6. Послідовність і зміст етапів аналітичної обробки інформації ділової розвідки.

На наступному етапі функціонування ділової розвідки відбувається обробка й аналіз зібраного матеріалу. Властиво, на цій стадії відомості переходять у знання, які здатні забезпечити розуміння ситуації, а отже, і керування нею. На даному щаблі обов'язкове звертання до фахівців, експертів у певних областях, що використовують власні аналітичні методи. Серед них особливо слід виділити:

Swot-Аналіз, цим способом вивчають сильні (S) і слабкі (W) сторони, можливості (O) і погрози (T). Причому об'єктом аналізу може бути як робота фірми в цілому, так і окремі сегменти її діяльності. При проведенні дослідження в центрі уваги внутрішні фактори (S і W) і зовнішні (O і T). Ціль аналізу — одержати відповіді на запитання: що робити; що розбудовувати; із чим боротися; що виключити;

бенчмаркінг — аналіз і порівняння конкурентних переваг ( від англ. bench — рівень і mark — оцінка). Є кілька трактувань поняття, у тому числі — опорна оцінка або еталонне порівняння. Однак подібна процедура має на увазі не тільки зіставлення, але й вивчення успішного досвіду інших. Для того щоб зайняти лідируюче положення на ринку, необхідно сконцентрувати свої сили по наступних напрямках і запропонувати:

продукцію з параметрами, що перевершують аналоги (такими критеріями може бути ціна, набір функцій, навіть колірна гама та ін.);

виняткова якість;

більш досконалий рівень обслуговування;

новий бренд-імідж.

При проведенні бенчмаркінга ці параметри також ураховують.

Усі перераховані методики спрямовані не тільки на вивчення досвіду роботи конкурентів, але й на виявлення їх слабких сторін з метою зміцнення власного положення на ринку. Будь-яке підприємство, що навіть успішно розвивається, має вразливі місця. Відомий приклад, коли фахівці провели дослідження діяльності однієї продуктової компанії, що активно просувається. Вона займала лідируюче положення, пропонувала різноманітний і якісний товар, мала у своєму розпорядженні велику кількість крапок реалізації продукції та ін. Ахилесовою п'ятої стало питання про транспортування. Власного парку фірма не мала й уклала контракт із однієї фірмою, яку конкуренти досить легко «перекупили», запропонувавши більш вигідні умови. Це внесло деяку дестабілізацію в роботу.

Або інший випадок. Консалтингова компанія виявила, що успіх конкурентів багато в чому залежить від професіоналізму провідного спеціаліста, який напрацювало певне коло клієнтів, що дозволило фірмі значно просунутися. Вгадати результати нескладно — цьому співробітникові запропонували більш цікаві умови роботи. До речі, до послуг хед-хантерів, тобто «мисливців за головами», прибігають досить часто.

7.Аудит безпеки підприємницької діяльності: види аудиту і методи його здійснення.Послідовність проведення аудиту безпеки, зміст основних етапів аудиту.

Процес аудиту є доволі багатогранним і може відрізнятись залежно від ряду ознак (об'єкту, суб'єкту, періоду проведення, частоти, обов'язковості тощо), а тому існує декілька напрямів класифікації аудиту.

Залежно від об'єкта аудиту виділяють:

1) операційний аудит;

2) аудит фінансової звітності;

3) аудит на узгодженість.

Операційний аудит - це систематичний огляд діяльності підприємства (або окремих його підрозділів) з метою визначення її ефективності. Тобто метою операційного аудиту є оцінка окремих господарських процесів або операцій. Цей вид аудиту проводиться за бажанням клієнта, а його кінцевим результатом є звіт з пропозиціями.

Аудит фінансової звітності - це аудит достовірності показників річної фінансової звітності підприємств згідно із встановленими критеріями. Таким чином, метою аудиту фінансової звітності є визначення достовірності та повноти фінансової звітності. Аудит проводиться у момент виникнення зазначених у законодавстві обставин. За його результатами складають аудиторський висновок про достовірність і повноту річної фінансової звітності.

Аудит на узгодженість - це оцінка відповідності діяльності підприємства або посадової особи вимогам законодавства. Отже, здійснюється він з метою встановлення дотримання (недотримання) підприємством, аудит якого проводиться, вимог, процедур, правил, установлених для нього. Кінцевим результатом аудиту є висновок про узгодженість показників та іншої інформації.

Залежно від суб'єкта аудиту розрізняють:

- зовнішній аудит;

- внутрішній аудит.

Зовнішній аудит - це аудит, який здійснюється сертифікованими аудиторами згідно з договором на проведення аудиту.

Внутрішній аудит-це аудит, який здійснюється кваліфікованими працівниками підприємства.

Відмінності між цими двома видами аудиту полягають не лише у суб'єктах здійснення перевірки. Так, завданням внутрішнього аудиту є задоволення потреб адміністрації у межах певної господарської системи. В той час як зовнішній аудит передбачає висловлення думки щодо дослідженої (перевіреної) інформації для потреб клієнта (замовника аудиту) і користувачів даної інформації.

Внутрішній аудит є незалежним від суб'єкта господарювання, що підлягає перевірці, лише організаційно, в той час як зовнішній аудит передбачає не тільки організаційну, а й матеріальну незалежність.

Внутрішній аудит здійснюється безперервно, а зовнішній аудит є періодичним і здійснюється при обов'язковому аудиті - раз на рік (три роки), при добровільному - залежно від бажань і потреб клієнта.

Існують також відмінності і в об'єктах аудиту тощо.

Залежно від обов'язковості здійснення виділяють:

- обов'язковий аудит (здійснюється за вимогами діючого законодавства);

- необов'язковий аудит (проводиться за ініціативою клієнта).

За частою здійснення аудит буває:

- періодичний;

- неперіодичний.

Періодичний аудит проводиться через певний проміжок часу (наприклад, щороку), а неперіодичний здійснюється за необхідності.

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту розрізняють такі види аудиту.

Підтверджуючий аудит полягає у перевірці і підтвердженні досліджуваної інформації, що міститься у фінансовій звітності, регістрах обліку, первинних документах тощо.

Системно-орієнтований аудит — передбачає здійснення аудиторської перевірки на основі аналізу системи внутрішнього контролю.

Аудит, що базується на ризику, полягає у зосередженні уваги аудитора на сферах, де вірогідність ризику вище.

Залежно від досліджуваного періоду виділяють: