- •Сутність і зміст податкової системи
- •2.Елементи системи оподаткування
- •3. Податкові ставки
- •4. Класифікація податків
- •5. Прямі непрямі
- •6. Роль податків у формування бюджету
- •7. Види, інституційна побудова
- •8. Cутність податкової політики
- •9. Реформування
- •10. Універсальні та специфічні акцизи
- •11. Порядок податкового обліку
- •12. Суб’єкти об’єкти оподаткування
- •14. Ставки
- •15. Бюджетне відшкодування
- •16. Пдаткова накладна
- •17. Спеціальний режим
- •18. Звітний податковий період
- •19. Пдв і акц.. Податок
- •20. Об’єкт-суб’єкт акцизу
- •21. Ставки сроки акц. Податку
- •22. Алкоголь та тютюн
- •23. Мито
- •24. Види мит
- •5.25 Класифікація митних ставок. Порядок сплати мита.
- •5.26 Митна вартість. Методи визначення митної вартості.
- •За ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
- •За ціною договору щодо ідентичних товарів.
- •За ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
- •На основі віднімання вартості.
- •На основі додавання вартості (обчислена вартість).
- •Резервний метод.
- •5.27 Уктзед:призначення та порядок побудови.
- •6.28 Порядок визначення об’єкта оподаткування при сплаті податку на прибуток господарського підприємства.
- •6.29 Пільгові режими оподаткування податком на прибуток підприємств.
- •6.30 Доходи і видатки платника податку на прибуток підприємств.
- •6.31 Амортизація основних засобів і нематеріальних активів:призначення і методи нарахування.
- •6.32 Вихідні умови для нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
- •6.33 Відмінні характеристики нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів прямолінійним і кумулятивним методами.
- •6.34 Ставки податку на прибуток підприємств. Звітний податковий період.
- •7.35 Призначення фіксованого сільськогосподарського податку. Суб’єкти оподаткування.
- •Класифікація податкових перевірок
4. Класифікація податків
Податки класифікуються за різними ознаками. Класифікація податків проводиться: -за формою оподаткування; -за економічним змістом об'єкта оподаткування; -в залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють; -за способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня); -в залежності від способів встановлення ставок оподаткування; -в залежності від встановленого порядку використання; -за суб'єктом оподаткування. За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов'язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення. Прямі податки встановлюються відносно платників. їх розмір залежить від розміру об'єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном. До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки. Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько 40-90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень. Разом з цим, пряме оподаткування вимагає відпрацювання складного механізму стягнення податків, оскільки виникають проблеми в обліку об'єкта оподаткування. Крім того, вимагається відпрацювання механізму попередження ухилень від оподаткування. За ступенем обліку фінансового стану платника податків прямі податки поділяються на особисті та реальні. Механізм обчислення та сплати особистих податків враховують платоспроможність та сімейний стан фізичної особи, оскільки вона сплачує податок в залежності від величини отриманого доходу (прибутку). Прикладом особистого податку є податок на доходи фізичних осіб. Реальними податками оподатковується майно фізичних і юридичних осіб незалежно від індивідуальних фінансових можливостей платника податку. Прикладом реального податку є податок (плата) на землю, платники якого повинні сплачувати його незалежно від того, чи отримали вони доходи і, якщо отримали, то в яких розмірах. Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання. Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна. До непрямих податків належать такі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, мито.