
- •41. Зв’язок плану матеріально-технічне забезпечення з іншими розділами плану діяльності підприємства
- •42. Основні показники, які характеризують ефективність використання ресурсів підприємства: загальна характеристика
- •43. Основні методи розрахунку потреби в матеріально-технічних ресурсах, які використовуються підприємством у своїй діяльності
- •44. Поняття “балансу матеріально-технічного забезпечення” діяльності підприємства. Порядок його розроблення
- •45. Економічний зміст категорії “запаси”
- •46. Класифікація характеристика запасів
- •47. Поняття “управління запасами”: визначення, основна мета, реалізація
- •48. Основні етапи організації забезпечення цехів матеріальними ресурсами. Їх характеристика
- •49. Основні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. Їх характеристика
- •50. Виробнича потужність підприємства: загальна характеристика, процес обґрунтування, основні вимірники, типи виробничої потужності
- •51. Основні показники, які характеризують експлуатаційну потужність: їх визначення, розрахунок, загальна характеристика
- •52. Основні фактори, які слід враховувати при розрахунку виробничих потужностей. Їх характеристика
- •53. Методики розрахунку виробничої потужності підприємства і його підрозділів
- •54. Класифікація фондів робочого часу обладнання. Їх характеристика та методика розрахунку
- •55. Особливості проведення розрахунку виробничої потужності для різних типів виробництва
- •56. Алгоритм обґрунтування виробничою потужністю виробничої програми: основні процедури
- •57. Розрахунок балансу виробничої потужності. Його структура. Основні розділи та підрозділи
- •58. Загальна характеристика коефіцієнтів, які характеризують використання виробничої потужності підприємства (коефіцієнти 1-ої та 2-ої груп)
- •60. Поняття “кадрової політики підприємства”: визначення, мета, основні завдання, основні напрями (основні різновиди)
48. Основні етапи організації забезпечення цехів матеріальними ресурсами. Їх характеристика
Основні етапи організації забезпечення цехів матеріальними ресурсами:
— визначення потреби кожного цеху у матеріальних ресурсах;
— встановлення нормативу цехових запасів;
— визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок планового періоду;
— встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів;
— встановлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасивного чи активного), розробка схем та графіків забезпечення матеріалами цехів підприємства.
Потреба цехів у матеріалах, залежно від типу виробництва й особливості діяльності підприємства, визначається за певними нормами їх (матеріалів) витрат та обсягом виробничої програми.
При масовому та багатосерійному виробництві потреба в матеріалах складається у подетальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на подетальні норми витрат.
В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визначають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалів на виріб.
49. Основні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. Їх характеристика
Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами:
— децентралізоване постачання матеріалів (пасивна система). Найбільш розповсюджена на підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва. При такій системі склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх отримують і транспортують;
— централізоване постачання (активна система). Використовується в умовах масового та багатосерійного виробництва зі стабільною номенклатурою продукції й ритмічним споживанням матеріалів. При такій системі склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, і транспортні засоби, успішніше механізувати та автоматизувати транспортно-складські операції.
При централізованому постачанні матеріалів у цехи й на робочі місця використовують інтегровану систему виробництва й постачання “точно в час” (японський варіант “канбан”), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно чіткого календарного графіку. В єдиний графік роботи включаються також і постачальники, які забезпечують виробничий процес часто прямо “з коліс”, зводячи запаси матеріалів масового споживання до мінімуму.
Переваги активного способу забезпечення (порівняно із пасивним):
— поліпшується використання транспортних засобів у результаті скорочення їх простоїв під час навантаження та розвантаження, зменшуються витрати на і внутрішні перевезення; зменшуються “зайві” запаси у цехах; скорочується документообіг;
— підвищується ефективність організація виробництва: виробничий персонал цехів та дільниць звільняється від оформлення документів на одержання матеріальних ресурсів;
— впроваджуються прогресивні транзитні системи забезпечення, за яких матеріальні ресурси, що надходять, не розвантажують на центральних складах забезпечення, а поступають одразу на місце їх безпосереднього споживання — до цеху та на дільниці, при цьому значно зменшується обсяг робіт із завантаження, поліпшується обіг матеріальних ресурсів.