
- •1.Основні поняття, терміни та визначення в охороні праці
- •Небезпечні та шкідливі фактори
- •3.Законодавство України в галузі оп.
- •4.Закон України «Про охорону праці»
- •Принципи державної політики в галузі охорони праці
- •6. Міжнародне співробітництво в галузі оп.
- •7.Нормативно – правові акти з охорони праці
- •8.Загальні гарантії прав громадян на охорону праці
- •9.Пільги та компенсації за важку роботу та роботу в шкідливих умовах
- •10. Охорона праці жінок, молоді, інвалідів та осіб похилого віку.
- •12. Відшкодування збитків у разі ушкодження здоров’я працівників або їх смерті.
- •13. Основні положення державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання.
- •14. Організація охорони праці на виробництві, обов’язки роботодавця.
- •15. Обов’язки працівників щодо виконання вимог оп.
- •16. Управління охороною праці.
- •17. Навчання та інструктажі з оп.
- •18. Державний нагляд та громадський контроль за оп.
- •19. Відповідальність за порушення вимог оп.
- •20. Санітарно-гігієнічний аналіз умов праці на виробництві.
- •21. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві.
- •22. Розслідування та облік професійних захворювань.
- •23. Методи аналізу виробничого травматизму та його причини.
- •24. Стимулювання оп.
- •25. Облік і звітність при виробничому травматизмі.
- •26. Фінансування оп. (див. Питання 24)
- •27. Економічні методи управління оп.
- •28. Економічні значення і економічні проблеми оп.
- •29. Оцінка затрат на оп.
- •30. Трудова діяльність людини з точки зору фізіології, гігієни праці і виробничої санітарії.
- •31. Санітарно-гігієнічні вимоги до підприємств і виробничих приміщень.
- •32. Санітарно-гігієнічні вимоги до робочих місць і організацій праці.
- •35. Гігієнічне нормування шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
- •36. Виробнича вентиляція та кондиціювання повітря.
- •37. Види та вимоги до виробничого освітлення, захист очей.
- •38. Вимірювання освітлюваності на робочих поверхнях та експлуатація освітлювальних установок.
- •39. Гігієнічна оцінка, нормування параметрів та методи захисту від виробничої вібрації.
- •40. Гігієнічна опіка, нормування параметрів та методи захисту від виробничого шуму.
- •41. Гігієнічна характеристика та захист від ультра- та інфразвуку.
- •42. Вплив на людину, нормування та захист від інфрачервоного випромінювання.
- •43. Вплив на людину, нормування та захист від ультрачервоного випромінювання.
- •44. Вплив на людину, нормування та захист від електромагнітного випромінювання радіо часткового діапазону.
- •45. Нормування та захист від іонізуючого випромінювання.
- •46. Оп користувачів пеом: шкідливі чинники та їх дія.
- •47. Методи нормалізації умов праці користувачів пеом.
- •48. Лазерне випромінювання – своєрідний шкідливий чинник виробничого середовища.
- •49. Загальне положення виробничої безпеки на підприємстві.
- •50. Безпека посудин, що працюють під тиском.
- •51. Вимога безпеки до вантажна-розвантажувальних робіт та переміщення вантажів в ручну.
- •52. Безпека експлуатації вантажопіднімальних засобів.
- •53. Безпека експлуатації транспортних засобів та пересування по території підприємства
- •54. Загальні положення небезпеки під час експлутвції електроустановок
- •55. Небезпека дотику до струмопровідних частин електроустановок
- •56. Захисні засоби та заходи в електроустановках.
- •57. Процес горіння, основні показники пожежної і вибухової небезпеки.
- •58.Основні причини пожеж, класи пожеж.
- •59. Аналіз та класифікація виробничих будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою.
- •60. Основні способи пожежогасіння та вогнегасні речовини.
12. Відшкодування збитків у разі ушкодження здоров’я працівників або їх смерті.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, в порядку, передбаченому Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків,
В даний Правилах зазначається, що:
Власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди.
Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання; висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства; рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності; рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я; показання свідків та інші докази.
Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.
Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі.
Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.
Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).
У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, власник виплачує потерпілому одноразову допомогу на додаткові витрати на лікування в порядку і розмірах, передбачених колективним договором.
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.
Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Такими особами є:
1) діти, які не досягли 18 років; вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;
2) жінки старші 55 років і чоловіки старші 60 років;
3) інваліди на час інвалідності;
4) один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років.
Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов;язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні.
Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров;я.