Класифікація податкових перевірок

Вид перевірки	Суть
1	2
Документальна	Перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин з працівникам. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану – графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності,
1	2
	стосовно якого проводиться  така перевірка Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби
Камеральна	Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку
Фактична	Перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення суб’єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації

Білет 64

Облік платників податків

Облік платників податків є однією з основних функцій державних податкових органів, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Розглянемо особливості обліку платників для юридичних осіб та фізичних осіб.

Юридичні особи (їх філії), у яких згідно з чинним законодавством України виникають податкові зобов'язання, повинні у 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до державних податкових органів за своїм місцезнаходженням для взяття на податковий облік.

Для взяття на облік платник податків - юридична особа повинна подати до підрозділу державного податкового органу, який займається обліком платників податків за своїм місцезнаходженням, такі документи: заяву; нотаріально завірені копії статуту (якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію; копію положення (для бюджетних установ та благодійних організацій); копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Взяття на облік платника податків - юридичної особи (філії) здійснюється державним податковим органом у 2-денний термін від дня надходження заяви. Дані із заяви про взяття на облік заносяться до районного рівня Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб і фіксуються в журналі обліку платників податків - юридичних осіб.

Після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби ставить на першому примірнику, змінах та доповненнях до статуту (положення) платника податків штамп про взяття його на облік за підписом відповідальної особи і видає йому довідку про взяття на облік платника податків, яка необхідна для відкриття рахунку в установах банку.

Платник податків зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунку (включаючи день операції) особисто подати або надіслати поштою (з повідомленням про вручення) на адресу органу державної податкової служби, в якому він перебуває на обліку, повідомлення про відкриття/закриття рахунків в установах банків, які повинні зберігатися в особовій справі платника.

Підрозділ, який веде облік платників податків, не пізніше наступного дня після взяття платника податків на облік друкує та передає списки платників податків, узятих на облік, до підрозділів з питань оподаткування юридичних осіб для подальшого контролю за поданням ними податкової звітності.

З 1996 року в Україні була введена державна реєстрація фізичних осіб -платників податків та інших обов’язкових платежів. Реєстрація фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями базового рівня за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Виходячи з цих відомостей Державна податкова адміністрація України присвоює фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов'язковим для використання в разі:

виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;

відкриття рахунків в установах банків.

Якщо фізична особа хоче займатись підприємницькою діяльністю, вона повинна зареєструватись як суб’єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.

Білет 65

Облік, контроль і складання звітності щодо податків і неподаткових платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. При цьому номери особових рахунків повинні відповідати ідентифікаційним кодам, які присвоюються платникам – юридичним особам, та ідентифікаційним номерам, які присвоюються фізичним особам. Органи державної податкової служби для ведення обліку платежів, що надходять до бюджету, одержують відповідні документи від органів Державного казначейства, фінансових органів, контролюючих та інших органів та безпосередньо від платників. Документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних, є: податкові декларації (розрахунки) та інші документи, які подаються платниками податків до податкового органу ;податкове повідомлення (рішення) органу державної податкової служби, складене за актом документальної перевірки або за іншими документами, передбаченими чинним законодавством; розрахунок суми податкового зобов'язання, якщо нарахуванням окремого платежу займається податковий орган та інші.Документи, що підтверджують погашення платником податкових зобов'язань надходять до податкових органів від від органів Державного казначейства України та фінансових органів. До таких документів, на основі яких робиться запис на особових рахунках про сплату податків та неподаткових платежів належать: виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та їх паперові копії; корінець прибуткового документа ("повідомлення") про приймання установою банку платежів до державного бюджету готівкою; копії розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету за безготівковим розрахунком та інші.Інформація про надходження платежів заноситься до особових рахунків платників не пізніше наступного дня з моменту одержання документів, що підтверджують погашення податкових зобов'язань. Для забезпечення повноти надходження платежів до бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, органи державної податкової служби до 1 грудня кожного року подають відповідним органам Державного казначейства та фінансовим органам в електронному вигляді списки складу платників податків, які знаходяться на податковому обліку у кожному районі (місті). Списки складу платників містять: назву (або прізвище, ім'я та по батькові - для фізичної особи) платника; його ідентифікаційний код (номер); коди платежів відповідно до бюджетної класифікації.

Картка особового рахунка платника податків – це форма оперативного обліку податків і зборів, яка містить  інформацію про стан розрахунків такого платника податків з бюджетом.

При взятті на податковий облік платника податків протягом поточного року органом податкової служби відкриваються картки особових рахунків з моменту нарахування грошового зобов’язання або сплати податку, збору (залежно від того, яка з цих подій настала раніше).

2.2. Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

2.3. Номери карток особових рахунків юридичних осіб – суб'єктів господарювання відповідають ідентифікаційним кодам, які присвоюються платникам згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (із змінами та доповненнями).

Номери карток особових рахунків фізичних осіб – суб'єктів господарювання та фізичних осіб, не зареєстрованих як суб’єкти господарювання, відповідають реєстраційним номерам облікової картки платника податків/серії та номеру паспорта громадянина України, якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган державної податкової служби і має про це відмітку у паспорті громадянина України.

Номери карток особових рахунків підприємств, що проводять спільну підприємницьку діяльність, відповідають реєстраційним (обліковим) номерам Тимчасового реєстру Державної податкової служби України відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300.

Номери карток особових рахунків платників податків, визначених у пункті 2.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 (із змінами), відповідають реєстраційним (обліковим) номерам, які присвоюються органами ДПС.

Білет 66

Не зважаючи на те, що термін «оптимальність», «оптимізація» досить часто використовуються вченими, єдиного підходу до визначення сутності оптимізації оподаткування не вироблено. Досить часто податкову оптимізацію ототожнюють з мінімізацією податкових платежів, як наслідок – практичні розробки у цій галузі спрямовуються на проектування схем уникнення оподаткування.

Тенденція до ототожнення оптимізації оподаткування і податкового планування досить стійка. В цьому контексті до способів і прийомів оптимізації оподаткування відносять роботу з компаніями, зареєстрованими в офшорних зонах, зміна одних цивільно-правових відносин іншими, заміна об’єкта оподаткування (імпорт не готових виробів, а матеріалів для їх виготовлення та ін.), тобто мова йде про розробку схем уникнення або ухилення від сплати податків. На нашу думку, таке трактування оптимізації є не зовсім точним, оскільки враховує інтереси тільки однієї сторони – платника податків.

В етимологічному значенні оптимізація означає знаходження, вибір кращого варіанту із багатьох можливих або приведення будь-чого у найкращий стан. А оптимальний означає кращий, такий, що найбільше відповідає наявним факторам, умовам. Одразу постає два питання. Перше – наскільки тривалою може бути оптимальність податкової системи. Зважаючи на те, що всі рішення, які приймаються у сфері реформування оподаткування, ґрунтуються на основі узагальнених минулих даних або прогнозних розрахунках, вони не можуть вважатись повністю оптимальними. Фактори та умови, яким має відповідати податкова система, також постійно змінюються, а оперативно відреагувати на ці зміни податкова система не може, в силу того, що будь-яке рішення у сфері оподаткування потребує належного обґрунтування та законодавчого закріплення, весь цей процес вимагає затрат часу. Таким чином, можна зробити висновок, що абсолютно оптимальною податкова система бути не може, можна говорити про її відносну оптимальність. Друге питання – з чиїх позицій необхідно оцінювати стан податкової системи. Ми погоджуємось з думкою Т.В.Паєнтко, вважає, що оптимізація оподаткування зачіпає інтереси двох учасників – платника податків і держави. З одного боку, платник податків намагається захистити свої активи від будь-яких фіскальних посягань (навіть встановлених законодавчо). З іншого боку, держава реагує на це розробкою заходів щодо протидії ухиленню від оподаткування. Далі у зазначеній праці Т.В. Паєнтко робить висновок, що оптимізація оподаткування – це зрівноваження інтересів всіх зацікавлених суб’єктів: і держави, і платників податків. Ми погоджуємось з твердженням, що приймаючи рішення про оптимізацію податкової системи в цілому та окремих її складових необхідно враховувати інтереси як платників податків, так і держави, проте не вважаємо за можливе їх урівноважити. На нашу думку, мова повинна йти про відносну збалансованість інтересів обох сторін.

Таким чином, оптимізацію податкової системи будемо визначати як збалансування інтересів держави і платників податків у сфері оподаткування на основі критеріїв бюджетної ефективності, еластичності, дешевизни адміністрування, випереджаючих темпів росту промислового виробництва, зручності для платників податків, ефективності використання податкових надходжень, збільшення обсягів заощаджень населення та відтворення людського капіталу.

Визначаючи критерії оптимальності податкової системи, треба враховувати фіскальну та регулюючу функції податкової системи. Тому зі сторони держави критеріями оптимальності вважаємо за доцільне обрати:

1. Бюджетна ефективність, яку будемо визначати не тільки через достатність обсягів надходжень до бюджету, але й  через питому вагу податків у ВВП.

2. Еластичність, яку будемо визначати як відносну зміну обсягів надходжень податків за даної податкової системи, яка залишається незмінною по відношенню до процентної зміни бази оподаткування.

3. Дешевизна адміністрування.

4. Випереджаючі темпи росту обсягів промислового виробництва та сільського господарства.

Зі сторони платників податків критеріями оптимальності можна вважати:

1. Зручність для платників податків, яку будемо визначати як відношення суми простроченої заборгованості по конкретному податку до загальної суми нарахувань по даному податку та всіх податках загалом.

2. Ефективність використання податкових надходжень, яку будемо визначати через коефіцієнт співвідношення сум податкових платежів і профінансованих державою сум суспільних благ та трансфертних платежів.

3. Збільшення обсягів заощаджень населення відповідно до зростання обсягів їх номінальних доходів.

4. Відтворення людського капіталу. Даний критерій будемо характеризувати через рівень доходів населення, рівень освіти, динаміку демографічної ситуації та стан зайнятості в державі та регіонах.

Спільним критерієм оптимальності для платників податків і держави можна вважати нейтральність оподаткування, оскільки мінімальний вплив на рух капіталу, або така реакція інвесторів, яку бажає отримати держава, вигідна обом сторонам – і платнику податків, і державі. Платник  отримує вигоду у вигляді збільшення можливостей використовувати залучені кошти, вигод держави полягає в тому, що скорочується необхідність прямого бюджетного фінансування.

Білет 67

А ось під ухиленням від сплати податків, згідно з вищезазначеним джерелом, слід розуміти сукупність легальних і незаконних способів приховування доходів від оподаткування. Тобто в Українській економічний енциклопедії вищезазначені терміни не розмежовуються.

Причин, що підштовхують підприємців до ухилення від сплати податків, досить багато:моральні (морально-психологічні); політичні; екологічні; техніко-юридичні.

Моральні (морально-психологічні) причини в основному криються у відсутності спільності й неупередженості податкового закону, що викликає у платників податків неповагу до нього й, як наслідок, тягне до його руйнування.

Політичні причини підштовхують платника податків до відхилення сплати податків тоді, коли податки починають використовуватися державою не тільки для покриття своїх видатків, тобто забезпечення свого функціонування, а ще і як інструмент соціальної й економічної політики. Це проявляється у тому, що держава підвищує податки на деякі галузі виробництва з метою зменшити питому вагу даних галузей економіки й знижує податки для інших галузей, більш перспективних або слаборозвинених і більш корисних для їхнього найшвидшого розвитку. У такій ситуації підприємства тих галузей, податки для яких підвищені, намагаються ухилитися від сплати податків з метою збереження підприємства й галузі в цілому на колишньому рівні.

Економічні причини, що викликають прагнення платника податків від сплати податків, можна розділити на два види:

податки, які залежать від фінансового стану платника (збиток, банкрутство підприємства);

причини, породжені загальною економічною кон'юнктурою (економічні кризи в державі).

Техніко-юридичні причини викликані недосконалістю юридичної техніки податкового законодавства й криються в складності податкової системи, що перешкоджає ефективності податкового контролю й створює платникові податків можливості для уникнення сплати податків.

У разі ухилення від сплати податків платник податку може бути притягнутий до відповідальності в таких випадках:

1) ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу.

Ця група податкових правопорушень трапляється найчастіше і є найнебезпечнішою. Суть їх полягає у невиконанні чи неналежному виконанні платником податку обов'язків перед бюджетом. Проте суспільна небезпека цього правопорушення не зводиться лише до недоотримання бюджетом коштів і зростання дефіциту бюджету. Ухилення від оподаткування підриває основи ринкової конкуренції, ставить правопорушника у вигідніше становище порівняно з добросовісним платником податків. Крім того, недоплата податку однією особою покривається за рахунок інших платежів: державі доводиться збільшувати ставки чи встановлювати нові види податків;

2) заниження об'єкта оподаткування;

3) несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового платежу;

4) неподання (несвоєчасного подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів;

5) неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;

6) недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів тощо.

З 1 січня 2001 р. в Україні діє спеціальний Закон, який встановлює перелік санкцій за порушення податкового законодавства - “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р.

До фінансових санкцій належать: пеня; штрафи; примусове стягнення.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Відповідно до законодавства активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Посадові особи підприємств, суб'єкти підприємницької діяльності, в разі порушення норм податкового права можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Адміністративна відповідальність - це засоби адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, які містять осудження винного та його діяння і передбачають негативні наслідки для правопорушника.

Адміністративні санкції застосовуються, якщо є:

1) відсутність тяжких правових наслідків;

2) застосування щодо менш тяжких податкових правопорушень (проступків);

3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.

За ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів у значних розмірах платники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування дохідної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Предметом злочину є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять до системи оподаткування і запроваджені у встановленому законом порядку.

Суб'єктами злочину можуть бути:

1) службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

2) особа, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

3) будь-яка інша особа, яка зобов'язана сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Проблема попередження ухилень від сплати податків потребує передусім господарсько-правового підходу. Державна політика у сфері оподаткування нині направлена на розвиток фіскальної та контролюючої функцій системи оподаткування. Господарсько-правовий підхід до проблеми попередження ухилень від сплати податків передбачає розвиток стимулюючої та регулятивної функції податкової системи. Для цього Державна податкова адміністрація України повинна отримати статус уповноваженого органу державного управління у сфері оподаткування і на основі цього впроваджувати державну податкову політику, а не виконувати виключно функції контролю.

Господарсько-правові засоби попередження ухилень від сплати податків доцільно впроваджувати за такими напрямками:

¾   перегляд системи відповідальності в податкових правовідносинах;

¾   впровадження господарсько-правових засобів попередження ухилень від сплати податків спрямованих на посилення ролі банківських установ у процесах контролю за сплатою податків;

¾   акцентування діяльності господарських судів на попередженні ухилень від сплати податків.

Досить часто ухилення від сплати податків відбувається у зв’язку із змінами податкового законодавства, тому можна запропонувати посилити співпрацю податкового органу з платниками податків, шляхом інформування їх через ЗМІ. Зараз цей метод впроваджується у Запорізькій області, де спеціально для інформування платників створено спеціальний телеканал. Для виявлення уже здійснених правопорушень необхідно посилити роль податкової міліції. З метою недопущення здійснення аналогічних ухилень, необхідно посилити відповідальність за здійснені дії.

Білет 68

Перекладання податків – це процес такої зміни цін на товари та послуги, при якому платник отримує можливість повністю чи частково перекласти податкове навантаження на інших осіб ( на своїх покупців чи постачальників). Існують податки, перекладання яких закладено законодавцем вже в механізмі їх стягнення (непрямі податки), інші податки передбачають податкове навантаження саме на платника (прямі податки), але чи відбувається це в реальній економічній ситуації – питання не має однозначного вирішення, оскільки процес перекладання є дуже складним явищем і залежить від багатьох чинників.

Оскільки механізм перекладання передбачає використання процесів ціноутворення, зрозуміло, що саме від чинників, які визначають ціни на ті чи інші товари залежать і можливості перекладання. В загальному вигляді, існують прямі та обернені залежності між цінами, попитом та пропозицією. Так, наприклад, підвищення ціни скорочує попит, а отже може зменшити загальний обсяг продажів у вартісному виразі, і навпаки; невідповідність між попитом і пропозицією може сприяти як збільшенню так і зменшенню ціни на відповідні товари, тощо.

Якщо розглядати залежність між ціною та попитом, для процесів перекладання податків дуже важливе значення має такий показник, як еластичність попиту щодо ціни того чи іншого товару. Цей показник розраховується як співвідношення відносної зміни попиту до відносної зміни ціни за визначений проміжок часу і може бути меншим одиниці ( нееластичний попит), більше одиниці (еластичний попит) та дорівнювати одиниці (жорстка або одинична еластичність попиту). При еластичному попиті на той чи інший товар, можливості перекладання податків утруднені, оскільки будь-яке збільшення ціни може мати наслідком значне скорочення споживання того чи іншого товару, в результаті чого, продавець повністю перекладе податок на споживача, але значно втратить обсяги продажу, а отже і загальну суму прибутку. Тому в цьому випадку продавцю стає вигідним змінити ціну товару не на всю суму податку, а лише на її частину, щоб зберегти обсяги продажу, або частково перекласти податок на своїх постачальників, за рахунок зменшення ціни поставки, і таким чином, частково податковий тягар взяти на себе, за рахунок власного прибутку або перекласти його на постачальника.

При нееластичному попиті відносне збільшення ціни, обумовлене податком, не має наслідком значного скорочення обсягів споживання, а отже продавець має можливість повністю перенести податковий тягар на покупця. До товарів з нееластичним попитом відносять товари першої необхідності, такі, як сіль, сірники, мило, хліб, тощо.

Існує також поняття перехрестної еластичності попиту, тобто залежність цін на даний товар від цін на інші, аналогічні чи подібні товари. Якщо ціни на аналогічні чи подібні товари не змінюються, в той час як ціни даного товару збільшуються, покупець починає споживати товари з більш низькими цінами, а отже перекласти податок в цьому випадку майже неможливо.

Співвідношення між попитом і пропозицією впливає як на ціни, так і на можливість перекладання податків. Так, при перевищенні попиту над пропозицією, можливості для перекладання податків є найсприятливішими, якщо ж пропозиція перевищує попит, перекласти податки на споживача неможливо, а лише на постачальника.

Для процесів перекладання податків істотне значення має рівень монополізації виробництва і збуту тих чи інших товарів. Якщо виробник є абсолютним монополістом, це означає, що рівень цін на ці товари і до введення податку був максимально високим, а отже збільшити його важко без втрати обсягів споживання. Саме тому, абсолютному монополісту вигідно не збільшувати ціни на суму всього податку, або збільшити її частково, заплативши його за рахунок власного прибутку, який і після додаткового оподаткування залишиться достатньо високим, аби не втратити обсяги споживання монополізованого товару. В конкурентному середовищі рівень цін більше відповідає рівню витрат, а отже перекласти податок за рахунок збільшення ціни легше.

Крім вищеназваних факторів, на процеси перекладання здійснюють вплив такі загальноекономічні фактори, як зміни в доходах споживачів та їх розподіл, рівень інфляції, стадія економічного циклу (підйом або рецесія), життєвий цикл того чи іншого товару, податкова політика держави: висота та механізм визначення податкових ставок (універсальні чи диференційовані, процентні чи тверді), стабільність податкового законодаства, тощо.

Не існує єдиної точки зору щодо перекладання прямих і непрямих податків. Якщо взяти до уваги механізм стягнення цих податків, то саме по непрямих податках законодавець передбачив їх перекладання, прямо включивши їх в ціну. Але чи збільшиться ринкова ціна на той чи інший товар на повну суму непрямого податку залежить від багатьох факторів, які були названі вище. Механізм стягнення прямих податків не передбачає їх перекладання на споживачів за рахунок відповідного збільшення ціни, але існують випадки коли таке перекладання можливе (в першу чергу це стосується товарів з нееластичною пропозицією і нееластичним попитом).

Таким чином, і процеси ухилення, і процеси перекладання податків мають наслідком остаточний перерозподіл доходів у державі, а тому їх треба враховувати при досягненні тих чи інших цілей економічної і податкової політики.

Білет 70

Відповідно до статті 106 Податкового кодексу України,податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену Податковим Кодексом та іншими законами України.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

а) фінансова;

б) адміністративна;

в) кримінальна;

г) дисциплінарна.

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та/або пені.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) є платою у вигляді фіксованої суми та /або відсотків, що стягується з платника податку у зв'язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на податкові органи. А пеня є сумою коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер, який полягає в необхідності відшкодування державі збитків, що виникли внаслідок недотримання надходжень до бюджетів всіх рівнів від податків та зборів. Тобто відповідальність за порушення податкового законодавства об'єднує дві різні моделі юридичної відповідальності: правовідновлювальну (компенсаційну) та штрафну (каральну). Саме це підкреслює стаття 112 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Адміністративна відповідальність є засобом адміністративного впливу на порушників податкового законодавства із застосуванням адміністративно-правових норм. Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення - винної або необережної дії чи бездіяльності, що посягає на захищені законом суспільні відносини, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Особливостями адміністративних стягнень є:

- застосування до фізичних осіб та посадовців, винних у податкових правопорушеннях;

- адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості;

- застосування у відношенні до найменш значних податкових правопорушень (проступків), які за своїм характером відповідно до закону не тягнуть кримінальної відповідальності;

- відсутність тяжких правових наслідків.

Діяння, за які передбачена адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства, зазначені у статтях Кодексу України про адміністративні правопорушення (От. 163-2, 163-3, 163-3, 164-1, 164-5 та іншими), а також у деяких статтях Податкового та Митного кодексів України.

Наприклад, частина статті 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що неподання громадянами декларації про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, не ведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладання штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З усіх видів стягнень, передбачених кодексом України про адміністративні правопорушення, податковим органом надано право використовувати лише адміністративні штрафи. Розмір їх визначається в межах, встановлених за скоєння відповідних правопорушень в сумах, або кратних певному показнику (неоподаткованому мінімуму доходів, мінімальному розміру заробітної плати), або в національній грошовій одиниці (гривнях). При цьому слід враховувати положення пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, в якому зазначено: "якщо норми інших законів містять посилання на неоподаткований мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги", тобто у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць).

Кримінальна відповідальність застосовується при доказі винності, протиправності, умислу та особливо тяжких наслідках податкового злочину. Кримінальна відповідальність характеризується такими особливостями:

- суб'єктами є виключно фізичні особи;

- регулюється нормами Кримінального кодексу України;

- встановлюється лише в судовому порядку;

- має певні процесуальні особливості.

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів передбачена статтею 212 Кримінального кодексу України, з якій зазначено:

а) умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призведи до фактичного ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, - карається штрафом від трьохсот до п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

б) ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, - караються штрафом від п'ятсот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років;

в) діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна;

г) особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою статті 212 Кримінального кодексу України, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки і збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків і зборів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків і зборів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

І нарешті, дисциплінарні санкції становлять форми впливу адміністрації підприємств, установ і організацій за здійснення дисциплінарних провин, пов'язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної і дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків зі сплати податку платником, як працівником конкретного підприємства, установи, організації. При невиконанні цим працівником персональних функцій у процесі обліку, розрахунку та сплати податків і зборів відповідальність настає у встановленому трудовим законодавством порядку.