
- •1.Основні поняття, терміни та визначення в охороні праці
- •Небезпечні та шкідливі фактори
- •3.Законодавство України в галузі оп.
- •4.Закон України «Про охорону праці»
- •Принципи державної політики в галузі охорони праці
- •6. Міжнародне співробітництво в галузі оп.
- •7.Нормативно – правові акти з охорони праці
- •8.Загальні гарантії прав громадян на охорону праці
- •9.Пільги та компенсації за важку роботу та роботу в шкідливих умовах
- •10. Охорона праці жінок, молоді, інвалідів та осіб похилого віку.
- •12. Відшкодування збитків у разі ушкодження здоров’я працівників або їх смерті.
- •13. Основні положення державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання.
- •14. Організація охорони праці на виробництві, обов’язки роботодавця.
- •15. Обов’язки працівників щодо виконання вимог оп.
- •16. Управління охороною праці.
- •17. Навчання та інструктажі з оп.
- •18. Державний нагляд та громадський контроль за оп.
- •19. Відповідальність за порушення вимог оп.
- •20. Санітарно-гігієнічний аналіз умов праці на виробництві.
- •21. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві.
- •22. Розслідування та облік професійних захворювань.
- •23. Методи аналізу виробничого травматизму та його причини.
- •24. Стимулювання оп.
- •25. Облік і звітність при виробничому травматизмі.
- •26. Фінансування оп. (див. Питання 24)
- •27. Економічні методи управління оп.
- •28. Економічні значення і економічні проблеми оп.
- •29. Оцінка затрат на оп.
- •30. Трудова діяльність людини з точки зору фізіології, гігієни праці і виробничої санітарії.
- •31. Санітарно-гігієнічні вимоги до підприємств і виробничих приміщень.
- •32. Санітарно-гігієнічні вимоги до робочих місць і організацій праці.
- •35. Гігієнічне нормування шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
- •36. Виробнича вентиляція та кондиціювання повітря.
- •37. Види та вимоги до виробничого освітлення, захист очей.
- •38. Вимірювання освітлюваності на робочих поверхнях та експлуатація освітлювальних установок.
- •39. Гігієнічна оцінка, нормування параметрів та методи захисту від виробничої вібрації.
- •40. Гігієнічна опіка, нормування параметрів та методи захисту від виробничого шуму.
- •41. Гігієнічна характеристика та захист від ультра- та інфразвуку.
- •42. Вплив на людину, нормування та захист від інфрачервоного випромінювання.
- •43. Вплив на людину, нормування та захист від ультрачервоного випромінювання.
- •44. Вплив на людину, нормування та захист від електромагнітного випромінювання радіо часткового діапазону.
- •45. Нормування та захист від іонізуючого випромінювання.
- •46. Оп користувачів пеом: шкідливі чинники та їх дія.
- •47. Методи нормалізації умов праці користувачів пеом.
- •48. Лазерне випромінювання – своєрідний шкідливий чинник виробничого середовища.
- •49. Загальне положення виробничої безпеки на підприємстві.
- •50. Безпека посудин, що працюють під тиском.
- •51. Вимога безпеки до вантажна-розвантажувальних робіт та переміщення вантажів в ручну.
- •52. Безпека експлуатації вантажопіднімальних засобів.
- •53. Безпека експлуатації транспортних засобів та пересування по території підприємства
- •54. Загальні положення небезпеки під час експлутвції електроустановок
- •55. Небезпека дотику до струмопровідних частин електроустановок
- •56. Захисні засоби та заходи в електроустановках.
- •57. Процес горіння, основні показники пожежної і вибухової небезпеки.
- •58.Основні причини пожеж, класи пожеж.
- •59. Аналіз та класифікація виробничих будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою.
- •60. Основні способи пожежогасіння та вогнегасні речовини.
7.Нормативно – правові акти з охорони праці
Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи обов’язкові для виконання. До найважливіших нормативно-правових актів з охорони праці відносять нормативно-правові акти про охорону праці (НПАОП). Нормативно-правові акти є загальними для користування, бо дія їх поширюється на всі підприємства, установи та організації України незалежно від власності і форм господарювання. Нормативно-правові акти з охорони праці призначені для уточнення, поглиблення та конкретизації положень законодавчих актів з питань охорони праці, а також регламентації вимог безпеки щодо виробничого середовища, трудового процесу, виробничого устаткування, знарядь праці, засобів захисту працюючих, порядку ведення робіт тощо.
Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних НПАОП здійснюється за участю Держгірпромнагляду, профспілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з іншими органами державного нагляду за охороною праці. Види державних нормативних актів про охорону пращ (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення: Правила — 1; Стандарти — 2; Норми — З; Положення, статути — 4; Інструкції керівництва, вказівки — 5; Рекомендації, вимоги — 6; Технічні умови безпеки — 7; Переліки та ін. — 8
8.Загальні гарантії прав громадян на охорону праці
Права громадян (у тому числі працівників), закріплені у відповідних нормативно-правових актах, можуть бути реалізовані тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть установлені для цього необхідні гарантії. Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укладанні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві. Установлено, що умови трудового договору не можуть містити положення, які не відповідають законодавству України про охорону праці.
Громадянин при укладанні трудового договору має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я, про права на пільги та матеріальну чи інші види компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється укладання трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я. Усі працівники згідно із Законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків та професійних захворювань, які можуть спричинити втрату працездатності. Однією з гарантій є те, що працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець мусить перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і в разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а також середній заробіток. Працівникам, зайнятим на роботах важких і зі шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням чи молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, на скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію й інші пільги та компенсації, надані в передбаченому законодавством порядку. Роботодавець також може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Протягом дії трудового договору, укладеного між робітником та роботодавцем, останній має не пізніш як за два місяці письмово проінформувати працівника про зміни виробничих умов та розміри пільг і компенсацій.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці і колективного договору. У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, миючих та знезаражуючих засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад установлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.