24. 1. Охарактеризуйте види амортизації основних фондів підприємства.

Амортизáція — теж що і амортизаційні відрахування — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування. Знос ОФ – втрата ними своїх споживчих, матеріальних, фізичних та інших властивостей в процесі використання. Якщо знос вимірюється у грошовій формі, за рахунок його нарахування в процесі використання ОФ, то отриманий результат – це амортизація. Фізичне зношування – втрата основними засобами їх споживчої вартості. Моральне зношування першого роду спричиняє науково-технічний процес, що проявляється в підвищенні ПП в галузях, які виготовляють осно.засобіи. Моральне зношування другого роду обумовлене появою нового, більш високопродуктивного обладнання на зміну застарілого, кращою організацією виробництва. Природне зношуванн відбувається під впливом природних факторів і призводить до часткової чи повної втрати ОФ своєї матеріально-речової форми та вартості. Основні засоби ресторанного господарства являють собою матеріально-речові цінності, які функціонують в якості засобів праці, як необхідні для здійснення процесів виробництва, реалізації та організації споживання кулінарної продукції. Основні засоби ресторанів пов’язані з наданням гостям, проживаючим в готелі послуг різного характеру. В процесі виробництва осно.засоби використовуються для переробки сировини та напівфабрикатів. Згідно підрахунків статистики біля 55% ОФ використовують в процесі виробництва, 10% - в процесі обміну, 35% - в процесі споживання та організації харчової продукції.

25. 1. Розкажіть про бізнес-план підприємства, організацію та процес його розробки; визначте вимоги до бізнес-плану; охарактеризуйте його структуру.

Бі́знес-план— це техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємств в ринкових умовах, програма його діяльності; він характеризує модель підприємства в майбутньому. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукції, для нового підприємства. Мінімальна норма бізнес плану повинна бути не менше ніж 20 сторінок. Він потрібен керівникові фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес-план частіше складається на рік, два роки, зрідка на більший період. Мета бізнес-плану: - визначення рівня життєспроможності та стійкості підприємства; -виявлення сильних та слабких сторін фірми; -конкретизація стратегії розвитку через систему кількісних і якісних показників; -забезпечення підтримки інвесторів та акціонерів; -зниження ризиків підприємницької діяльності. Бізнес-план розробляють для пошуку подальших резервів зменшення витрат і зростання доходів з метою забезпечення зростання прибутків підприємства. Бізнес-план являє собою специфічний документ, що описує основні аспекти майбутньої діяльності підприємства з реалізації будь-якої інвестиційної програми або будь-якої бізнес-ідеї у принципі. При цьому при розробці бізнес-плану особлива увага повинна приділятися не тільки визначенню очікуваного обсягу прибутку від реалізації бізнес-ідеї, а й вивченню умов на ринку даних послуг, виявленню можливостей розширення обсягів їх реалізації у майбутньому, можливих джерел фінансування проекту з урахуванням умов отримання кредиту та строків його погашення . Порядок складання бізнес-плану залежить від величини підприємства, характеру бізнесу, ринку, економічних, політичних факторів та іншого. Весь процес бізнес-планування включає такі етапи: Вивчення методології бізнес-планування на основі літературних джерел. Визначення цілей та головної мети — визнання акціонерів, одержання інвестицій, максималізація прибутку і тому подібне. Визначення цільових читачів бізнес-плану, що пов'язано з метою бізнес-плану. Це можуть бути інвестори, акціонери, банки, менеджери вищого рівня керівництва. Визначення структури бізнес-плану. Він може бути повним або скороченим — на рік чи два. Збирання даних для кожного розділу бізнес-плану. Найважливіше значення для успіху бізнесу має маркетинговий аналіз, вивчення ринку, потенційних споживачів, можливостей конкурентів, слабких та сильних сторін фірми і урахування цих факторів у бізнес-плані. Складання бізнес-плану. Це важливий етап, який дає кінцевий результат — бізнес-план. Вихідними є показники обсягів продаж товарної продукції, інвестицій. Практика показує, що бізнес-план має складатися фірмою самостійно або з допомогою консультантів. Написання бізнес-плану на замовлення, за дорученням має ряд недоліків. Читання, вивчення бізнес-плану. Як правило, бізнес-план надається для читання незацікавленим особам високої кваліфікації. В процесі може бути проведена незалежна експертиза та ділова критика. * Усунення недоліків підвищить якість бізнес-плану. Дослідження ринку, план маркетингу, оцінка можливостей фірми щодо інвестицій, термінів початку виробництва, обсягів виробництва, фінансовий план, охорона середовища є обов'язковими складовими бізнес-плану.

26. 1. Розкрийте суть, причини та ознаки банкрутства підприємства.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;(абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 17.11.2005 р. №3108-ІУ). Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження V справі про банкрутство. Основні причини банкрутства: - серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності; - істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду часу обсягів його грошових потоків; - тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів.

Види банкрутства Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств: 1. Навмисне банкрутство - навмисне приховання факту стійкої фінансової нездатності, шляхом надання недостовірних даних. Ознаки навмисного банкрутства: - надання недостовірних даних про фінансовий стан боржника; - причинний зв'язок між такими даними і збитками, що несе кредитор; - якщо сховане банкрутство є наслідком дії форс-мажорних обставин. Максимальні стягнення за навмисне банкрутство застосовуються у випадках, коли сформована ситуація є наслідком різного роду зловживань і некомпетентного ведення фінансово-господарської діяльності. 2. Фіктивне банкрутство - свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або знижки сум кредитної заборгованості. Виявлені факти фіктивного банкрутства переслідуються в карному порядку. 3. Навмисне банкрутство - навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове керування. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються згідно закону. 4. Реальне банкрутство - повна нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використання капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє підприємству здійснювати ефективну діяльність, і воно стає банкрутом. 5. Технічне банкрутство - неплатоспроможність підприємства, викликана істотним простроченням його дебіторської заборгованості. Дебішорська заборгованість перевищує розмір кредиторської заборгованості, а сума активів значно перевершує обсяг фінансових зобов 'язань. Факт банкрутства підприємства не означає, що збитки нестимуть тільки його власники, але також кредитори, партнери, споживачі і так далі. Крім того, банкрутство є одним з чинників макроекономічної нестабільності, оскільки зменшуються податкові платежі до бюджету, збільшується - число безробітних, формується негативний мультиплікативний ефект . Порядок оголошення підприємства банкрутом. Ведення справи про банкрутство включає наступні складові: Iі. Процедура встановлення факту неплатоспроможності боржника і незаперечність вимог кредитора (якщо він є ініціатором відкриття справи). 2. Виявлення всіх кредиторів і потенційних санаторів. 3. Санація (якщо можливо), або складання мирової угоди. 4.Визнання боржника банкрутом. 5. Процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника.