Сторони у зобов'язанні

Сторонами у зобов'язанні виступають кредитор і боржник.

Кредитор - це особа, яка має право вимагати або виконання певної дії, або утримання від вчинення певних дій. Ця особа довіряє своєму контрагенту, кредитує його, тому і називається кредитором [19, с.292].

Боржник - протилежна сторона в зобов'язанні. Він повинен вчинити певні дії або утримуватися від них. Ця особа має борг перед кредитором, тому її називають боржником. Кредитора, зазвичай, називають активною стороною у зобов'язанні, а боржника - пасивною стороною.

Як правило, кожна зі сторін зобов'язальних правовідносин представлена однією особою. Але законодавець допускає участь у зобов'язанні на стороні кредитора чи боржника однієї або одночасно кількох осіб. Такі зобов'язання мають назву - зобов'язання зі множинністю осіб.

Вирізняють активну, пасивну і змішану множинність осіб.

Активною множинністю буде зобов'язання з декількома кредиторами, пасивною - з декількома боржниками, змішаною - у зобов'язанні беруть участь особи як на стороні боржника, так і на стороні кредитора.

Законодавець дозволяє переміну осіб у зобов'язанні.

Так, кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (выступления права вимоги або цесія);

- правонаступництва;

- виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем;

- виконання обов'язку боржника третьою особою. Заміна кредитора неможлива, якщо це встановлено законом чи договором.

Так, наприклад, не може бути замінений кредитор в аліментних зобов'язаннях, у зобов'язаннях з відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю особи.

Заміна боржника у зобов'язанні (переведення боргу) допускається лише за згодою кредитора. Борг переходить до нового боржника у повному обсязі, але якщо порука чи застава забезпечували виконання зобов'язання, то вони при цьому припиняються за винятком, коли поручитель чи заставодавець дали згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

При наявності декількох осіб хоча б на одній із сторін у зобов’язанні говорять про множинність осіб у зобов’язанні. Множинність осіб може існувати на стороні кредитора (активна множинність), на стороні боржника (пасивна множинність), на обох сторонах (змішана множинність). Залежно від розподілу прав чи обов’язків відповідно між співкредиторами або співборжниками розрізняють часткові та солідарні зобов’язання.

Частковим вважається зобов’язання, в якому кредитори (при активній множинності) мають право вимоги до боржника тільки у своїй частці, а боржники (при пасивній множинності) зобов’язані виконати тільки певну частину обов’язку. Часткові зобов’язання мали місце при подільності предмету зобов’язання. Зобов’язання зі множинністю осіб вважається частковим, якщо інше не встановлено законом або договором.

У солідарному зобов’язанні кожний із кредиторів має право вимагати від боржника виконання у повному обсязі, а кожний із боржників зобов’язаний перед кредитором виконати обов’язок у повністю. При цьому, пред’явлення позову до одного (співборжника) не звільняє іншого.

Римському праву була відома солідарність двох видів: 1) солідарність у власному (вузькому) розумінні цього слова; 2) кореальність. Критерієм розмежування вказаних видів солідарних зобов’язань вважається підстава їх встановлення. Солідарне зобов’язання у вузькому розумінні виникало всупереч волі його учасників на підставі спеціальної постанови закону. Таке зобов’язання встановлюються, наприклад, у разі вчинення декількома особами майнового злочину. Підставою ж виникнення кореального зобов’язання, як правило, був правочин, тобто цей вид солідарного зобов’язання встановлювався по волі його учасників. Кореальне зобов’язання переважно укладалося у формі стипуляції.