6. Таблиця відповідності шкали оцінювання ects з національною системою оцінювання в Україні та внз

Значення рейтингу з кредитного модуля	Оцінка ECTS	Вітсоток студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Оцінка за національною системою	Оцінка за системою ДУЕП
0.95 R m RD	A-відмінно	10	відмінно	90-100
0.85 R m RD < 0.95 R	B-дуже добре	25	добре	80-89
0.75 R m RD < 0.85 R	C-добре	30	добре	70-79
0.75 R	D- задовільно	25	задовільно	60-69
0.6 R m RD < 0.65 R	E-достатньо (задовольняє мінімальні критерії)	10	задовільно	50-59
RD < 0.6 R	Fx	-	незадовільно	30-49
RD < 0.4 R (залік) Rc < 0.4 Rc (екзамен)	F-незадовільно (потрібна додаткова робота)	-	недопущено	0-29

7. Типи підприємств, види організацій на ринку товарів і послуг

Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій, тобто інфраструктура ринку товарів та послуг — це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, накопичуються, зберігаються та продаються. Це також певні схеми й структури товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічне обладнання, засоби організації та обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг.

Підприємства класифікуються за рядом ознак, а саме:

Мета і характер діяльності:

* комерційні, метою яких є одержання прибутку;

* некомерційні, які не ставлять собі за мету отримання грошових економічних результатів (благодійні фонди і організації).

Форма власності:

* приватні (індивідуальні, засновані на власності однієї особи без права найму робочої сили; сімейні, засновані на

* власності і праці однієї сім'ї; приватні, засновані на власності однієї особи з правом найму робочої сили);

* колективні (засновані на власності колективу працівників підприємства, кооперативу, громадської організації);

* державні (засновані на власності держави, в тому числі казенні);

* муніципальні (державні комунальні підприємства, засновані на власності громади адміністративно-територіальних одиниць);

* спільні підприємства (засновані на власності фізичних або юридичних осіб різних держав);

* іноземних громадян або організацій (засновані виключно на власності фізичних або юридичних осіб іноземних держав).

Правовий статус і форма господарювання:

* одноосібні приватні підприємства - власником є фізична особа або сім'я; отримує дохід (прибуток); несе весь тягар ризику.

* Кооперативні - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності.

* Орендні - мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з приводу тимчасового володіння і користування майном.

* Господарські товариства - передбачають об'єднання капіталів двох або більше юридичних або фізичних осіб за умов спільного розподілу прибутку, контролю результатів бізнесу, активної участі у здійсненні бізнесової діяльності.

Основою взаємовідносин між партнерами є договір.

За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати розрізняють:

* товариство з повною відповідальністю (всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за її результати не лише своїми частками у статутному фонді, а й власним майном);

* товариство з обмеженою відповідальністю (учасники несуть відповідальність за господарську діяльність у межах своїх внесків у вигляді майна, грошових коштів, продуктів інтелектуальної власності тощо);

* командитне товариство (поряд з учасниками, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, включає принаймні одного учасника, відповідальність якого обмежується внеском у майно підприємства, але не особистим майном; такий учасник називається команд итом);

* акціонерні товариства (відкритого і закритого типу) (власність підприємства розподілена на частини і власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал; весь прибуток належить акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування; функції власності і контролю поділені між власниками (акціонерами) і менеджерами.

Національна належність капіталу підприємств:

* національні (капітал підприємств належить підприємцям своєї країни);

* іноземні (капітал підприємств повністю є власністю іноземних громадян);

* змішані (капітал підприємств належить громадянам різних країн).

Галузево-функціональні види діяльності:

* промислові;

* сільськогосподарські; «будівельні;

* транспортні;

* торговельні;

* лізингові;

* банківські

* та ін.

Розміри підприємств за чисельністю працівників:

* малі, до яких належать (за чисельністю працюючих):

1) у промисловості та будівництві - до 200 чол.;

2) у інших галузях виробничої сфери - до 50 чол.;

3) у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чол.;

4) у галузях невиробничої сфери - до 25 чол.;

5) у роздрібній торгівлі - до 15 чол.; « середні;

* великі.

Розміри середніх і великих підприємств за чисельністю працюючих законодавче не регулюються.

В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємств є:

* асоціація - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

* корпорація - договірне об'єднання господарських суб'єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

* консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

* концерн - об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю, найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

* холдинг - організаційна форма об'єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

Класифікувати підприємства можна за різними критеріями. Так, за економічними показниками і чисельністю працюючих підприємства можна підрозділити на малі, середні і великі. За сферою діяльності розрізняють підприємства промислові, торгові, у сфері послуг тощо.

У Господарському кодексі підприємства класифікують за трьома критеріями:

1) формою власності;

2) способом утворення (заснування) та формування статутного фонду;

3) кількістю працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік.

Згідно з ч. 1 ст. 63 ГК залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні діють підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Згідно з ч. 7 ст. 63 ГК підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються ті підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Згідно зі ст. 73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Державне підприємство характеризують такі риси:

• господарська організація унітарного типу;

• підприємство — не власник, що зумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і узгодження з ним основних питань діяльності;

• функціонування на базі державного майна, що закріплюється за державним підприємством на праві повного господарського відання;

• наявність статусу юридичної особи;

• установчий документ — устав, що затверджується органом, уповноваженим управляти державним майном;

• виконання функцій власника майна (органу, уповноваженого управляти державним майном) щодо державного підприємства галузевим міністерством (відомством), до сфери діяльності якого входить підприємство або державне господарське об'єднання, до складу якого включене підприємство;

• здійснення управління державним підприємством одноособовим керівником, якого призначають на посаду укладанням з ним контракту органом, уповноваженим управляти державним майном;

• обмежене у своїх повноваженнях:

1) установчих (заборонено створювати підприємницькі структури і брати участь у таких структурах);

2) щодо розпорядження закріпленого за ним на праві повного господарського відання майном (заборонено передавати на безоплатній основі майно якій-небудь особі; відчуження основних фондів може здійснюватися тільки на конкурентних засадах і за згодою галузевого міністерства (відомства) або Фонду держмайна);

3) щодо розпорядження прибутком (відповідно до вимог закону і положень статуту);

4) щодо укладання договорів (обов'язковість укладання державного контракту).

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Значні особливості має правовий статус казенного підприємства.

Згідно зі ст. 76 ГК України казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

• законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

• основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

• за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

• переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільне необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

• приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України, у якому визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог Господарського кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить. Воно самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить (ст. 77 ГК).

Нерідко у практиці поширена помилка змішування відокремлених підрозділів юридичної особи і дочірніх підприємств. Очевидно, це багато в чому пояснюється тим, що якщо діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичних осіб регламентована законодавством, то функціонування дочірніх підприємств практично не урегульовано законодавством (хоча законодавство передбачає можливість їх створення юридичними особами, наприклад, господарськими товариствами — ст. 9 Закону України "Про господарські товариства").

Під дочірнім розуміється підприємство, статутний капітал якого сформований за рахунок "материнської" юридичної особи і закріплений за ним на праві повного господарського відання. У світовій практиці підприємство визнається дочірнім, якщо інше ("материнське") підприємство з огляду на переважну участь у його статутному капіталі має можливість визначати рішення, які приймає дочірнє підприємство.

На відміну від відокремлених підрозділів юридичної особи, дочірнє підприємство є юридичною особою, тобто самостійним суб'єктом підприємницької діяльності.

Таким чином, дочірнє підприємство є самостійною юридичною особою, яке створено іншою юридичною особою.

Загальна характеристика підприємства

Види підприємств

За формою власності:

1) приватне підприємство;

2) підприємство колективної власності;

3) комунальне підприємство;

4) державне підприємство;

5) підприємство, засноване на змішаній формі власності.

За способом утворення (заснування):

1) унітарні підприємства;

2) корпоративні підприємства.

За кількістю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік:

1) малі підприємства;

2) середні підприємства;

3) великі підприємства.

Діяльність регулюється:

1) Господарським кодексом України;

2) Цивільним кодексом України;

3) Законом України "Про господарські товариства";

4) статутом або установчим договором.

Правовий статус:

— юридична особа.