12. Суб’єкти об’єкти оподаткування

ПДВ – непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створюється на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, послуг.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, послуг місце постачання яких розташоване на митній території України; б) ввезення товарів (супутніх послуг) в митному режимі імпорту або реімпорту;

в) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

г) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Об’єкт оподаткування ПДВ – додана вартість. Додана вартість – вартість, яка плюсується в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива. Додана вартість є часткою повної вартості товарів чи послуг.

ДВ= Вир.реал. – Витрати придб.сировини

Не є об'єктом оподаткування операції з:

1) випуску (емісії), розміщення за кошти цінних паперів та корпоративні права, виражені в інших, ніж ц. п., формах;

2) передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

3) надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування;

4) обігу валютних цінностей, банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей;

5) надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування;

6) виплат у грошовій формі заробітної плати,

7) реорганізації юридичних осіб

8) постачання позашкільним навчальним закладом

9) вивезення товарів за межі митного кордону України у митному режимі тимчасового вивезення та у митному режимі відмови на користь держави.

Суб'єкт податку (платник податку) — суб'єкт податкового правовідношення, який має, отримує(передає) предмети оподаткування чи здійснює діяльність яка є предметом оподаткування, і реалізує(має) податкові обов'язки і права встановлені законодавством про податки і збори.

14. Ставки

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків (з 1 січня 2014 року — 17 відсотків); б) 0 відсотків. Ставка 20% застосовується до: постачання товарів, послуг місце надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів/супутніх послуг у митному режимі імпорту (реімпорту); спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового гос-ва та рибальства. Нульова ставка полягає у звільненні платника ПДВ від нарахування податкових зобов’язань з ПДВ зі збереженням права платника на відшкодування под. кредиту.

ПДВ є внутрішнім непрямим податком на споживання та справляється з операцій з постачання товарів/послуг, які споживаються на митній території України.Термін «податкова пільга» і підстави для надання пільг установлено пунктами 30.1 та 30.2 ст. 30 Податкового кодексу, відповідно до яких податкова пільга — це передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку і збору, сплата ним податку і збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.Відповідно до п. 30.4 ст. 30 Податкового кодексу платник податків має право відмовитись від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.Слід застерегти, що відмовитись від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податків має право лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не окремим операціям з постачання тих чи інших товарів або надання тих чи інших послуг. Отже, в частині ПДВ платники податку не мають права ні відмовитися, ні зупинити використання пільги на один чи декілька звітних періодів, оскільки вона не надається безпосередньо платникам, а стосується окремо перелічених у відповідних статтях Податкового кодексу операцій.