Психологія як наука і навчальна дисципліна. Структура сучасної психології та її галузі.

Психологія як наука з’явилася в IV-V ст до н.е. в Давній Греції. Основоположниками її вважають:

• Матеріалістів (Демокріт, який вважав, що первинним є матерія, вторинним-душа)

• Ідеалістів (Платон, який вважав, що первинним є душа, а вторинним-матерія. Душа є безсмертна і вічна, і переселяється з одного тіла в інше)

• Дуалістів (Декарт, який вважав, що одночасно первинними є і душа і матерія)

Саме слово «ПСИХОЛОГІЯ» перекладається як наука про душу. «Псюхе»- душа, «логос» - наука. Психологія - наука про психіку, її особливості та психологічні стан людини.

Психіка – це суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності.

Суб’єктивне – це те, що залежить від нас і наших знань. Об’єктивне – це те, що не залежить від нас.

Відображення буває:

1. Фізичне або дзеркальне;

2. Фізіологічне або розмноження;

3. Психічне відображення, суб’єктивне відображення навколишнього світу за допомогою наших відчуттів.

Структура сучасної психології:

1) Психічні процеси – форми психічного відображення об’єктивної дійсності (пізнавальні процеси) (відчуття, сприймання, мислення, пам’ять, увага, уява)

2) Емоційно-вольові процеси (емоції, почуття, воля)

Психологічні особливості – це індивідуально-психологічні властивості, що дають змогу розрізняти людей, їх вчинки та мотиви їх діяльності: характер, темперамент, здібності, спрямованість.

3) Психічні стани характеризуються тимчасовою динамікою психічної діяльності.

На сьогодні існує близько 50 галузей Історії:

Педагогіка та психологія вивчають психіку та людини в процесі навчання та виховання встановлює і використовує властивості психіки під час оволодіння знаннями навичками.

Вікова психологія вивчає закономірності психіки людини залежності від віку (від народження до смерті).

Музична психологія вивчає психологію музичного сприймання, музичної творчості, навчання, навчання та виховання студентів.

Методи психології. Роль методу в науковому дослідженні. Характеристика методів. Методи музичної психології і їх використання у педагогічній роботі.

1. Об’єктом психології є людина, тому основне завдання психології – це вивчення законів психологічної діяльності. Метод – це шлях пізнання – це спосіб, яким наука вивчає об’єкт дослідження.

2. Класифікація методів:

Емпіричні

1. Спостереження, за допомогою цього методу вивчають нові окремі психічні стани, психічні властивості.

Вимоги:

а) цілеспрямованість (що і для чого спостерігаємо)

б) систематичність

в) на протязі тривалого періоду (вікові особливості)

г) за планом або за програмою

2) Експеримент – створює спеціальні умови, щоб виконати потрібні психологічні процеси, у випробуваннях.

а) природні (в умовах, які є звичними для дітей, інші індивідуальні особливості людини)

б) лабораторний застосовується у випадку, коли необхідно одержати точні і надійні показники перебігу всебічних явищ при певних умовах (вивчення пам’яті, чутливість органів).

При лабораторному методі використовуються прилади, технічні засоби, недоліком цього методу є штучність і порушення ходу природніх процесів.

в) психолого-педагогічний навчальний експеримент. Суть його полягає в тому, що спочатку вивчаються особливості навчання дітей, а потім на цій основі організовується спец. навч., щоб ці недоліки ліквідувати.

3) Метод бесіди і анкетування. Він використовується під час вивчення особистості дитини, її інтересів, характеру, темпераменту та деяких інших процесів.

Вимоги:

а) питання мають бути чіткі і зрозумілі, охоплювати предмет дослідження.

б) результати повинні записуватися і аналізуватися.

в) для використання методу бесіди повинна бути довіра у взаємовідносинах.

4) Метод аналізу процесу та продуктів діяльності.

Спостерігаючи за процесом та продуктами діяльності можна вивчити деякі риси характеру, темпераменту та деякі здібності.

3. Організаційні методи:

1. Порівняльний метод спів ставляючи різні групи за віком та діяльністю, можна визначити зміну характеру, інтелекту, вмінь та навичок.

2. Метод довготривалого спостереження одних і тих же людей та визначення психологічних змін, що відбулися.

3. Комплексний – це коли один об’єкт вивчається різними способами. Таке дослідження допомагає встановити зв’язки між психологічним, фізіологічним та соціальним розвитком особистості.

4. Метод обробки:

1. кількісний або статичний, це коли даний матеріал обробляється в цифровому відношенні.

2. Якісний або диференціональний – тобто диференціювання матеріалу по групам та аналіз цього матеріалу.

V) Інтерпретаційні методи ( пояснення або тлумачення):

1) генеалогічний («генезис» - розвиток) – аналіз матеріалу в плані розвитку і окремі фази та окремі моменти.

2) структурний – встановлення структури зв’язку між всіма характеристиками особистості.

Музична психологія використовує ті самі методи, що і загальна психологія.

Відчуття. Фізіологічна основа відчуттів. Аналізатори.

Типи та закономірності викладача. Відчуття, які є важливі для музиканта.

I) Відчуття – це відображення в мозку людини предметів та явищ об’єктивної дійсності; внаслідок їх безпосереднього впливу на наші органи чуття. Фізіологічною основою відчуттів є складна робота аналізаторів. Аналізатори – це системи складно-організованих клітин, які безпосередньо аналізують і синтезують подразнення. Аналізатор складається з 3-х частин:

• Периферична (рецепторна). Знаходиться в органі чуття.

• Передавальна – відцентрові та доцентрові нерви, що передають подразнення від органу чуття до відповідної ділянки мозку.

• Центральна (мозкова). Відповідна ділянка мозку, тобто його кора (або підкорна), що відповідає за дане відчуття

II) В залежності від того де знаходиться подразник, відчуття поділяються на:

1)Екстероцептивні: а)дистанційні – зорові, нюхові, слухові;

б)контактні – дотикові, тактильні, температури, больові, смакові;

2)Інтероцептивні : больові, голод, спрага, органічні;

3)Пропріоцептивні – подразник знаходиться в м’язах:

а) кінетичні – положення тіла в прострі;

б)вестибулярні;

III) Закономірності, що характеризують відчуття:

1. Поріг чутливості: (межа), найменший подразник, який може викликати у людини відчуття.

2. Абсолютна чутливість – це здатність людини відчувати незначні зміни у величині подразника.

3. Адаптація – це зміна чутливості аналізатора в процесі пристосування органів чуття до діючого подразника.

4. Сенсибілізація (взаємодія відчуттів) – Підвищення або пониження чутливості, коли діє кілька відчуттів (світло і звук).

5. Синестезія (одночасні відчуття) – подразник діючи на відповідний орган, викликає відсутні характерні реакції не тільки даного органу, але і для іншого органу. (Скрябін, Римський-Корсаков)

IV) Відчуття, важливі для музиканта:

Слухові відчуття: абсолютний, відносний, мелодійний, гармонічний (оркестровий), внутрішній.

Коли музикант чує звук, повинен чути 4 компоненти:

1. Частота (висота).

2. Амплітуда (сила звуку).

3. Обертони (тембр).

4. Тривалість (ритм).

Римський-Корсаков писав: «внутрішній слух – це здатність представляти музику без допомоги сприймання, зовнішнього звучання – це здатність до уявних представлень тонів і їх відношення без інструменту чи голосу. Ступінь розвитку внутрішнього слуху визначає ступінь професійності музиканта.

Відчуття ритму – відчуття тривалості звучання, чередування довжин сильних та слабких долей.

Додаткові або тактильні відчуття. На подушечках пальців маємо до 1000 рецепторів, що дозволяють на по-різному відчувати струни чи клавіші.

Пропріоцептивні відчуття: спочатку розвиваються великі м’язи, а потім мілкі, що відповідають за техніку, тобто віртуозність виконання.