3. Основні підходи до визначення поняття «суспільні загрози»

Сучасна наука під загрозами розуміє об'єктивну чи в достатньому ступені ймовірну можливість дестабілізації, а то й катастрофу соціальної системи, спричинення їй шкоди в цілому, чи певному її життєво важливому компоненту чи компонентам. Доцільним є врахувати те, що джерелами такої загрози можуть бути як природні процеси і явища, так і суб'єктивна воля (людський фактор).

Г. Мурашин і Є. Кравець відзначають, що під загрозою розуміється явна чи потенційна зміна її конституційної системи, зміна сталого стану суспільних відносин, середовища залюднення, при якому порушується нормальне існування людей, функціонування і розвиток самого суспільства.

На думку М. Пендюри, суспільними загрозами можуть бути існуючі потенційно або реально небезпечні виклики у різних формах прояву (зовнішній - з боку іноземних держав і внутрішній аспект - всередині країни), які можуть чи завдаються національним інтересам України з боку природних явищ або під силою людського фактору.

Таким чином, під суспільними загрозами необхідно розуміти наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам суспільства.

Суспільні загрози дуже різноманітні за своїм кількісними та якісними характеристиками, рівнем інтенсивності впливу і можуть викликати наслідки різні за розмірами шкоди, завданої національним цінностям і життєво важливим інтересам народу. Масштабність загроз визначається фронтом їх розповсюдження (кількісні параметри території, населення, виробництва) та інтенсивністю - темпами та обсягами негативних змін.

Класифікація суспільних загроз:

1. За джерелами походження загрози поділяються:

- природні - передбачають небезпечні геологічні (землетруси, деградація ґрунтів чи надр, лавини та інші літосферні явища);

- метеорологічні (несприятливі погодні умови, повітряні потоки та інші атмосферні явища);

- гідрологічні (морські хвилювання, режим стоку вод, повені, цунамі, замерзання і скресання акваторії, зміна стану водних ресурсів та інші гідросферні явища);

- біологічні (врожайність, природні пожежі, масове ураження сільськогосподарських рослин і тварин хворобами чи шкідниками, зміна стану біосфери та інші явища в рослинному і тваринному світі);

- медико-біологічні (людські хвороби);

- космологічні (стан і рух небесних тіл, газів, випромінювань, усіх явищ космосфери);

- фізико-хімічні (зміна стану мікросвіту) загрози. Так, наприклад, для України найбільш актуальною є проблема повенів у Закарпатті, на Одещині, для Вірменії- проблема землетрусів, для західних і центральних штатів Америки - проблема буранів та смерчів (останнім часом - східні узбережжя Америки), а для Японії - землетрусів, тайфунів та цунамі тощо.

2. Загрози техногенного характеру:

- транспортні аварії (катастрофи);

- пожежі;

- неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду);

- небезпечні хімічні, радіоактивні, біологічні речовини;

- рангове руйнування споруд і будівель;

- аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення;

- гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

3. Загрози антропогенного характеру в різних сферах суспільного життях:

- у науково-технічній (керовані людиною аспекти техносфери);

- у соціально-медичній (стан охорони здоров'я, фізичної культури і спорту);

- у соціально-географічній (стан подальшого освоєння світового океану, земної поверхні);

- у соціально-екологічній (збереження гомеостазису між соціальним та природним середовищем);

- у соціально-космічній (перспектива розвитку космосу, його використання);

- у економічній (перспективи розвитку народного господарства);

- у психологічній (особа, її психіка та здатність зберігати розумову достатність);

- у демографічній (зростання кількості населення, міграція населення):

- у філолого-етнографічній (розвиток мови, писемності, національних звичаїв і традицій);

- у освітньо-педагогічній (виховання і навчання, розвиток кадрів і закладів народної освіти);

- у культурно-естетичній (мистецтво, література, культура, художня творчість, розвиток кадрів і закладів культури - преси і поліграфії, радіо і телебачення, кіно і театру, музеїв і парків, бібліотек і пам'ятників культури),

- у зовнішньополітичній (зовнішня політика своєї та інших країн, міжнародні відносини тощо), внутрішньополітичній, інформаційній, прикордонній, гуманітарній та інших сферах.

4. За відношенням до людської діяльності:

- об'єктивні - формуються та реалізуються незалежно від бажання і волі людини, її діяльності, або пов'язані з якісними характеристиками суб'єкта безпеки;

- суб'єктивні - є результатом свідомої, цілеспрямованої діяльності людини і соціальних інститутів (розвідувальна, контррозвідувальна, оперативно-розшукова та інша дестабілізуюча діяльність).

5. За наслідками:

- цивілізаційні - реалізовані загрози на певному етапі розвитку суспільства, що призвели до порушення цілісності і сталості суспільства в поступальному історичному розвиткові, протікання процесів самоорганізації і саморегуляції, дисбалансу механізму регулювання за допомогою настанов, норм і законів, а також організацій і установ, що забезпечують функціонування суспільства взаємовідносин між соціальними суб'єктами у поступальному його розвиткові;

- глобальні - реалізовані загрози, що охоплюють увесь світ. На відміну від цивілізаційних загроз характеризують здебільшого кількісний бік, обсяг загроз;

- транснаціональні - реалізовані загрози, що охоплюють різні нації. Прикладом вияву таких загроз може бути активна діяльність транснаціональної терористської організації Аль Каїда, терористи якої брали участь у вчиненні актів тероризму у різних країнах;

- регіональні - реалізовані загрози, що охоплюють нації певного регіону;

- національні-реалізовані загрози, що обмежуються сферою од локальні - реалізовані загрози, що обмежуються сферою конкретного об'єкта (району, області, штату, конкретних об'єктів підприємницької діяльності, осіб, групи осіб тощо). Прикладом може слугувати загроза аварії на хімічному заводі, що може призвести до екологічної катастрофи в певному регіоні.

6. За рівнем небезпеки:

- особливо небезпечні - такі, що створюють небезпеку заподіяння шкоди життєво важливим національним інтересам;

- підвищено небезпечні - такі загрози, що створюють небезпеку заподіяння шкоди важливим національним інтересам;

- небезпечні - такі загрози, що створюють небезпеку заподіяння шкоди іншим національним інтересам.

Необхідно зазначити, що на теперішній час існує низка глобальних проблем, що несуть в собі загрози для всього людства. Організація Об'єднаних Націй виділяє основних дванадцять проблем, для вирішення яких має докладати зусилля вся світова спільнота: припинення ядерного конфлікту і роззброєння, демографічна, продовольча, ресурсна, енергетична, екологічна проблеми, підняття економіки відсталих країн, ліквідація небезпечних захворювань, освоювання світового океану і космосу, протидії злочинності та тероризму, протидії наркоманії, нелегальною міграцією та торгівлею людьми.

4. Об'єкти та основні принципи забезпечення глобальної та національної безпеки

Об'єктами національної безпеки є:

- людина і громадянин - їх конституційні права та свободи;

- суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

- держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Основними принципами забезпечення національної безпеки є:

- пріоритет прав і свобод людини та громадянина;

- верховенство права;

- пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

- своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

- чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

- демократичний громадський контроль над воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

- використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.