19. Земельна рента та її форми в сучасних умовах

За феодалізму рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю існувала спочатку як панщи на, пізніше — оброк, який у період розпаду цього ладу за мінила грошова форма.

Рента – це економічна форма реалізації власності на природні ресурси, тому зі зміною відносин власності з’явля ються нові форми земельноїьренти.

Земельна рента за капіталізму існує у формі орендної плати орендаря

землевласникові за тимчасове користування землею.

Земельна рента (з лат. – повертаю, сплачую) – економічна форма реалізації власності на землю у вигляді доходу, який ство рюється найманими працівниками, але привласнюється власни ком землі за її здачу в оренду. Якщо на цій землі є споруди (склади, іригаційна систе ма тощо), то орендар додатково платить за користування ни ми. У цьому разі орендна плата більша за ренту.

Основними формами земельної ренти є диференціаль на, монопольна і абсолютна.

Диференціальна земельна рента – дохід землевласників або орендарів, отриманий за рахунок використання середніх і кращих за родючістю та місце розташуванням земель і застосування най маної праці.

Така рента функціонує у двох формах.

1. Диференціальна рента І виникає внаслідок обмеже ності земель кращої та середньої якості, що змушує залу чати до сільськогосподарського обороту гірші за якістю ділянки землі.

Землевласник і орендар втрачають інтерес до ведення сільського господарства на гірших землях, на них не будуть забезпечені нормальні умови для розшире ного відтворення. За цих умов на середніх і кращих землях утворюється додатковий чистий дохід, який є надлишком над середнім прибутком і набув форми диференціальної ренти І. Отже, умовою виникнення цієї форми ренти є відмінність у родючості та місці розташуванні земель. Джере ло диференціальної ренти І – праця сільськогосподарсь ких найманих працівників або фермерів.

Господарства, розташовані на кращих та середніх за якістю землях, витрачають на одиницю продукції менше праці, отримуючи при цьому кращі врожаї. Тому диферен ціальну ренту І в умовах суспільної власності на землю по винна вилучати держава. За капіталізму її привласнює землевласник у формі орендної плати.

2. Диференціальна рента II утворюється внаслідок ін тенсивного ведення господарства, тобто використання кращих сільськогосподарських машин, насіння, поліпшення культури землеробства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожно го гектара землі. За умов раціонального сільськогосподарського виробництва додаткові капітало вкладення забезпечують не лише окупність цих витрат, а й отримання надлишкового доходу, який набуває форми ди ференціальної ренти II. Цю ренту привласнює фермер або орендар землі впродовж дії орендного договору. При укладенні нового договору землевласник переважно враховує зроблені в попередні роки орендарем додаткові капітало вкладення, вищу родючість землі й збільшує плату за неї. Тому орендар зацікавлений, щоб договір про оренду землі укладався на тривалий термін, а землевласник — навпаки.

У СРСР диференціальну ренту І вилучала держава через механізм найнижчих закупівельних цін у найспри ятливіших для ведення сільського господарства умовах і систему обов’язкових поставок сільськогосподарської про дукції за цими цінами. Диференціальна рента II переваж но залишалася в господарствах і використовувалася для розвитку виробництва й частково для додаткового стиму лювання працівників колгоспів і радгоспів.

На сучасному етапі диференціальна рента в Україні повинна вилучатися через механізм рентних платежів, плати за землю, розмір яких залежатиме від якості землі. Оцінка якості землі (її родючість, забезпеченість вологою, теплом, а також місце розташування ділянок, їх кон фігурація тощо) міститься в Державном у земельному ка дастрі.

Монопольна рента – форма економічної реалізації власності на унікальні за родючістю землі, джерелом якої є праця найманих працівників та частина доходів покупців, що надходить до земле власника через механізм монопольних цін.

Як економічна форма реалізації монополії приватної власності на землю виникає абсолютна рента.

Абсолютна рента (за капіталізму) – форма земельної ренти, яку сплачують власникові за будь-яку ділянку землі, незалежно від її родючості й місця розташування (звідси назва абсолютна).

Її джерело – надлишок додаткової вартості над серед нім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільсько господарської продукції та суспільною ціною виробницт ва), що створюється найманими працівниками, а умова ви никнення – значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Коли фермер або капіталіст-фермер самі є власниками землі, зникає причина існування абсолютної ренти.

З рентними відносинами тісно пов’язана ці на землі. Земля в багатьох країнах є об’єктом купівлі-продажу, оскільки узаконена приватна власність на землю.

Земля – особливий товар. Ця особливість полягає в тому, що вона є продуктом природи і на неї початково не затрачена праця. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких витрат, то ціна землі грунтується не на вартості, а на величині доходу, який вона приносить своєму власни кові, – ренті. Власник може продати землю за умови, що отримана сума буде не меншою, ніж дохід у формі відсот ка, одержаний від вкладання цієї суми в банк.

Ціна землі – це капіталізована земельна рента. Вона визначається за формулою

Рента

Ціна землі = ќ 100 %.

Банківський відсоток

Вартість землі визначається множенням отриманої за рік ренти на певну (переважно значну) кількість років. За підрахунками економістів, середня вартість 1 га сільсько господарських угідь становила в Україні в середині 90-х років 15 – 20 тис. дол. Вартість українських чорнозе мів – до 5,5 трлн дол. Останнім часом було висловлено чимало аргументів як за перетворення землі на товар, так і за те, що за різкої поляризації суспільства земля в Украї ні не повинна бути товаром, адже купити 1 га землі більш як за 10 000 дол. нині основна маса народу не може.

На ціну землі впливають також такі фактори, як зрос тання темпів інфляції, зниження доходів фермерських господарств та ін. Ціна землі у великих містах світу дуже висока і продовжує зростати.

Аналіз основних мікроекономічних питань дає змогу дослідити теоретичні проблеми макроекономіки.