесу стала поступова централізація а потім і концентрації емісії банкнот в межах одного банку. На поч. 20ст. централізація банкнотної емісії була завершена в Євр. країнах.

Для 20ст. характерним є процес демонетизації золота і перехід від грош. системи золотомонетного стандарту до сист. обігу грошей, не розмінних на золото.

Шляхи створення ЦБ: 1.еволюційний - поступове перетворення банку, що мав статус емісійного у центр-й. Його положення зміцнювалось в міру делегованих йому повноважень; 2. створення ЦБ на основі спеціального закону, який передбачає особливий статус новоствореного банку з моменту його заснування.

У 2 пол. 20ст. діяльність ЦБ розвивається у 3-х напрямках: 1) співроб-во ЦБ на міждержавному рівні; 2) співпраця ЦБ з міжнародними валютно-кредитними і фін. операціями; 3) створення наднаціональних ЦБ.

Хар-ю рисою сучасності є розвиток регіональної економічної інтеграції в Зах. Європі, який спричинив зміну місця і ролі ЦБ у її економіці