- •1. Особливості сільськогосподарського підприємства
- •2. Предмет, завдання науки та методи її вивчення
- •3. Поняття підприємства як первинної ланки виробничої сфери.
- •4. Організаційно-виробнича структура аграрних підприємств та вплив оточуючого середовища на їх діяльність.
- •5. Основні виробничі та економічні показники діяльності аграрних підприємств.
- •6. Реструктуризація підприємств
- •7. Поняття про трудові ресурси, їх склад, структуру і особливості використання.
- •8. Показники працездатності і використання трудових ресурсів.
- •10. Планування чисельності персоналу.
- •11. Оплата праці, її форми і система.
- •12. Тарифна система – основа організації заробітної плати.
- •13. Доплата, надбавка до заробітної плати.
- •14. Визначення фонду заробітної плати підприємства.
- •15. Земельний фонд Укр. І його структура.
- •16. Земельний кадастр і економічна оцінка землі.
- •17. Земельна реформа та її етапи.
- •18. Показники ефективного використ. Земельних угідь
- •19. Особливості і стан мтб аграрних підприємств
- •21. Машинно-тракторний парк та ефективність його використання
- •25. Економічна суть інвестицій та інвестиційної діяльності.
- •26. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності.
- •27. Класифікація інвестицій
- •28. Оцінка економічної ефективності інвестицій.
- •29. Залучення іноземних інвестицій.
- •30. Процес інтенсифікації – закономірними шляхами розвитку с./г.
- •37. Зміст бізнес плану
- •38. Суть витрат і собівартості продукції
- •39. Види собівартості продукції
- •40. Класифікація витрат і структура с/в
- •41. Методика розрахунку с/в рослинництва
- •42. Методика розрахунку с/в тваринництва
- •43 Значення і шляхи зниження собівартості.
- •44 Спеціалізація як форма суспільного поділу праці. Рівень спеціалізації.
- •45. Галузі та галузева структура у с/г.
- •47. Агропромислова інтеграція
- •49 Валова продукція
- •50 Товарна продукція
- •52. Види ефективності
- •53. Показники економічної ефективності с/г виробництва.
- •54.Ступінь рентабельності с/г виробництва. Показники і методика визначення рівня рентабельності і норми прибутку.
8. Показники працездатності і використання трудових ресурсів.
Ефективність с\г виробн. значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірним і раціональним їх використанням. Основні показники, які характеризують рівень забезпеченості підпр. трудовими ресурсами є: 1. середньорічна кількість працівників, що працюють на даному підпр; 2. фактична наявність різних категорій працівників на підприємствах; 3. площа с\г угідь на 1 працівника; 4. фондоозброєність праці розрахов. як віднош. вартості основних виробничіх фондів до кількості працівників; 5. енергоозброєність – віднош. енергетичних ресурсів підпр. до чисельності працюючих. Показники: 1. Коефіцієнт залучення трудових ресурсів: відношення кількісті зайнятих працівників с\г до загальної чисельності працівників. Сз = ТРф/ТРн (Сз - ступінь залучення трудових ресурсів до сусп. виробн; ТРф - трудові ресурси, що брали участь у виробн.; ТРн - трудові ресурси, наявні в господ.) 2. Коефіцієнт використання трудових ресурсів: відношення кількості відпрацьованих протягом року люд.-днів. до можливого фонду робочого часу: Свтр=Дф/Дм (Свтр – ступінь викор. труд. рес.; Дф – фактичні затрати роб. часу; Дм- можливий фонд роб. часу) 3. Коефіцієнт використання робочого часу дня: відношення відпрацьованого робочого часу за зміну (день) до встановленого робочого часу зміни (дня): Скд=Гф/Гв (Скд – коеф. використ. роб. часу зміни/дня; Гф-фактично відправ. роб. час за день; Гв- встан. роб. час зміни/дня.) 4. Загальний коеф. викор. роб. часу: Кз=Свтр•Скд (Кз-коеф. викор. роб. часу) Отже, ми бачимо, що кожне с\г підприємство зацікавлене в тому, щоб було 100% забезпечення трудовими ресурсами, але завдання кожного підпр. полягає в тому, щоб ці ресурси викор. ефективно, тобто результативно, тоді підпр. зможе досягнути поставленої межі, тобто виготовити с\г прод. з необмеженими затратами праці.
9. Продуктивність праці, її показники і методика визначення. Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:
• одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;
• повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;
• забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;
• показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.
Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника.
Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або зворотного відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість. Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу кооперованих поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. Під час обчислення валової або товарної продукції часто має місце повторність розрахунку у зв'язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує. Спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка продукції з вищою вартістю сировини, тобто з високою матеріалоємністю і низькою трудомісткістю. У таких випадках на практиці, щоб усунути цей недолік, можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс. Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.
Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується шляхом зважування часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівняльному (плановому) періоді за кожним виробом.