106

ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.1 Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльність в умовах ринкової економіки

1.2 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства в Україні

1.3 Організація управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Характеристика і аналіз роботи ТОВ «Шредер»

2.1 Характеристика підприємства його організаційної структури управління

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників роботи ТОВ «Шредер»

2.3 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Шредер»

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. Пропозиції для вдосконалення роботи ТОВ «Шредер» на зовнішніх ринках

3.1 Розширення товаропровідної мережі ТОВ «Шредер»

3.2 Напрями вдосконалення маркетингової діяльності на зовнішніх ринках

3.3 Пропозиції щодо покращення процесу виробництва

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................	4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства.....................................................................................................	8
1.1 Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльність в умовах ринкової економіки..........................................................................................	8
1.2 Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства в Україні....................................................................................	21
1.3 Організація управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства………………………………………………………………….	28
Висновки до розділу 1……………………………………………………..…	37
РОЗДІЛ 2. Характеристика і аналіз роботи ТОВ «Шредер» ………….…..	38
2.1 Характеристика підприємства його організаційної структури управління…………………………………………………………………….	38
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників роботи ТОВ «Шредер»……………………………………………………………………..	55
2.3 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Шредер»………….…	62
Висновки до розділу 2 ………………………………….................................	67
РОЗДІЛ 3. Пропозиції для вдосконалення роботи ТОВ «Шредер» на зовнішніх ринках…………………..................................................................	68
3.1 Розширення товаропровідної мережі ТОВ «Шредер»…………………	68
3.2 Напрями вдосконалення маркетингової діяльності на зовнішніх ринках…………………………………………………………………………	75
3.3 Пропозиції щодо покращення процесу виробництва………………….	80
Висновки до розділу 3………………………………………………………..	86
Висновки...........................................................................................................	87
Список використаних джерел….....................................................................	90
Додатки………………………………………………………………………..	99

ВСТУП

Актуальність теми. Глобалізаційні процеси економічних, фінансових, політичних і суспільних відносин призвели до створення світового ринку, для якого не існує національних меж. Створення підприємств із змішаним капіталом, залучення іноземних кредитів і інвестицій, розширення сфери дії транснаціональних корпорації - всі ці процеси обумовлюють потребу в єдиному розумінні та представленні інформації про зовнішньоекономічні операції підприємства і про діяльність суб'єкта господарювання в цілому. Важливою складовою частиною стабiлiзацiї господарської діяльності підприємств, фірм, усiх учасників ринкових відносин є зовнішньоекономічна діяльність – одна iз сфер господарської дiяльностi, яка пов’язана з мiжнародною виробничою та науково-технiчною кооперацією, експортом та iмпортом товарiв, послуг, виходом пiдприємств, органiзацiй на зовнiшнiй ринок.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними підприємствами відображає процес інтеграції України у міжнародне господарське середовище. Ефективне здійснення суб'єктами підприємницької діяльності сприяє економічному зростанню, раціональному використанню ресурсів, удосконаленню технологій та збагаченню ринку споживчих товарів. Зовнішньоекономічна діяльність з усіма своїми проблемами і протиріччями стала своєрідним еталоном ринкових змін, а тому дослідження сутності даного поняття має значний науковий і практичний інтерес.

Зовнішньоекономічна діяльність є важливим фактором міжнародних економічних відносин, яка сприяє посиленню міжнародної конкурентоспроможності підприємств у їх боротьбі на світових ринках. Тож розширення зовнішньоекономічних зв’язків країни багато в чому визначається сталим розвитком зовнішньоекономічної діяльності окремих суб’єктів господарювання такої країни, де провідне місце відводиться виробничим підприємствам. Підґрунтям такого окреслення тематики дослідження є те, що саме ці підприємства можна розглядати як рушійну силу оновлення виробництва та нарощування конкурентоспроможності країни, а відтак і визначення можливостей здійснення поступового та безперервного економічного зростання. Таким чином, будь-які питання щодо вдосконалення організації та управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства постійно перебувають у полі зору науковців та практиків, що у підсумку і визначає актуальність обраного напрямку дослідження.

Проблеми підвищення управління ефективністю зовнішньоекономічної діяльності підприємств завжди знаходилися у центрі уваги вчених-економістів. Теоретичною методологічною основою даної роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів в області економічного і фінансового аналізу, фінансового менеджменту, маркетингу. Питання функціонування зовнішньоекономічної діяльності підприємства широко висвітлені насамперед у зарубіжній науковій літературі, разом з тим, в Україні проблемами зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання займаються такі фахівці, як Білий В., Губенко В., Завьялов П. Кредисов А., Лозенко А. П., Павленко Ф., Щербак В., Яковлєв А., Якубовський М. та ін.

Якщо в цілому узагальнити публікації з обраного напрямку дослідження, то слід розподілити їх на дві великі групи.

До однієї з таких груп можна віднести ті праці, в яких розглядаються або сугубо практичні питання здійснення зовнішньоекономічної діяльності, або аналізуються статистичні дані щодо її проведення та визначення напрямків її вдосконалення. Зокрема, до таких праць можна віднести праці О. В. Валентієвої, Г. В. Дурицької, І. Манцурова, в яких узагальнено питання комплексної оцінки зовнішньоекономічної діяльності підприємств, особливості її ведення, проведено аналіз статистичних індикаторів збалансованості відповідної діяльності.

До іншої групи означених праць слід віднести сугубо теоретичні дослідження, в яких розглядаються загальні засади організації та управління зовнішньоекономічною діяльністю та питання категорійного визначення окремих термінів та понять. Прикладом таких праць є дослідження В. Ващука, Ю. Кубинець, С. Каляка та інших науковців.

Звісно, що різні праці дослідників висвітлюють окремі питання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання, виходячи із необхідності розв’язання певних проблемних питань, які перед ними постають.

Об’єктом роботи є структура управління зовнішньоекономічною діяльністю суб’єкта господарювання ТОВ «Шредер».

Предметом дослідження є теоретичні та практичні підходи щодо побудови організаційно-економічного механізму визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Мета та задачі дослідження полягають у розробці теоретично обґрунтованого організаційно-економічного механізму визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, що сприятиме підвищенню рівня практичної реалізації резервів діяльності вітчизняних підприємств на зовнішніх ринках.

У процесі досягнення мети дослідження передбачається вирішити такі завдання методологічного, теоретичного та практичного характеру:

- визначення поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльність в умовах ринкової економіки;

- дослідження державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства в Україні;

- вивчення організації управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства;

- надання характеристики підприємства його організаційної структури управління;

- проведення аналізу основних техніко-економічних показників роботи ТОВ «Шредер»;

- аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Шредер»

- вивчення можливостей розширення товаропровідної мережі ТОВ «Шредер»;

- дослідження напрямів вдосконалення маркетингової діяльності на зовнішніх ринках;

- виокремлення пропозицій щодо покращення процесу виробництва.

Методи дослідження базуються на загальнонаукових та емпіричних методичних прийомах економічної науки. У процесі дослідження підходів щодо побудови організаційно-економічного механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємств застосовувалися економіко-статистичні й економіко-математичні методи аналізу, методи абстрагування. У процесі дослідження також використовувалися загальнотеоретичні методи наукового пізнання: синтезу, дедукції, індукції та інші методичні прийоми.

Інформаційною базою дослідження є законодавство, нормативно-правові акти з питань зовнішньоекономічної діяльності, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених щодо значущості і ролі ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в системі зовнішніх зв’язків галузі. Фактографічна інформація, використана в процесі дослідження, містить звітну інформацію підприємства ТОВ «Шредер».

Наукова новизна результатів дослідження полягає в отриманні наукових результатів, які містять положення теорії та практики побудови й удосконалення організаційно-економічного механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає у введенні і теоретичному обґрунтуванні поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства», виробленні пропозицій для вдосконалення роботи ТОВ «Шредер» на зовнішніх ринках.

Структура роботи. Робота містить вступ, три розділи, дев’ять підрозділів, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел, додатки.

Розділ 1. Теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1.1 Поняття і сутність зовнішньоекономічної діяльність в умовах ринкової економіки

В економічній літературі, як інозем­ній, так і вітчизняній, відсутня єдність поглядів вчених щодо визначення сутності поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства[ 4, с. 214].

На основі вивчення наукової літератури можна запропонувати наступні наукові підходи до визна­чення поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства», які приведені в табл. 1.1

Перш за все слід зауважити, що згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під відповідною діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [24]. Однак подане визначення не висвітлює конкретні напрями такої діяльності. Більш того, розкриття зовнішньоекономічної діяльності визначається через поняття «господарська діяльність», під якою розуміється будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Проте позитивним у визначенні, поданому відповідно до Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», є встановлення підпорядкованості її до господарської діяльності певного суб’єкта господарювання. Тобто визначається загальне місце зовнішньоекономічної діяльності з погляду функціонування певного суб’єкта господарювання.

Таблиця 1.1

Наукові підходи до визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства»[48, с. 4]

№ п/п	Автори наукового під­ходу	Визначення поняття» зовнішньоекономічна діяльність підприємства»	Сутність поняття «зовнішньое­кономічна діяльність підприєм­ства» згідно наукового підходу
1	Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 р. [24]	Зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іно­земних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами	Взаємовідносини
2	Господарський Кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 р. [9]	Зовнішньоекономічна діяльність є господарська діяль­ність, яка в процесі її здійснення потребує перетинан­ня митного кордону України майном та/або робочою силою	Господарська діяльність
3	Гордієнко Д. Д., Бутинець Ф. Ф. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л.	Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність вітчизняних та чужоземних суб’єктів гос­подарювання, що базується на взаєминах між ними і здійснюється як на території України, так і поза її межами.	Діяльність суб’єктів господарю­вання
4	Економічний енцикло­педичний словник за редакцією Мочерного С. В. [21, с. 264]	Поняття ЗЕД дається з погляду сфери економічної діяльності підприємств, фірм, компаній і держави, пов’язаної із зовнішньою торгівлею, іноземними кредитами та інвестиціями, здійсненням спільних з іншими країнами проектів тощо.	Спільні проекти
5	Покровська В. В., Федорець Л. М. [53, с. 76]	Це діяльність промислових підприємств, частина їх виробничо-комерційної діяльності як з внутрішніми, так і з іноземними партнерами.	Діяльність партнерів
6	Машталір Я. П. [49,с. 8], Дроздова Г. М.[17, с. 45]	Це сукупність зовнішньоекономічних операцій у сфері господарської діяльності, які здійснює підпри­ємство з метою отримання прибутку через створення та реалізацію конкурентних переваг внаслідок виходу на світовий ринок.	Сукупність операцій
7	Паски І. М. [52, с. 11], Фатенок-Ткачук А. О. [62, с. 6]	Це система зі своїми специфічними організаційно-економічними та правовими механізмами функціо­нування, а також як складова єдиного національного комплексу.	Система, складова комплексу

Приблизно однаковим за визначенням поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства» згідно із законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» знаходимо й у підручнику за редакцією І. В. Багірової, де під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб'єктів господарської діяльності (іноземних підприємств), яка базується на взаємовідносинах і здійснюється або на території України, або за її межами [27, с. 49]. Втім, на відміну від поняття, поданого у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність»,

І. В. Багірова зазначає, що така діяльність притаманна частіше підприємствам, а не всім суб’єктам господарювання, яким, зокрема, є й держава. До того ж І. В. Багірова підкреслює, що ЗЕД підприємств ототожнюються передусім зі здійсненням експортних та імпортних торговельних операцій. Тож робиться спроба відокремити найбільш суттєві різновиди такої діяльності. Однак це не зовсім правильно, оскільки кожне підприємство з погляду своєї загальної діяльності, визначеної мети господарювання може обрати будь-який різновид ведення ЗЕД[27, с. 50].

Дещо іншим є визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність підприємства», що міститься у Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання за Кодексом є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою [9]. Тобто ключовою ознакою такого подання зовнішньоекономічної діяльності є перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою. Однак у даному випадку поза межами залишається частка фінансових операцій, навчання та підготовка спеціалістів на базі сучасних комп’ютерних технологій тощо. До того ж у загальному визначенні зовнішньоекономічна діяльність знов-таки розкривається через поняття «господарська діяльність», що дещо нівелює сутнісне розуміння напрямків ведення зовнішньоекономічної діяльності.

У Федеральному законі Російської Федерації «О государственном регулировании внешнеторговой деятельности» закріплено, що це «предпринимательская деятельность в области международного обмена товарами, работами, услугами, информацией, результатами интеллектуальной деятельности, в том числе исключительными правами на них (интеллектуальная собственность)».

Закон Республіки Білорусь «О государственном регулировании внешнеторговой деятельности», вказує, що це «деятельность по осуществлению внешней торговли товарами, и (или) услугами, и (или) объектами интеллектуальной собственности»(табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Визначення поняття “зовнішньоекономічна діяльність” у вітчизняному законодавстві та законодавстві країн СНД[4, с. 217]

Джерело Характеристика
- вітчизняне законодавство
1.	ЗУ “Про ЗЕД” [24]	діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на_території України, так і за її межами (ст. 1)
2.	Господарський Кодекс України [9]	господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою (ст. 377)
- законодавство країн СНД
3.	Федеральный закон Російської Федерації “О государственном регулировании внешнеторговой деятельности”	предпринимательская деятельность в области международного обмена товарами, работами, услугами, информацией, результатами интеллектуальной деятельности, в том числе исключительными правами на них (интеллектуальная собственность)
4.	Закон Республики Беларусь “О государственном регулировании внешнеторговой деятельности”	деятельность по осуществлению внешней торговли товарами, и (или) услугами, и (или) объектами интеллектуальной собственности

Аналізуючи вищенаведені трактування поняття “зовнішньоекономічна діяльність”, науковці спостерігають невідповідність підходів до сутності даної категорії. Зокрема, в українському законодавстві існують відмінності між спеціальним та загальним законом. Господарський кодекс під зовнішньоекономічною діяльністю розуміє лише ту господарську діяльність, що передбачає перетину митного кордону України майном чи робочою силою, а ЗУ “Про ЗЕД” визначає, що така діяльність може здійснюватися як на території України, так і поза її межами. Отже, Господарський кодекс більш вужче трактує досліджуване поняття та обмежує перелік господарських операцій, які можуть мати статус зовнішньоекономічних. Україною ратифіковані Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., Нью-Йоркська конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р. Дані міжнародні нормативні документи як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав. Якщо порівняти визначення зовнішньоекономічної діяльності в українському законодавстві з підходами зазначених міжнародних конвенцій, які регулюють міжнародний господарський обіг, то можна зробити висновок, що вимоги фактичного перетину предметом договору митного кордону не висуваються. На нашу думку, якби такий критерій застосовувався, то це призвело б до невиправданого виключення окремих видів договорів з міжнародного обігу. У порівняльному плані зазначимо, що такий самий за змістом підхід використаний в Федеральному законі Російської Федерації від 13 жовтня 1995 р. та Законі Республіки Білорусь від 25 листопада 2004 р. № 347-З “Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності”[18, с. 247].

Отже, потрібно уніфікувати положення Господарського кодексу в частині трактування поняття «зовнішньоекономічна діяльність» з нормами Закону Про ЗЕД. Адже наведене в Господарському кодексі визначення не враховує існування в Україні спеціальних митних зон, ввезення товарів з яких на митну територію України відбувається з перетином митного кордону; суперечить підходам міжнародних конвенцій, які ратифіковані Україною; не надає можливості суб’єктам господарювання здійснювати ряд операцій, які будуть визнані як зовнішньоекономічні.

Тому, для повного дослідження поняття зовнішньоекономічної діяльності, звернемось до наукових праць.

У сучасному економічному словнику [22, с. 185] та великому економічному словнику [21, с. 175] визначення дефініції ЗЕД дається з погляду однієї зі сфер економічної діяльності держави, підприємства, фірми, яка тісно взаємозв’язана із зовнішньою торгівлею, експортом, імпортом, іноземними кредитами та інвестиціями, здійсненням з іншими країнами спільних проектів. Тобто, як бачимо, у такому визначенні вже містяться конкретні напрямки здійснення означеної діяльності. Однак, незважаючи на це, відповідне розкриття поняття ЗЕД є неповним, оскільки загалом для здійснення зовнішньоекономічної діяльності також необхідно отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки тощо. Тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Отже, загалом у поданих визначеннях, на нашу думку, насамперед не охоплюються внутрішньодержавні відносини щодо здійснення ЗЕД.

Приблизним за своєю сутністю є визначення ЗЕД В. М. Бурмістровим та К. В. Холодовим, які підкреслюють, що ЗЕД - це область діяльності, яка полягає у виробництві товарів та послуг, що призначені для реалізації у сфері міжнародного обміну завдяки проведенню експортних та імпортних операцій, а також у різних формах міжнародного обміну капіталом, трудовими ресурсами та об’єктами інтелектуальної власності [30, с.335].

Більш повне визначення поняття ЗЕД підприємства можна знайти у навчальному посібнику Г. М. Дроздової, де ЗЕД розглядається як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях [17, с. 84]. Недоліком такого визначення є лише надмірне узагальнення різновидів ведення ЗЕД та відсутність мети здійснення такої діяльності.

Поряд із цим В. В. Покровська розглядає ЗЕД як сукупність виробничо- господарських, організаційно-економічних та оперативно-комерційних функцій експортно-орієнтованих підприємств з урахуванням обраної економічної стратегії, форм та методів роботи на ринку іноземного партнера [53, с. 19]. Суттєвим недоліком такого визначення, на наш погляд, є передусім підкреслення експортно-орієнтованих підприємств, що унеможливлює віднесення такого подання до інших підприємств, а відтак є неправильним. До того ж мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1. розширення ринку збуту продукції з метою максимізації прибутку та розвитку виробництва;

1. закупка сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання;

2. залучення інжинірингових послуг, інвестицій для модернізації та розширення виробництва, зміцнення конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках;

3. участь у міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

Іншу складову здійснення ЗЕД підкреслює у своєму визначенні А. В. Ковалевська. Так, вона узагальнює економічну сутність зовнішньоекономічної діяльності підприємства як особливої галузі теоретичних та практичних знань, пов'язаних з організацією та технікою проведення міжнародних комерційних операцій у процесі міжнародного обміну матеріальними цінностями та послугами, яка виникає лише за умов включення іннаціонального контрагента до багатоетапного циклу процесу виробництва [34, с. 9]. Однак дещо дискусійним, на нашу думку, є визначення лише умов включення іннаціонального контрагента до багатоетапного циклу процесу виробництва, оскільки в даному випадку поза межами такого визначення залишається, наприклад, ЗЕД багатьох металургійних підприємств.

Разом з цим у визначенні В. Ю. Горчакова знаходимо розкриття сутності ЗЕД з погляду корпоративного управління великої компанії. Згідно з таким поданням ЗЕД великої компанії повинна розглядатися як система, що складається з чотирьох підсистем («Введення продукції на міжнародний ринок», «Збільшення збуту нової продукції», «Збереження конкурентної переваги», «Зниження обсягу продажів»), які виділено згідно з етапами життєвого циклу виробів. Обумовлено це тим, що великі компанії в умовах конкуренції на зовнішньому ринку, як правило, ведуть бізнес за декількома профільними виробами, які знаходяться на різних етапах життєвого циклу. У зв’язку з цим ЗЕД великої компанії є диференційованою згідно з етапами життєвого циклу виробів [8, с. 13]. Тож ґрунтовність відповідного подання змісту ЗЕД є підтвердженою згідно з умовами функціонування певного суб’єкта господарювання. Однак, як було зазначено вище, зовнішньоекономічна діяльність не обмежується лише зовнішньоекономічними відносинами. Для реалізації ЗЕД також потрібне здійснення організаційно-економічних функцій, що і є відсутнім у поданому В. Ю. Горчаковим визначенні. Водночас з цим, позитивним як у визначенні В. Ю. Горчакова, так у визначенні А. В. Ковалевської є узагальнення ЗЕД відповідно до процесу виробництва, що може розкривати окремі напрямки ведення відповідної діяльності[34, с. 12].

На нашу думку, найбільш повним і чітким є визначення, яке пропонує В.О. Василенко, який визначає зовнішньоекономічну діяльність як частину його загальної діяльності, яка визначається як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства відповідно до зовнішньоекономічних зв’язків держави, пов'язаних з виходом підприємства на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях, напрямки, форми та методи якої узагальнюються відповідно до процесу виробництва згідно із цілями та задачами підприємства щодо його функціонування та розвитку.

На нашу думку, новизна поданого уточнення полягає:

по-перше, у чіткому підпорядкуванні зовнішньоекономічної діяльності щодо загальної діяльності підприємства та зовнішньоекономічних зв’язків держави;

по-друге, в узагальненні можливих різновидів такої діяльності та множини інструментарію щодо її проведення відповідно до процесу виробництва;

по-третє, у підкресленні мети здійснення такої діяльності згідно із цілями та задачами підприємства щодо його функціонування та розвитку[63, с. 33].

Таким чином, в ході дослідження, ми зазначали, що в законодавчих документах України існує невідповідність визначення зовнішньоекономічної діяльності. На підставі цього, науковці пропонують внести зміни до Господарського кодексу в частині приведення його у відповідність із спеціальним законом Про ЗЕД щодо розуміння досліджуваного поняття. Разом з тим, сьогодні майже кожен науковець, котрий досліджує таку діяльність, наводить власне визначення, а тому дане питання є досить актуальним з наукового погляду.

Згідно з Закону України у ст. 4 «Про зовніш­ньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., можна поділити зовнішньоекономічну діяльність за наступними видами діяльності [24]:

1. Науково-дослідна та виробнича діяльність:

• наукова, науково-технічна, науково-вироб­нича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• навчання та підготовка спеціалістів на комер­ційній основі.

4. Діяльність, пов’язана з наданням послуг:

• надання суб’єктами зовнішньоекономічної ді­яльності України послуг іноземним суб’єктам гос­подарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консуль­таційних, маркетингових, експортних, посеред­ницьких, брокерських, агентських, консигнацій­них, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надан­ня вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоеко­номічної діяльності України;

• створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення інозем­ними суб’єктами господарської діяльності зазна­чених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

• підприємницька діяльність на території Укра­їни, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу- хау, торговельних марок та інших нематеріаль­них об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

• організація та здійснення діяльності в галу­зі проведення виставок, аукціонів, торгів, конфе­ренцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяль­ності;

• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності[10, с. 95].

5. Діяльність, пов’язана з рухом капіталів:

• експорт та імпорт капіталів;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених за­конами України;

• кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• операції з придбання, продажу та обміну ва­люти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку.

6. Діяльність, пов’язана з рухом робочої сили:

• експорт та імпорт робочої сили;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її меж­ами; роботи іноземних фізичних осіб на контрак­тній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоеко­номічної діяльності як на території України, так і за її межами.

7. Діяльність, пов’язана зі здійсненням торго­во-посередницьких операцій:

• експорт та імпорт товарів;

• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяль­ність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іно­земними суб’єктами господарської діяльності;

• організація та здійснення оптової, консигна­ційної та роздрібної торгівлі на території Украї­ни за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

• посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посе­редника (на підставі комісійних, агентських до­говорів, договорів доручення та інших).

8. Діяльність, пов’язана зі спільною підприєм­ницькою діяльністю:

• створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських опера­цій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами[13, с. 78].

При цьому кожний із різновидів ЗЕД здійснюється у відповідних формах. Так, формами зовнішньої торгівлі є експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт. Формами виробничої кооперації - спільне виробництво на основі спеціалізації, спільні підприємства тощо. Різновиди ЗЕД також можна узагальнити відповідно до профілю здійснення такої діяльності, за характером проведення зовнішньоторговельних операцій, належності капіталу, розподілу доходу у спільних підприємствах.

Разом з цим невід’ємною частиною здійснення ЗЕД підприємства є різні економічні важелі - інструменти та методи управління, які допомагають змінювати стан об’єкта, здійснювати регулювання для досягнення певних економічних результатів. У цілому такі важелі управління ЗЕД також класифікують за різними напрямками. Так, із розподілом методів зовнішньоекономічного регулювання на економічні та адміністративні, різниця між якими полягає в засобі впливу на відповідну діяльність через ринкові відносини чи адміністративні заходи, існує також інша класифікація - тарифні й нетарифні методи. У свою чергу, наприклад, нетарифні методи також можна розподілити за окремими напрямками впливу: грошово-кредитні, фінансові, валютні, податкові, інфраструктурні, інформаційні, маркетингові тощо.

Водночас поділ відповідного інструментарію щодо впливу на здійснення ЗЕД підприємства можна подати з урахування множини діючих факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Втім загалом доцільно визначити наявність певної множини різновидів ЗЕД та інструментарію впливу на кожний з таких різновидів, де також доцільно виділити окремо групу загального та специфічного інструментарію (окремих методів та інструментів впливу). Тож цілком правомірним постає питання щодо можливості визначення ЗЕД окремого підприємства на підставі певної процедури уніфікації такої множини її різновидів та відповідного інструментарію її здійснення[43, с. 116].

Як основа такої процедури уніфікації ЗЕД підприємства варто застосувати так звану матрицю-карту основних різновидів ЗЕД та відповідного інструментарію її здійснення. Матрицю-карту можливо визначити за допомогою узагальнення по стовпцях основних різновидів ЗЕД певного підприємства, а по рядках відповідного інструментарію щодо здійснення такого різновиду ЗЕД. Тоді на перехресті окремих рядків та стовпців доцільно подати етапність та складність проведення ЗЕД підприємства загалом. Тож така матриця- карта є не лише узагальненням відповідної діяльності підприємства, а й карткою можливості проведення обраних напрямків ЗЕД на певному підприємстві, яка визначає окремі проблемні питання ведення обраних напрямків. До того ж загалом така матриця- карта може бути застосована й для аналізу ведення ЗЕД з погляду різних підприємств.

Автори, на основі існуючих визначень та з ура­хуванням всіх видів ЗЕД підприємства, пропону­ють визначати «зовнішньоекономічну діяльність підприємства» як сукупність видів діяльності суб’єктів господарювання, які виникають вна­слідок взаємодії із зарубіжними партнерами та контрагентами як на території України, так і за її межами, з метою ефективного використання пере­ваг міжнародного поділу праці[60, с. 34].

На основі літературних джерел та узагальнено­го вище матеріалу пропонується виділити основні сутнісні характеристики ЗЕД підприємства:

1. ЗЕД підприємства є складовою частиною за­гальноекономічної діяльності;

1. діяльність, яка пов’язана з виходом на зо­внішній ринок, тобто на інший, міжнародний, рі­вень функціонування;

2. суб’єктами даної діяльності є контрагенти з різних країн;

3. ЗЕД підприємства є способом включення економіки країни до процесів міжнародного поді­лу праці та міжнародної кооперації;

4. метою даної діяльності є ефективне викорис­тання переваг міжнародного поділу праці;

5. специфічні умови реалізації цієї діяльності, тобто мають бути враховані національне та між­народне законодавство, правила і техніка розра­хунків, ділові звичаї країн-партнерів.