Уява. Типи та види уяви. Роль уяви в творчій діяльності.

І) Уява – це процес створення на основі попереднього досвіду образів чи об’єктів, яких людина зараз безпосередньо не сприймає і, можливо, і не сприймала.

ВИДИ УЯВИ:

• Музична;

• Поетична;

• Наукова;

• Математична і т.д.

ІІ) Типи уяви:

а) репродуктивна (відтворююча);

б) творча (здатна створювати на основі попереднього досвіду щось нове, надзвичайне, що до неї ніхто не створював).

ІІІ) В залежності від віку уява буває:

1. Мимовільна – не потребує вольових зусиль і базується на зацікавленості;

2. Довільна – потребує вольових зусиль, є доцільною. Уява може бути пов’язана з фантазією.

Фантазія – це вигадана бажана дійсність.

IV) Музична уява базується на загальній уяві, але для музиканта важливі і репродуктивна і творча, в залежності від діяльності.

1. Для виконавця важливі і творча і репродуктивна, тобто під час виконання донести ті образи та асоціації, які задумав композитор, але додоти і щось своє.

2. Уява з’являється і при слуханні музики.

3. Для музично-критичної діяльності крім обох типів уяви потрібно мати ще літературні та ораторські здібності.

4. У композитора – творча уява.

Увага. Значення уваги для навчального процесу. Залежність уваги від віку. Рефлексія.

І) Увага – це форма психічної організації нервової діяльності.

Увага поділяється на:

1. Мимовільна – увага, що не потребує вольових зусиль і базується на зацікавленості, характерна для дітей дошкільного віку.

2. Довільна – увага, що потребує вольових зусиль, є свідомою і довільною. Характеризується глибокою концентрацією – здатність переключати та розподіляти увагу, з’являється у шкільному віці.

3. Після довільна – це коли довільна набуває нових рис, залишаючись свідомою і доцільною, вона захоплює людину і знімає напруження як мимовільна.

4. Внутрішня – пов’язана зі здатністю людини до самооцінки, пов’язана із появою рефлексії.

Рефлексія – здатність людини розумно і об’єктивно аналізувати свої судження і вчинки. Рефлексія з’являється в шкільному віці і поступово розвивається аж до підліткового чи юнацького віку.

Орієнтувальна рефлексія – вища ступінь уваги, тобто це відповідь організму на нову або змінену форму об’єктивної дійсності, яка забезпечує його краще сприйняття, а, отже, і відповідну поведінку людини (орієнтація в незнайомому місці, лісі і т.д)

ІІ) Властивості уваги:

1. Концентрація – ступінь зосередженості людини на певному об’єкті.

2. Стійкість – властивість, яка визначається часом, упродовж якого, об’єкт є предметом діяльності внутрішньої і зовнішньої.

3. Переключення уваги – властивість уваги, яка виявляється при довільному процесі індивіда, від однієї дії до іншої.

4. Обсяг уваги – властивість уваги, що визначається кількістю об’єктів, на яких одночасно зосереджений індивід.

Воля, як форма активності особистості. Вольові якості особистості. Виховання та самовиховання волі. Довільні процеси як прояв волі.

І) Воля – здатність людини, що виявляється в саморегуляції різних психічних процесів. Воля проявляється тоді, коли людина зустрічає трудності на шляху до здійснення своєї мети.

Перешкоди бувають:

1. Зовнішні: час, простір, фізичний опір речей, опір інших людей тощо.

2. Внутрішні: ставлення та установка самої людини до перешкод, лінь, погане самопочуття.

ІІ) Вольові якості особистості – це відносно стійкі, не залежні від конкретної ситуації психічні елементи, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої регуляції, її влади над собою:

1. Цілеспрямованість – полягає у вмінні людини керуватися в своїх вчинках загальними стійкими цілями, зумовленими стійкими переконаннями. Протилежна якість – недостатня цілеспрямованість є ознакою слабовільності (людина легко піддається випадковим цілям);

2. Принциповість – проявляється в умінні людини керуватися в своїх діях і вчинках стійкими принципами і твердими переконаннями в істинності яких вона впевнена і які прийняла як керування до дій. Протилежна якість – без принциповість. Дуже важлива, коли людина має певні моральні переконання (добро, зло, чесність і т.д)

3. Самостійність – вміння людини обходитися в своїх діях без сторонньої допомоги, критично ставитись до сторонніх впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань. Протилежна якість – несамостійність – вона виразно виступає у формі навіювання, схильності легко піддаватися чужим впливам і порадам (людина не має власної думки).

4. Витримка – виражена в умінні своєчасно стримувати спонукання дій та вчинків. Негативною рисою є – нестримність.

5. Рішучість – здатність людини вчасно і без дієвих вагань приймати обґрунтовані та відповідні рішення та твердо і непохитно впроваджувати їх у життя. Протилежна риса – нерішучість, людина приймає рішення дуже повільно.

6. Наполегливість – полягає в умінні активно використовувати дії, потрібні для подолання труднощів і енергійно діяти під час досягнення мети. Наполегливість відрізняється від впертості - нерозумного, необґрунтованого відстоювання думки, малопродуктивність рішень. Протилежна риса – не наполегливість людини, яка піддається сумнівам, пасує перед труднощами.

ІІІ) Всі довільні процеси – це процеси, які потребують вольових зусиль, вони є свідомими і активними, з’являються в молодшому віці і далі успішно розвиваються: сприймання, мислення, пам’ять, увага, уява.

Функції волі:

1. Спонукальна – вона забезпечує активність людини, активність породжує дію і реагує її перебіг. Спонукання до дії створює певну порядковану систему мотивів від природжених потреб до вищих спонукань пов’язаних з переживанням морально-естетичних та інтелектуальних почуттів.

2. Гальмівна – реалізовується у тісній єдності із спонукальною, виражена у ситуативному стримуванні побажань виявів емоцій, дій та вчинків, які не відповідають світогляду і моральним переконанням особистості.

Виховання волі – один із найскладніших процесів роботи особистості над собою, він залежить від психофізіологічних, соціальних параметрів особливостей нервової системи. Людина може регулювати свою діяльність, якщо навчиться володіти собою. Не існує великих талантів без великої волі.

IV) Фази вольової дії

Усі вольовій дії пов’язані з подоланням перешкод для досягнення мети. Виділяють такі фази її розвитку:

1. Вибір мети;

2. Прийняття, рішення і формування наміру;

3. Виконання

Інколи прийняття рішень пов’язане з великою емоційною напруженістю, яке трактують як вольове зусилля – форму емоційного страху, що мобілізує всі внутрішні ресурси організму. У фазі виконання за допомогою вольового зусилля вдається гальмувати вплив одних і максимально посилити дію інших мотивів.

5. Для музиканта воля є необхідною якістю для того, щоб досягти значних успіхів у своїй професії. Це і сценічна витримка, і систематичні заняття, і дотримання режиму дня, і вміння витрачати час доцільно.