Сукупна та гранична корисність
Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності.
Термін "корисність" ввів англійський вчений Ієремія Бейтам2 (1748-1832).
Корисність — поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго.
Сукупна корисність — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним тоиарів чи послуг. Сукупна корисність зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами (див. рис. 2.3, а).
Гранична корисність — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги (див. рис. 2.3, б).
Згідно із законом спадної граничної корисності (закон Госсена) величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися із збільшенням кількості товару, що споживається.
У законі спадної граничної корисності є деякі винятки. Для антиблаг максимальна корисність спостерігається за їх відсутності, а функція корисності є монотонно спадною (рис. 2.4).
Іноді трапляються випадки, коли гранична корисність може бути зростаючою (люди, що перебувають у полоні сильних пристрастей: колекціонери, наркомани, алкоголіки і т. д.) (рис. 2.5). Зростаюча гранична корисність може спостерігатись інколи лише у певному інтервалі споживання блага (алкоголь).
Рис. 2.3. Закон спадної граничної корисності
Особливості аналізу функцій корисності з ординалістських позицій
Корисність блага - це здатність блага задовольняти одну або кілька людських потреб. Існує закономірність:споживані послідовно частини якого-небудь блага володіють убутньою корисністю для споживача. При цьому слід, що смаки споживача постійні, а функція споживача безперервна (і, отже,диференційовних в кожній точці).
Це означає, що будь-якому нескінченно малому збільшенню кількості блага Q відповідає приріст загальної корисності (total utility) - TU. Хоча загальна корисність із збільшенням кількості благ поступово зростає,гранична корисність (marginal utility) - MU - кожної додаткової одиниці блага неухильно зменшується. Максимум задоволення загальної корисності досягається тоді, коли гранична корисність дорівнює нулю. Це і означає, що благо повністю задовольняє потребу.
Функція корисності.
Відповідно до теорії, що розвивається прихильниками австрійської школи, ціна блага для споживача визначається не загальною, а граничною корисністю.
Функція корисності - це функція, що показує спадання граничної корисності блага із зростанням його кількості:
d (TU)
MU = dQ
де MU - гранична корисність, що дорівнює приватної похідної загальної корисності даного блага.
TU
q1 q2 q3 qn
Споживчий вибір - це вибір, який максимізує функцію корисності раціонального споживача в умовах обмеженості ресурсів (грошового доходу).
Функція корисності максимізує в тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожен останній долар (рубль, марка, франк і т. д.), витрачений на придбання будь-якого блага,приносить однакову граничну корисність. Правило максимізації корисності дозволяє зробити ряд висновків.
Дійсно, якщо
MU1 MU2 MUn,= P1 P2 Pn, то
MU1 P1 MU1 P1= MU2 P2 MUn Pn і т.п.
Отже, співвідношення між граничними корисними речами будь-яких n благ дорівнює співвідношенню їх цін, тобто MU1: MU2: ...: MUn = P1: P2: ...: Pn
Позначимо зважену граничну корисність через:
MU1 MU2 MUn.=< br>= P1 P2 Pn
де (- гранична корисність грошей).
Таким чином, в рівновазі граничної корисності грошових одиниць прирізних варіантах використання рівні. У загальному вигляді можна записати так:
MUi = Pi
Це означає, що гранична корисність блага дорівнює граничним витратам споживача. Таким чином, розумний споживчий вибір не тільки припускає зіставлення додаткових вигод (МВ) і додаткових витрат (МС), але і рівність між ними: МВ = МС
Рівновага споживача: сутність та пояснення з ордіналістських позицій.
Ордіналісти - напрямок, який вважає вимір корисності неможливим і пропонують порядковий принцип порівняння корисності, на основі якого базується вибір споживача.
Для цього вводять поняття: а) крива байдужості; б) лінія бюджетного обмеження. Крива байдужості - це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, яка приносить споживачу однакове задоволення.
Лінія бюджетного обмеження - показує всі можливі комбінації товарів, що може придбати споживач у межах свого доходу.
Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Рівновагу можна визначити знаючи рівновагу в точці дотику (D) найвищого кривого байдужості (U2) до даної бюджетної лінії (B). Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає даний набір товарів у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.
Споживач, згідний відмовитися від певної категорії блага Х ради додаткової одиниці блага В за умови незмінності рівня корисності від набору благ - гранична норма заміщення MRSxy = (- (Y)/(X або
MUx/MUy. Бюджетна лінія - пряма: В = РХХ + РуУ. Нахил бюджетної лінії
Qy/Qx = Px/Py. У точці рівноваги (D), нахили кривої байдужості і бюджетної лінії збігаються, тому MRSxy = Px/Py або MUx/MUy = Px/Py або MUx/Px = MUy/Py.
Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей, що є загальним для кардиналістський і для ордіналістського підходів.