- •1. Сучасні економічні теорії: кейнсіанство та неокейнсіанство, монетаризм.
- •2. Сучасні економічні теорії: інстуціоналізм, неолібералізм, математична школа.
- •3.Суть і структура продуктивних сил та виробничих відносин.
- •4. Фази та сфери суспільного виробництва.
- •5. Суть та характеристика людських потреб і благ.
- •6. Характеристика суспільного продукту та його основні форми, розрахунок показників (національний дохід, валовий суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт та інш).
- •8. Суть власності, її економічний та юридичний зміст.
- •9. Підприємництво та бізнес, суб’єкти підприємницької діяльності.
- •10. Реформування відносин власності на сучасному етапі розвитку України.
- •11. Форми суспільного виробництва.
- •12. Товар та його властивості.
- •13. Суть грошей та їх функції.
- •14. Грошова система, закон грошового обігу, загальний закон кількості грошей в обігу.
- •15. Характеристика видів ринків за видами діяльності.
- •16. Інфраструктура ринку.
- •17. Концепції та моделі ринкової економіки.
- •18. Попит пропозиція та їх взаємодія.
- •19. Земельна рента та її форми в сучасних умовах
- •20. Види капіталу.
- •21. Циклічність розвитку економіки.
- •22. Безробіття та зайнятість.
- •23. Інфляція. Причини інфляції в Україні.
- •25. Глобалізація світогосподарських зв’язків, основні глобальні проблеми.
10. Реформування відносин власності на сучасному етапі розвитку України.
Змішана економіка – це економіка рівнозначного функціонування всіх форм власності в умовах ринкової економіки.
Закон України „Про власність” від 1994 року декларує 4 форми власності в Україні (схема 4.2):
1) індивідуальна (особиста і приватна);
2) колективна;
3) державна;
4) власність іноземних держав, спільних підприємств, іноземних громадян. ФОРМИ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
Індивідуальна (особиста і приватна)
Колективна Державна Власність іноземних держав, спільних підприємств, іноземних громадян – особиста власність - власність орендованого підприємства;
- власність кооперативу;
- власність громадських організацій;
- загально-державна власність;
- комунальна власність;
- власність держаних організацій;
- спільні підприємства;
- власність іноземних юридичних осіб;
- власність іноземних держав та міжнародних організацій для здійснення дипломатичних місій.
Перехід від однієї форми власності до іншої можливий проведенням таких процесів, як роздержавлення та приватизація.
Роздержавлення – це поняття, що відображає цілий комплекс відно- син щодо передачі державної власності в інші форми. Для ефективного роздержавлення повинні бути вирішені такі проблеми:
1) подолання соціально-економічної монополії держави;
2) забезпечення альтернативності трудових відносин замість безальтернативного державного найму;
3) перехід до багатоканальних формувань економічного регулювання;
4) утворення соціальних гарантій і соціального захисту трудящих.
Приватизація – це лише етап роздержавлення, який передбачає передання працівникам символу власності на частину засобів виробництва або продаж їх у приватну власність.
Роздержавлення може проходити такими шляхами:
1) передача державних підприємств у власність колективу;
2) розподіл державної власності чи певної її частини між усіма членами суспільства;
3) продаж державного майна громадянам і недержавним юридичним особам. Способи приватизації:
1) викуп об’єктів малої приватизації – це спосіб, за яким власником об’єкта стає товариство покупців, створене його працівниками. Цей спосіб приватизації не передбачає конкуренції серед працівників;
2) викуп державного майна підприємства згідно з альтернативним планом продукції – це спосіб приватизації, за яким власником об’єкту стає товариство покупців, яке запропонувало план, альтернативний тому, який розробила комісія з приватизації;
3) викуп державного майна, зданого в оренду, – це спосіб, за яким власником майна стає орендар відповідно до договору оренди;
4) продаж на аукціоні та за контрактом (конкурсом) – це спосіб, за яким власником майна стає покупець, який на аукціоні запропонував максимальну ціну або на конкурсі – найкращі умови для подальшоъ експлуатації об’єкта, а за рівних умов – найбільшу ціну;
5) продаж акцій відкритих акціонерних товариств – це спосіб, за яким власниками акцій державних підприємств, перетворених на ВАТ на конкурсних засадах, стають ті покупці, які запропонували найбільшу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації частини їх на пільгових умовах.
