213

Вступ

Цивільне право – одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому. Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання.

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини. Майновими відносинами є правові відносини, що пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном. Особисті не майнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійснення нею своїх особистих прав і свобод.

Актуальність теми пов’язана з необхідністю вдосконалення нового Цивільного кодексу України, який створив би стабільну основу правового регулювання цивільно-правових відносин в усіх сферах громадського суспільства.

Мета роботи – набуття практичних знань, вмінь і навичок в укладанні, зміні й розірвані процесуальних документів у цивільному праві обумовила окреслення конкретних завдань:

• Відібрати певний матеріал, за допомогою котрого можливо проаналізувати цивільного права

• Систематизувати знайдену інформацію

• На підставі здійсненного дослідження зробити висновки стосовно цивільного права

В дослідженні були використані методи аналізу та синтезу, метод класифікації.

Об’єктом дослідження виступають різноманітні нормативно-правові акти

Предметом дослідження є аналіз цивільного права України.

Робота складається з вступу, семи тем, висновків та списку використаної літератури та додатки.

Перший темі присвячено створення та реєстрація юридичних осіб. У темі розглядається поняття, ознаки та створення юридичної особи; види та припинення юридичної особи.

Другій темі присвячено угоди. У цій темі розглядається поняття, ознаки угоди. Укладання оферти, акцепту, протоколу розбіжностей.

Третя тема присвячена представництво і довіреність. У цій темі розглядається поняття представництво і довіреність.

Четверта тема присвячена позовна давність. У цій темі розглядається поняття, значення, види і межі дії строків позовної давності.

П’ята тема присвячена спадкове право. У цій темі розглядається поняття спадкове право; наслідування по заповіту і по закону.

Шоста тема присвячена зобов’язальне право. У цій темі розглядається поняття і види зобов'язувального права.

Сьома тема присвячена провадження в суді по цивільним справам. У цій темі розглядається мета та завдання, процесуальний порядок.

Тема 1. Створення та реєстрація юридичних осіб Поняття та ознаки юридичної особи

Природним суб'єктом права є фізична особа. Водночас, у цивільних відносинах беруть участь і організації, учасниками яких виступають фізичні особи [5, с.79].

Для того, щоб та чи інша організація могла бути учасником цивільного обороту, тобто могла набувати цивільних прав та обов'язків, захищати свої права, вона має бути визнана суб'єктом цивільного права - юридичною особою.

Інститут юридичної особи являє собою сукупність правових норм, які визначають правоздатність юридичної особи, її організаційно-правові форми, порядок здійснення діяльності, процедуру утворення, порядок реорганізації та припинення [10, с.105].

Інститут юридичної особи з'явився як форма задоволення громадських потреб у централізації капіталу для реалізації значних господарських проектів, а також з метою захисту різного роду корпоративних інтересів.

Організація, яка не відповідає певним, встановленим ознакам, прав юридичної особи не набуває, і, відповідно, не є суб'єктом цивільного права.

Цивілістична наука традиційно вирізняє такі ознаки юридичної особи:

1. Організаційна єдність. Для того, щоб бути юридичною особою організація повинна виступати як єдине ціле з певною визначеною структурою. Завдяки цьому воля окремих її членів перетворюється в єдину волю юридичної особи, яка і виступає як єдиний суб'єкт права, що уособлює наміри осіб, які входять в її склад;

2. Майнова відокремленість (як економічна ознака). Тобто наявність відокремленого майна, яке є необхідною передумовою участі у цивільному обороті. Кожна юридична особа має своє майно, яке може належати їй на праві власності (наприклад, у господарських товариствах) або на праві господарського відання чи оперативного управління (наприклад, у державних унітарних підприємствах), яке відокремлене від майна її членів і не залежить від їх долі;

3. Можливість виступати у цивільному обороті від свого імені (матеріально-правова ознака). Кожна юридична особа повинна мати індивідуальне найменування, яке б містило вказівку про її організаційно-правову форму та про характер її діяльності. Юридична особа може діяти лише від свого імені, набувати та здійснювати майнові й особисті немайнові права, виконувати обов'язки та самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями. Конкретне місцезнаходження юридичної особи полегшує застосування до неї актів органів місцевого самоврядування,' звернення з позовом до суду, виконання зобов'язань тощо;

4. Здатність бути позивачем або відповідачем у суді, господарському чи третейському суді (процесуально-правова ознака). Порядок розгляду цивільно-правових спорів з участю юридичних осіб регулюється цивільно-процесуальним правом [5, с.85].

Отже, юридична особа - це організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та немайнових прав, нести цивільну відповідальність, виступати позивачем та відповідачем у суді.

Цивільна правосуб'єктність юридичної особи складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності. Окремі види діяльності юридична особа може здійснювати лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії) - медичною практикою, капітальним будівництвом, наданням охоронних послуг тощо[14, с.123].

Дієздатність юридичної особи виникає одночасно із правоздатністю і здійснюється її органами.

Залежно від підстав класифікації вирізняють органи:

1) одноособові (директор, ректор, начальник) та колегіальні (правління, рада, колегія) органи юридичної особи; .

2) ті, що обираються та ті, що призначаються;

3) керівні та структурні - залежно від повноважень.