Сприймання. Загальна характеристика сприймання. Фізіологічна психологія сприймання. Закономірності сприймання та характеристика сприймання.

1. Сприймання – це відображення в мозку людини предметів і іявищ об’єктивної дійсності в цілому внаслідок їх безпосереднього впливу на наші органи відчуття.

Сприймання – це більш складний процес ніж відчуття, тому що при сприйманні ми реагуємо на якийсь комплексний подразник і при цьому працює не один, а кілька аналізаторів або багато одного і того ж аналізатора.

Сприймання не є простою сумою відчуттів. Це складний процес, разом з відчуттями залучається і попередній досвід у вигляді знань, професійні знання, а також мислительні операції, аналіз, синтез, порівняння, абстракція.

ІІ) Фізіологічною основою сприймання є складна умовно-рефлекторна діяльність цілого комплексу аналізаторів та багатьох відділів одного і того ж аналізатора.

ІІІ) Закономірності сприймання:

1. Цілісність сприймання полягає в тому, що всякий предмет є комплексним подразником і сприймається в єдності всіх своїх якостей і ознак

2. Вибірність сприймання – це надання переваги одним об’єктам або їх властивостям перед іншими, це пов’язане з людським и інтересами, досвідом, ставленням та інше.

3. Константність сприймання полягає у відносно більш чи менш тривалій постійності властивостей певних об’єктів чи предметів дійсності; у мозку створюється шаблон, з яким ми порівнюємо той чи інший об’єкт, тобто якщо бачимо об’єкт постійно, то не бачимо змін у ньому.

4. Апперцепція сприймання – це залежність сприймання від попереднього досвіду від змісту психологічної діяльності чи індивідуальності особистості та її професії.

5. Осмисленість сприймання – це відображення в слові об'єкту, що сприймається, розуміння його сутності (можливість віднести його до певної групи, класу)

IV) Особливості музичного сприймання:

Музичне сприймання – це процес усвідомлення і переживання художнього змісту музичних творів. Музичне сприймання базується на властивостях загального сприймання, але має деяку специфіку:

1. Мелодична орієнтація;

2. Варіативність виконання;

3. Емоційне або чуттєве забарвлення;

Музичне сприймання – це важкий вид сприймання тому, що в ньому включені особливості професії та мислительні операції.

V) Сприймання простору і часу:

1) Сприймання часу – це відображення тривалості подій, явищ реального світу.

Дитина не народжується з готовим сприйняттям часу, воно формується в процесі життя. Важким є сприйняття історичного часу.

2. Простір – це основна форма існуючої матерії. Основу сприймання становить пізнання властивостей об'єктів через зорові, вестибулярні, рухові та шкірні відчуття. Сприймання простору розвивається в процесі життя, воно поступово ускладнюється і гармонізується.

Мислення. Загальна характеристика та теорія. Види мислення. Операції мислення та форми мислення. Особливості музичного мислення.

Мислення – це опосередковане , абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті та існуючих між ними зв'язків, здійснених шляхом мислитель них операцій, вища форма відображення діяльності.

Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого відображення в мозку людини предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язкових властивостях і відношеннях, здійснювані шляхом мислительних операцій.

І) Філософські течії мислення:

1) Сенсуалізм (sensus – відчуття) – мислення базується тільки на відчутті.

2) Раціоналізм (раціо – розум) – мислення вільне від почуттів і пов'язане з розумовою діяльністю.

3) Прагматизм – дещо приземлене практичне мислення із пошуком вигоди.

ІІ) Види мислення:

1. Наочно-дійове – характеризується тим, що розв'язання задачі здійснюється за допомогою реального перетворення ситуації випробування властивостей об'єктів. Цей вид мислення властивий і вищим тваринам.

2. Наочно-образне мислення пов'язане з конкретними образами, ситуаціями і змінами в них, здійснюване у внутрішньому плані свідомості.

3. Словесно-логічне мислення – характеризується використанням понять логічних конструкцій, формується в процесі ігрової, навчальної, трудової, громадської діяльності.

ІІІ) Мислительні операції:

1. Аналіз – це процес поділу на складові частини того, що сприймаємо, тобто предмету чи явища. Розрізняють конкретні та абстрактні аналізи.

2. Синтез – це процес об'єднання в одне ціле окремих частин явища чи предмету, буває конкретний чи абстрактний.

3. Порівняння – полягає у встановленні схожості та відмінності між предметами чи явищами.

4. Узагальнення – це висновок, який ми здійснюємо в процесі порівняння. Коли з розрізаних частин деталей виділяють головне, загальне, що може бути характерним для певного об'єкту чи предмету.

5. Абстракція – це операція мислення, яка полягає у тому, що суб'єктивно виділяючи певні риси об'єкту ми не звертаємо увагу на інші.

1. Конкретизація – дозволяє зв'язати теорію з практикою, глибше розкрити певні теоретичні положення на реальних прикладах (використовується в педагогічному процесі).

ІV) Форми мислення:

• Поняття – це вищий рівень узагальнення характерний для словесно-логічного мислення. У поняттях міститься те, що безпосередньо не можна відчути за допомогою наших органів чуття.

• Судження – це форма мислення, що відбиває логічні зв'язки між предметами і явищами. В процесі судження щось стверджується або заперечується. У кількох взаємопов'язаних суджень ми здійснюємо шляхом міркування нове судження, як логічний висновок, тобто умовивід.

• Умовивід – це важлива форма опосередкованого пізнання дійсності, що характеризується висновками зробленими з кількох суджень.

Способом умовиводів є:

Індукція – це рух думки від одиничного до загального;

Дедукція – це рух думки від більш загального до менш загального або одиничного.

Мова – це система знаків, спосіб спілкування, мислительної діяльності, спосіб вираження особистості, засіб передачі знань від покоління до покоління, засіб збереження інформації.

V) Музичне мислення – базується на загальному мисленні, використовує ті самі види і форми, а також ті самі мислительні операції. Вважається складним видом мислення тому, що одночасно виконуються кілька мислитель них операцій. Цілісне сприймання музичного твору можливе тільки донесенні органічної єдності, аналізу та синтезу.

До музичного мислення відносять:

1. Розуміти і проаналізувати почутий твір.

2. Подумки уявити можливе звучання та виконання твору (художні образи).

3. Оцінювати якість звучання та сприймати виконання в цілому.

Інтерпретація – це вміння передати думки композитора як найбільш вірно в потрібному стилі та естетично.

Цілісний аналіз музичного твору – це розкриття його змісту в єдності з формою. Під формою слід розуміти не тільки схему – це організація всіх музичних засобів: мелодичні, гармонічні, ритмічні, жанрові особливості, модуляції, темпи, динаміка, типи фактури з метою втілення музичного змісту твору.