3. Гранична норма заміщення благ: суть і методика обчислення

Предельная норма замещения (marginal rate of substitution) (MRS) показывает, от какого количества единиц одного блага потребитель должен отказаться, чтобы приобрести дополнительную единицу другого блага. Иными словами, это соотношение предельной полезности двух благ.

MRS = ΔY / ΔX

Предельная норма замещения представляет собой норму, в соответствии с которой одно благо может быть замещено другим без выигрыша или потери для удовлетворения потребителя.

Значения предельной нормы замещения всегда отрицательны, так как увеличение количества приобретенных единиц одного блага предполагает уменьшение потребления другого, т.е. имеются разные знаки. Поскольку кривая безразличия выпукла вниз, к началу координат, то предельная норма замещения чаще всего уменьшается по мере увеличения потребления одного блага вместо другого. Это явление называют уменьшающейся предельной нормой замещения.

Предельная норма замещения

На графике показано, что по мере увеличения потребления товара X на каждую дополнительную единицу (ΔX) (движение от точки К к точке N) количество товара Y, от которого потребитель готов отказаться (ΔY), сокращается, т.е. предельная норма замещения убывает.

Таким образом, чем менее дефицитным становится товар X, тем меньшим количеством товара Y мы готовы пожертвовать.

4. Бюджетне обмеження та можливості споживача

Грошовий доход має обмежену величину. Оскільки споживач вкладає в свою справу обмежену кількість людських та майнових ресурсів, отриманий в результаті грошовий дохід також виявиться обмеженим за деяким виключенням – Рокфеллери, Боб Хоул, Майкл Джексон та король Саудівської Аравії Фахд, - всі споживачі відчувають на собі бюджетне обмеження.

Можливості споживача щодо задоволення своїх потреб характеризують лінії бюджетного обмеження (бюджетні лінії).

Лінія бюджетного обмеження показує, які комбінації двох товарів можуть бути придбані при даному рівні цін на ці товари, при даній величині грошового доходу.

Проблема споживчого вибору зводиться до того, що при даних можливостях знайти такий набір товарів, який приніс би максимальну корисність, найбільше задоволення.

З цього витікає, що треба сумістити наші переваги (криві байдужності) з нашими можливостями (лінії бюджетного обмеження).

Рівноважний стан між перевагами і можливостями досягається в точці, в якій бюджетна лінія торкається найбільш високої кривої байдужості (можливості і переваги суміщаються).

Методологія, використана Госсеном в другому законі, допомагає сформулювати правило споживчої поведінки. Його суть в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову граничну корисність.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимілізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Рухаючись вздовж бюджетної лінії в процесі споживання споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто відповідала найбільшій корисності. Така точка буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути ним досягнута в межах даного бюджету.

Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимілізує корисність при даному бюджеті обмеженості. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший.

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій дохід на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю (грн., $), яка витрачається на кожний товар.

З формули правила максимізації корисності:

Гранична корисність блага А / Гранична корисність блага Б = Ціна блага А / Ціна блага Б

випливає, що згідно із теорією кривих байдужості МRS (рівновага)=Ціна блага Б / Ціна блага А, також, виходячи із теорії граничної корисності можна сказати, що MRS еквівалентна відношенню граничних корисностей двох товарів.

Різниця між даними двома теоріями полягає в тому, що в теорії граничної корисності необхідно корисність як така кількісно вимірювана. Тобто вважається, що споживач здатен сказати, скільки саме додаткової корисності він має від споживання додаткової одиниці продукту А або Б.

Підхід до тієї ж проблеми з боку теорії кривих байдужості вимагає від споживача більш менші вимоги: споживачу необхідно тільки зуміти визначити, чи дає комбінація продуктів А і Б, більшу, меншу, чи таку ж корисність в порівнянні із будь-якою іншою комбінацією цих же продуктів.

5. Ефект доходу та ефект заміщення. Парадокс Гіффена

Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого боку, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний доход споживача, хоча його номінальний доход залишається попереднім. Реакція споживача на таке зростання реального доходу значною мірою буде залежати від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, слід розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів. Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних — зменшується. Ефект заміщення — це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів. В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та заміщення наведена в табл. 3.1. Ці два ефекти діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін споживання буде рівнодіючою ефектів доходу та заміщення. Згідно з даними табл. 3.1 щодо нормальних товарів обидва ефекти діють в одному напрямку. У цьому випадку прогнозувати зміни споживання залежно від змін ціни на товар дещо простіше. Що ж до впливу зміни ціни на споживання неякісних товарів, то спрямованість впливі ефектів доходу та заміщення протилежна. Залежні від того, який ефект спрацьовує сильніше, динаміка ціни та динаміка споживання матимуть однакову або протилежну спрямованість. Якщо ефект заміщення має більший вплив, то із зростанням ціни споживання товару X зменшується, а при її зниженні — збільшується. Однак може склаі датися ситуація, коли переважає ефект доходу, тоді при зростанні ціни зростає і споживання, а при її зменшенні споживання також зменшується. Така ситуація трапляється досить рідко. Неякісний товар, для якого ефект доходу переваї жає над ефектом заміщення називається Гіффеновим товаром, а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього — парадоксом Гіффена. Роберт Гіффен (1837—1910) — англійський вчений, який виявив, що незаможні робітники в Англії збільшують споживання дешевих неякісних продуктів харчування (зокрема, житнього хліба) у разі їх подорожчання. Таку саму ситуацію можна спостерігати і при аналізі структури споживання малозабезпечених верств населення України під час економічної кризи 90-х pp. Товар Гіффена має одночасно відповідати таким вимогам: _ бути неякісним в уявленні споживача; _ бути значною часткою його витрат. Парадокс Гіффена, на перший погляд, здається винятком із закону попиту. Проте детальніше дослідження доводить, що саме взаємодія ефектів заміщення та доходу спричиняє такий розвиток подій. Існує ще кілька прикладів винятків із закону коли із підвищенням цін спостерігається збільшення закупок того чи іншого товару. Так, деякі споживачі можуть ототожнювати зростання цін з підвищенням якості продукції і збільшувати його закупки В умовах нестабільності економічної ситуації зростання цін може сприйматися і як передвісник інфляційного стрибка. Для отримання виграшу споживачі намагатимуться придбати більше продукту за сьогоднішніми цінами, поки вони ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити, виходячи з теорії поведінки споживача.