43 Значення і шляхи зниження собівартості.

Собівартість - це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції

До собівартості входять такі витрати:

вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці (сировини, напівфабрикатів, палива, електроенергії);

перенесена вартість засобів праці;

витрати на оплату праці;

видатки на реалізацію продукції.

Значення обліку собівартості величезне.

По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дає змогу збільшити обсяг виробництва на підприємстві при наявних ресурсах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних засобів.

По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом зростання прибутковості (доходності) виробництва, а отже, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

По-третє, зменшення видатків матеріальних ресурсів в обробних галузях сприяє економії капітальних вкладень у галузях добувної промисловості.

По-четверте, зниження собівартості продукції - реальна основа зниження цін, а отже, підвищення життєвого рівня населення.

Головними шляхами зниження собівартості продукції є такі:

механізація і автоматизація виробництва;

застосування прогресивних технологій;

прогресивні зрушення у структурі виробництва;

спеціалізація і кооперування виробництва;

удосконалення структури управління;

здешевлення утримання апарату управління;

раціональне розміщення виробництва;

зниження цін на засоби виробництва, економічне стимулювання економії живої та уречевленої праці.

44 Спеціалізація як форма суспільного поділу праці. Рівень спеціалізації.

Спеціалізація – це це переважний розвиток однієї або кількох галузей на даному підприємстві які виробляють значну частину товарної продукції.

В Україні у сільському господарстві склалися такі форми спеціалізації:

1)зональна або територіальна яка залежить від природно-кліматичних умов.

2)господарська це спеціалізація с/г підприємств на виробництві певного виду продукції.

3)внутрішньогосподарська це зосередження виробництва окремих видів продукції у структурних підрозділах господарства.

Господарства мають різний рівень спеціалізації.

1)з високим рівнем;

2)середнім;

3)низьким.

Для того щоб визначити відмінності в рівні спеціалізації підприємств використовують коефіцієнти спеціалізації який розраховують за формулою:

Кс=100/сума ( 2і-1)

45. Галузі та галузева структура у с/г.

Завдяки суспільному поділу праці, тобто процесу відокремлення одного виду діяльності людей від іншого, виникають все нові галузі економіки.

Всі ці галузі взаємодіють одна з одною і утворюють економіку країни.

Галузь – це частина економіки країни, яка відрізняється від іншої використовуваними засобами виробництва, технологією виробництва і результатом виробництва, тобто кінцевою продукцією, яку виробляє галузь.

С/г як галузь економіки включає в себе такі дві галузі:

1. галузь рослинництва

2. галузь тваринництва

Галузь рослинництва спеціалізується на виготовленні продукції рослинництва, а саме зерно, цукрового буряка, картоплі, соняшнику, фруктів.

Галузь тваринництва – це галузь яка виробляє продукцію тваринництва (молоко, м’ясо, мед, вовну).

За своїм значенням в економіці с/г підприємства галузі поділяються на :

1. основні

2. додаткові

3. підсобні

Основні – це ті галузі які дають найбільшу частку валової і товарної продукції підприємства, як правило не менше 20%.

Додаткові – це галузі які створюються з метою раціонального використання робочої сили с/г підприємства.

Підсобні –це галузі які займаються виготовленням буд. Матеріалів, продуктів народних промислів, а також переробні підприємства.

Підприємства за рівнем спеціалізації є:

1. спеціалізовані

2. неспеціалізовані

Отже, залежно від рівня спеціалізації підприємства мають і різні результативні показники виробництва, тому що спеціалізація сприяє підвищенню кваліфікації праці, кваліфікації людей і ефективному використанню природно-кліматичних особливостей того чи іншого регіону.

46.

Розвиток продуктивних сил сільського господарства тісно пов`язаний з поглибленням спеціалізації та посиленням концентрації виробництва. Концентрація сільського виробництва - це процес зосередження засобів виробництва, земельних і трудових ресурсів з метою збільшення виробництва продукції на підприємствах. Концентрація сільського господарства є об`активною закономірністю розвитку і сприяє підвищенню ефективності виробництва. Концентрація виробництва у сільському господарстві здійснюється в двох формах: нагромадження і централізація виробництва. Нагромадження забезпечує розширене відтворення і сприяє посиленню концентрації виробництва. Централізація виробництва – це збільшення його розмірів шляхом об`єднання кількох господарств в одне і встановлення єдиного керівництва. Обидві форми концентрації виробництва взаємопов`язані ; супроводжують і доповнюють одна одну. Основним показником рівня концентрації сільськогосподарського виробництва є обсяг валової продукції в натуральному або вартісному виразі. Залежно від розмірів сільськогосподарські підприємства характеризуються додатковими показниками; чисельність середньорічних працівників; наявність основних засобів виробництва, поголів`я худоби, площа сільськогосподарських угідь і ріллі. Розміри фермерських господарств повинні забезпечувати оптимальні обсяги виробництва продукції для досягнення високої ефективності галузей, раціонального використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, зниження собівартості продукції та підвищення продуктивності праці. Залежно від норм виробітку на виконанні окремих технологічних операцій, агротехнічних строків їх здійснення, структури посівних площ досягається найповніше використання технічних засобів. При цьому навантаження на машини враховується у піковий період робіт.