52. Види ефективності

55.Основні шляхи підвищення рівня рентабельності продукції.

Шляхи підвищення ефективності с/г виробництва,які забезпечують подальші збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва, раціональне використання необоротних активів і трудових ресурсів, впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва, підвищення якості і збереження виробленої продукції, широке використання прогресивних форм організації праці, розвиток с/г виробництва переважно на приватній основі.

56.Продукція : суть, конкурентноспроможність та якість

Результатом діяльності підприємства в любій галузі економіки в тому числі і в с/г є валова продукція . В сучасних умовах для суспільного розвитку характерним є розширене відтворення, яке передбачає збільшення обсягів виробництва продукції з року в рік.

Результатом розширеного відтворення у с/г є збільшення обсягів виробництва валової продукції:Валова продукція – це вся продукція, яке підприємство виготовляє на протязі року.

Валова продукція с/г підприємства включає:

1)валова продукція рослинництва;

2)валова продукція тваринництва;

3)валова продукція підсобних підприємств і промислів.

Валова продукція рослинництва включає:

1)урожай всіх с/г культур за рік;

2)урожай природних кормових угідь;

3)вартість незавершеного виробництва у розмірах його різниці на кінець і початок року.

Валова продукція тваринництва включає:

1)різні види тваринницької продукції,які вироблені на підприємстві на протязі року(молоко,мед,яйця,пух,перо,вовна);

2)приплід і приріст тварин на протязі року;

Валова продукція підсобних підприємств і промислів включає:

Приріст вартості продукції,що вийшла з переробки(крупи зроблені з зерна,олія виготовлена з соняшника )на підсобних підприємствах даного підприємства(при умовах,що підприємство має сирний цех,олійницю тощо). Крім цього у валову продукцію підсобних підприємств і промислів включають будівельні матеріали виготовлені на даному підприємстві.

Валова продукція с/г в умовах існування товарно-грошових відносин має:1)натурально-речову форму(зерно,молоко,м'ясо,мед)2)вартісну форму.

Для виробництва продукції любе підприємство використовують засоби виробництва(трактори,комбайни,плуги,борони,мін. Добрива і робоча сила).

Вартість споживчих засобів виробництва і робочої сили включається у вартість Валової Продукції с/г і її вартість розраховується за формулою.

ВП= ФЗ+ФС+ФН ВД=ФС+ФН ВД=ВП-ФЗ

ФЗ- це частина вартості валової продукції с/г, яка використовується для заміни споживчих засобів виробництва в процесі виробництва с/г -ї продукції.

ФС- це частина вартості ВП, яка використовується для особистого і суспільного споживання(зарплата).

ФН- це частина ВП, яка використовується для розширення і вдосконалення виробництва або (це додаткова вартість - прибуток підприємства).

Чистий дохід - вартість продукції створеної додатковою працею робітників.

57.Стандартизація продукції, стандарти якості.

У підвищенні якості продукції особливо важливу роль відіграють її стандартизація і сертифікація. В нашій країні управління діяльністю в сфері стандартизації і сертифікації здійснює Державний комітет України з стандартизації та сертифікації.

Стандартизація – це діяльність, спрямована на знаходження оптимальних рішень у процесі упорядкування. Запровадження показників і норм якості продукції. Стандарти передбачають також диференціацію продукції за якістю: категорії, класи, сорти.

Залежно від ступеня важливості, сфери дії, змісту і рівня затвердження розрізняють такі види стандартів: державні стандарти України, галузеві стандарти. Технічні умови, стандарти підприємств.

Загальною вимогою Державної системи стандартів є те, що стандарти повинні використовуватися на усіх стадіях виробництва, реалізації, використання, зберігання, транспортування та переробки продукції.

Сертифікація – це важлива ланка управління якістю, функцією якої є об’єктивна оцінка продукції з точки зору її відповідності вимогам стандарту.

Нині обов’язковою умовою виходу на міжнародний ринок є наявність у продавця сертифіката,виданого визнаними міжнародними центрами. Розрізняють два види сертифікації – обов’язкова (здійснюється в державній системі сертифікації центрами на відповідність продукції обов’язковим вимогам стандартів) та добровільна (здійснюється з ініціативи виробника, продавця, постачальника, споживача на відповідність продукції вимогам що підтверджують високу якість продукції на ринку).

58.Економіка галузей рослинництва

Рослинництво забезпечує населення продуктами харчування,тваринництво-кормами, харчову, переробну і легку промисловість – сировиною , зовнішню торгівлю - експортними товарами.

Економіка галузей рослинництва включає в себе:

1)Економіка виробництва зерна;

2) Е.В. цукрових буряків;

3) Е.В. соняшнику;

4) Е.В. льону;

5) Е.В. картоплі та овочів;

6) Е.В. садівництва і виноградарства;

7) Е.В. кормів.

1)Зерно – головний і незамінний корм. Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробної промисловості.

2)Основною технічною культурою, що забезпечує цукрову промисловість сировиною, є цукрові буряки.

3)Соняшник – основна олійна культура в нашій країні;На соняшникову олію припадає близько 98% загального виробництва в Україні;

4)Льон – як технічна культура належить до групи прядивних. Що дають волокно для виробництва тканин;

5)Картопля та овочівництво – дві великі галузі сільськогосподарського виробництва. Картопля – культура універсальна і вона водночас є продуктом харчування. Овочі – цінна сировина для харчової і консервної промисловості;

6)Садівництво – одна з важливих галузей сільського господарства;Плоди і ягоди – цінні продукти харчування.

59. Економіка галузей тваринництва включає в себе такі галузі:

1)Економіка скотарства;

2)Економіка свинарства;

3) Економіка птахівництва;

4)Економіка вівчарства;

5)Економіка інших галузей тваринництва.

1)В Україні серед галузей продуктивності тваринництва перше місце займає скотарство. Його значення полягає у забезпеченні населення цінними продуктами харчування: молоко, яловичиною і телятиною.

2)Свинарство – одна з найефективніших галузей тваринництва, що забезпечує населення цінними продуктами харчування.

3) Птахівництво - галузь тваринництва, розведення свійських птахів (курей, гусей, качок, індиків, цесарок тощо) для одержання м'яса, яєць, пуху, пір'я, посліду тощо.

4) Вівчарство — галузь тваринництва з розведення овець. Виготовляє сировину для легкої промисловості: шерсть, овчину, смушки) і харчові продукти (м'ясо, сало, молоко). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин,

5)Економіка інших галузей тваринництва включає в себе: конярство, бджільництва, рибництва, звірівництва.

60.Економіка виробництва зерна

Проблема забезпечення населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування залежить головним чином від обсягу виробництва сільськогосподарської продукції і насамперед зерна – важливого виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості, незамінного джерела створення повноцінної кормової бази для розвитку тваринництва.

Зерно використовується людиною у вигляді хліба,крупів, макаронів, кондитерських виробів та ін.. Зерно – головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції. Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробної промисловості. Рівень розвитку зернового господарства визначається насамперед обсягами виробництва зерна, що в свою чергу зумовлено розмірами посівних площ, їх структурою та урожайністю.

Значну увагу слід приділити поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна, впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної заінтересованості працівників. Резервами підвищення ефективності зернового господарства є насамперед нарощування урожайності й удосконалення зернового ринку.

51. Ефект та ефективність праці

Термін ефект в перекладі з лат. мови означає результат.Результат може бути як позитивним,так і негативним, або ще нульовим.Позитивний результат це коли зміни є корисними в результаті проведення тих чи інших заходів , що стосуються прибутковості чи збитковості роботи підприємства то позитивний ефект говорить про те, що підприємство отримало прибуток.Негативний це коли зміни не дали позитивних результатів і підприємство отримало не прибутки а збитки.

В той же час ефект від проведення заходів,від здійсненої діяльності підриємством може бути нульовим тобто ні позитивним, ні негативним.

З поняттям ефект тісно повязане поняття ефективність виробництва. Ефективність –результативність і передбачає оцінку результатів виробництва.

Оцінка результатів виробництва здійснюється за допомогою певних показників:

1) Виробництво валової продукції в натуральному і грошовому виразі

2) Виробництво товарної продукції в натуральному і грошовому виразі

3) Прибуток

Отже ми бачимо,що ефективність підприємстча це комплексна оцінка всіх витрат підприємства,які були понесені на виробництво і реалізацію.

Економічна ефективність виробництва – відношення одержаного результату до витратвиробництва. Еф.= П : С/в ( прибуток ділимо на собівартість)

Розрізняють такі види ефективності виробництва:

Економічна ефективність-характеризується різними вартісними показниками, які характеризують результати виробництва на підприємстві.До них належать : валова продукція,валовий і чистий дохід.

Соціальна ефективність – відображує покращення соціальних показників життя людей(скорочення робочого дня, поліпшення умов праці і т.д.)

Екологічна ефеткивність – передбачає створення безпечних умов життєдіяльності людей, а саме створення безпечного довкілля.

22 Система машин і показники економічної ефективності їх використання

Механізація сільського господарства-це процес заміни ручної праці машинною,окремих машин-системою машин,а також впровадження їх автоматизованих систем.

Механізація сільського господарства в своєму розвитку проходить три стадії:

1)часткова механізація;

2)комплексна механізація;

3)автоматизована система машим;

Основними машинами сільське господарство забезпечене лише на 48-66%.

Система машин-це сукупність різних видів техніки,яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі.

Впровадження системи машин в усіх галузях має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю,сприяли поліпшенню умов праці.При цьому треба враховувати загальні особливості с/г виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.

48.Розширене відтворення в с/г передбачає постійне відновлення, вдосконалення і нагромадження факторів виробництва для підтримки його безперервності і розвитку. Воно включає такі взаємопов`язані процеси: систематичне зростання валової і чистої продукції с/г господарства; безперервне відновлення і розширення виробничих фондів; відтворення робочої сили, підвищення матеріального і культурного рівня життя працівників сільського господарства; відтворення і розвиток виробничих відносин, які є рушійною силою всього процесу відтворення в агропромисловому комплексі. Розширене відтворення у с/г вимірюється економічними показниками, які поділяються на натуральні і вартісні, факторні та результативні. Динаміку розширеного відтворення елементів виробничого процесу відображають факторні показники, а результативні – наслідки виробництва, зокрема, збільшення валової і чистої продукції сільського господарства. Показники розширеного відтворення виробничих фондів сільського господарства – це зростання суми основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення та запасів, а також підвищення фондозабезпеченості підприємств і фондоозброєності праці аграрних працівників. Розширене відтворення в сільському господарстві характеризують також натуральні показники – підвищення рівня енергоозброєності праці і енергозабезпеченості господарств, розширення площ меліорованих земель, збільшення поголів`я худоби і птиці та зміцнення кормової бази тваринництва. Розширене відтворення трудових ресурсів характеризується збільшенням чисельності кваліфікованих працівників, механізаторів і спеціалістів сільськогосподарського виробництва, а також витрат на підготовку кадрів та підвищення їх кваліфікації. При цьому важливими показниками процесу відтворення трудових ресурсів є збільшення оплати праці і суспільних фондів споживання як основи підвищення матеріального і культурного рівня життя аграрних працівників.