«Методи фізичної реабілітації в системі лікувально-профілактичних закладів»

1. Охарактеризувати показання до лікування у кожній групі курортів.

Основна мета санаторно-курортного відбору полягає у покращенні результатів лікування та профілактики хвороб, закріпленні досягнутих результатів лікування, підвищенні ефективності використання санаторної мережі. Під час здійснення санаторно-курортного відбору обов’язково враховуються клінічний діагноз основного та супутніх захворювань, стадія розвитку та особливість перебігу хвороби, стан хворого та очікуваний вірогідний ефект санаторно-курортного лікування, від чого залежить вибір розташування та медичного профілю оздоровниці, що рекомендується, тривалість та сезонність санаторно-курортного лікування, надаються необхідні виписки та рекомендації лікаря оздоровниці. Облік безпосередніх результатів санаторно-курортного лікування здійснюється лікарем оздоровниці, а віддалених результатів (рівень досягнення та ефективність санаторно-курортного лікування) – лікарем за місцем проживання чи роботи хворого після його повернення з санаторію. Отримані дані збираються, аналізуються та систематизуються для подальшого удосконалення санаторно-курортного лікування та відбору, що призведе до покращення санаторно-курортної галузі в цілому.

Основною складовою санаторно-курортного відбору, відповідно до наказу від 16.05.1983 р. № 580 МОЗ України, є встановлення показань до санаторно-курортного лікування за даними встановленого клінічного діагнозу основного та супутніх захворювань, результатами медичного спостереження, проведеного лікування хворого, даних лабораторних та клінічних досліджень. Встановлені дані дозволяють визначити перелік санаторно-курортних закладів, які в найбільшій мірі відповідають завданням лікування конкретного хворого. Показання до санаторно-курортного лікування для дорослих та дітей див.у відповідних протоколах в підрозділі "лікування за нозологією" розділу "санаторно-курортне лікування".

Протипоказання для санаторно-курортного та відновлювального лікування поділяються на загальні та спеціальні. Загальні протипоказання не залежать від конкретного діагнозу окремого хворого, який має показання для санаторно-курортного лікування, і характерні для усіх хворих, що мають ту чи іншу супутню патологію або стан. Спеціальні протипоказання, як правило, залежать від профілю конкретного захворювання або стану хворого. Деякі протипоказання з часом можуть бути зняті у разі зміни стану хворого, а застосування новітніх методів лікування у санаторно-курортній практиці постійно зменшує перелік захворювань, які є протипоказаннями до санаторно-курортного лікування.

Таблицю загальних показань та протипоказань до санаторно-курортного лікування для дорослих див. тут , дітей – тут.

При вирішенні питання щодо вибору того чи іншого санаторно-курортного закладу, крім основного діагнозу, необхідно враховувати стадію хвороби, наявність або відсутність супутніх захворювань, ступінь порушення функцій окремих органів та систем, здатність хворого до самостійного пересування та самообслуговування, при цьому враховуються не тільки лікувальні фактори та кліматичні характеристики оздоровниці, але й умови доставки хворого до неї (відстань, вид транспорту, пересадки тощо).

2. Обґрунтувати потребу у санаторно-курортному етапі реабілітації і зазна-чити, коли це показано.

3. Охарактеризувати санаторно-курортні режими.

Санаторно-курортный режим включает в себя три составные части, органически связанные между собой:общекурортный, санаторный и индивидуальный режимы.

Общекурортный режим - имеет своей задачей создание наиболее благоприятных условий для отдыха и лечения больных всего курорта. В плане общекурортных мероприятий большое внимание уделяется борьбе с шумом, вопросам санитарной гигиены и озеленения курорта. Санаторный режим - предусматривает соблюдение больными единого распорядка дня, в котором отражено правильное распределение времени активности и покоя, времени приёма пищи и лечебных процедур, культурно-массовых мероприятий и отдыха. Индивидуальный режим - назначается с таким расчётом, чтобы в зависимости от состояния больного наиболее целесообразно сочетать применение всех лечебных факторов курорта.

Важное значение имеет режим приема лечебных процедур. Частота, продолжительность и чередование процедур небезразличны для результатов лечения. В дни приёма основной процедуры нельзя применять другие, тяжело переносимые: например, нельзя в один и тот же день принимать минеральные ванны и озокеритопроцедуры. Нецелесообразно в эти же дни проводить исследования, требующие от больного большого напряжения, например, дуоденальное зондирование, ректоманоскопию и др. Процедуру с меньшей нагрузкой следует принимать до приёма основной процедуры. Перед приёмом каждой процедуры, как и после неё, необходим отдых. Процедуры нужно принимать в спокойном состоянии, при условиях, исключающих факторы раздражения, которые могут ослабить лечебный эффект.

4. Навести показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування.

На сьогодні є наукове обґрунтування, розроблені показання та протипоказання, відповідні Положення щодо відновлювального лікування на санаторно-курортному етапі для хворих:

• на хвороби серцево-судинної системи (в т. ч. після перенесеного гострого інфаркту міокарда, аортокоронарного шунтування, нестабільної стенокардії, та з гіпертонічною хворобою, ревматичними захворюваннями);

• на хвороби нервової системи (в т. ч. цереброваскулярну патологію, післяінсультний стан, дітей з органічними ураженнями нервової системи та хворих на ДЦП);

• на хвороби органів травлення (в т. ч. після оперативних втручань на органах травлення), після перенесених вірусних гепатитів, захворювань товстої кишки;

• з захворюваннями органів зору у дорослих та дітей (в т. ч. глаукому);

• на опікову хворобу (для дітей та дорослих);

• на хвороби органів дихання (в т. ч. неспецифічні захворювання легенів, хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів);

• на хвороби сечостатевої системи (в т. ч. хронічні простатити, статеві розлади у жінок та чоловіків, порушення репродуктивної функції, стани після оперативних втручань на сечових шляхах, в тому числі після дроблення каменів);

• для дітей і дорослих, хворих на цукровий діабет та з іншою ендокринологічною патологією;

• на хвороби та стани після ушкоджень органів опори та руху;

• на хвороби крові та органів кровотворення;

• на хвороби шкіри;

• після оперативних втручань у зв’язку з онкологічними захворюваннями.

Також існує наукове обґрунтування, розроблені показання та протипоказання і відповідні положення спеціалізованих відділень санаторно-курортних закладів для оздоровлення вагітних та осіб, які постраждали при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

5. Охарактеризувати особливості фізичної реабілітації в лікувально - профілактичних закладах приморських курортів.

6. Охарактеризувати засоби фізичної реабілітації в лікувально – профілак-тичних закладах бальнеологічного типу.

7. Розкрити особливості курортів із використанням пелоїдотерапії.

Грязелікування (або по науці «пелоїдотерапія») - застосування в лікувально-профілактичних і реабілітаційних цілях лікувальних грязей, що є природними утвореннями геохімічного походження. Грязі відносяться до найбільш стародавнім лікувальним засобам. Вони діляться на пседвовулканіческіе ( сопкові, гідротермальні), мулові (що утворюються в прісних і солоних водоймах) і торф'яні (перебувають у болотах) . Цілющий вплив грязей обумовлено наявністю в них органічних і мінеральних біологічно активних речовин, які можуть діяти різними шляхами:

- безпосередньо на шкіру;

- рефлекторно внаслідок хімічного подразнення рецепторів шкіри;

- внаслідок проникнення хімічних сполук бруду через шкіру і циркуляції їх у крові. До мінеральних грязям для більшої їх ефективності додають екстракти розмарину, лаванди, жасмину, евкаліпта, сандалу, бергамоту, однорідні маси морських водоростей, мед, оливкова олія.

Грязі впливають на стан нервової та ендокринної системи, стимулюють імунітет і адаптаційні реакції, перешкоджають старінню, допомагають позбавитися від зайвої ваги. Основну групу хвороб, при яких показано грязелікування, становлять захворювання запального характеру. Грязелікування застосовують при захворюваннях:

- опорно-рухового апарату - хронічний артрит, трофічні виразки; - периферичної нервової системи;

- центральної нервової системи; - статевих органів;

- шлунково-кишкового тракту; - серця, нирок, легенів;

- ЛОР-органів; - офтальмологічних; - шкірних.

Тривалість процедури грязелікування - 15-30 хвилин. Процедури роблять через день або два дні поспіль з перервою на третій. Якщо до проведення сеансу грязелікування відвідати сауну та джакузі, це в кілька разів поліпшить результат від проведення процедури. Ароматерапія в поєднанні з грязелікуванням також дає приголомшливий ефект. А фінальним акордом може стати масаж з ефірними маслами. Задоволення і користь гарантовані!

Грязелікування протипоказано при гострих запальних процесах, злоякісних новоутвореннях, міомах, фіброміомах, кістах яєчників, хворобах крові, кровотечах та схильності до них, туберкульозі, гіпертонії, ішемічної хвороби серця, варикозному розширенні вен, ендокринних захворюваннях, вагітності, епілепсії, інфекційних захворюваннях та індивідуальної нестерпності

8. Розкрити завдання фізичної реабілітації в системі лікувально-профілак-тичних закладів. Медична реабілітація може починатися на будь-якому етапі перебігу хвороби в лікарні, санаторії, у поліклініці, диспансері та вдома. Для проведення санаторного етапу відновлювального лікування в санаторно-курортних закладах створені реабілітаційні відділення. Спеціалізовані відділення для реабілітації хворих є структурними підрозділами санаторно-курортних закладів і функціонують у відповідності з Положеннями про них.

Основні функції реабілітаційних відділень в санаторіях:

• закріплення досягнутих в стаціонарі позитивних результатів лікування, подальше відновлення порушених та компенсація втрачених в зв’язку з захворюванням функцій, попередження можливості рецидивів захворювання;

• скорочення часу адаптаціï хворого до оточуючих його умов;

• сприяння соціальній та професіональній реабілітації, а в перспективі - відновлення працездатності хворого.

В умовах курорту основна увага у відділенні реабілітації спрямована на відновлення функціонального стану постраждалого органа або системи. Крім цього, обов’язковим є відновлення психологічного стану хворого з використанням методів психологічної корекції, підвищення толерантності до фізичних навантажень із застосуванням різних методів ЛФК (індивідуальні та малогрупові заняття, заняття в кабінеті механотерапії), гідрокінезотерапія, бальнеологічні процедури (при відсутності протипоказань), елементи трудотерапії тощо. Обґрунтовані технології реабілітації та раціонально організований процес відновлювального лікування, який базується на застосуванні природних лікувальних та преформованих фізичних факторах і аргументованих медико-економічних стандартах, зумовлюють рівень реабілітаційних можливостей санаторно-курортного закладу.

Саме реабілітація як проблема апелює до особистості інваліда або хворого. В концепції і конкретному змісті реабілітації закладена боротьба за людину, а не лише лікувальні заходи.

Основними організаційними засадами медичної реабілітації є:

1. Безперервність і наступність лікувальних та реабілітаційних заходів.

2. Комплексність та цілеспрямованість реабілітаційних заходів.

3. Індивідуальний підхід і програмування відновлювального лікування, яке відбувається в середовищі хворих, що сприяє поверненню реабілітованого в суспільство.

Із загальних задач медичної реабілітації випливають задачі санаторно-курортного етапу реабілітації хворих, а саме:

1. Відновлення анатомічної цілісності органів або структури (при можливості).

2. Відновлення функцій відповідного органа, системи, структури.

3. Комплексне відновлення функціональних можливостей організму.

4. Відновлення психіки хворого з формуванням належного ставлення до себе (свого здоров’я), до родини, до оточення, до роботи

9. Навести особливості фізичної реабілітації в бальнеологічному курорті Моршин. Курорт "Моршин" - один з найкращих бальнеологічних курортів України. Мінеральні води його джерел - з правильною кристалічною структурою, підвищеним вмістом сульфатно-магнієвих солей - є незамінним чинником в лікуванні органів травлення, особливо печінки, кишечнику, підшлункової залози. Моршин розташований в передгір’ї Карпат, в екологічно чистому місці, по обидва боки стрімкої Березниці - притоки річки Стрий. Клімат в Моршині помірно-континентальний, вологий, м'який. Літо гаряче, вологе, а осінь довга, суха і тепла. Середньорічна температура (+16 С) така ж, як на курортах Кавказьких мінеральних вод. Кліматичні умови курорту дозволяють протягом усього року ефективно використовувати природні чинники, що доповнюють загальний комплекс лікувальних заходів. Кліматотерапія: прогулянки по території санаторію, аеротерапія.

Лікувальна фізкультура (кінезотерапія): ранкова гігієнічна гімнастика, місце проведення – парк, спортзал, лікувальна дозована ходьба, теренкур, лікувальна гімнастика, ближній туризм.

Внутрішнє застосування лікувальних мінеральних вод: власна мінеральна вода, питний бювет, апарат для автоматизованого дозування.

Бальнеотерапія: загальні вуглекислі ванни, чотирьохкамерні ванни, перлинні ванни, йодобромні ванни, хвойні ванни, хлоридно-натрієві ванни, ропні ванни, ванни з лікувальними травами.

Гідротерапія (гідропатія): вихрові ванни для рук та ніг, дощовий душ, циркулярний душ, висхідний душ, душ Шарко, підводний душ масаж, мікроклізми з лікувальними засобами, гідроколонотерапія, ортоградне кишкове промивання, зрошування ясен, гідролазерний душ.

Пелоїдо- та тепло терапія: грязьові аплікації, грязьові ректальні тампони, грязьові вагінальні тампони, розвідні грязьові ванни, парафінові аплікації, озокеритові аплікації, електрофорез грязьових розчинів.

Електро- світло терапія та інші види апаратної (штучної) фізіотерапії: гальванізація та електрофорез, ультразвукова терапія та ультрафонофорез, низькочастотна магнітотерапія, високочастотна магнітотерапія (Індуктотермія), дециметровохвильова терапія, крайнєвисокочастотна терапія (КВЧ), короткохвильове ультрафіолетове опромінення, довго- та середньохвильове ультрафіолетове опромінення, ультрафіолетове опромінення крові, лазеротерапія, транскутанне лазерне опромінення крові, локальне інфрачервоне опромінення, солюкс, дарсонвалізація, ультратонотерапія, ультрависокочастотна терапія (УВЧ), електросон, діадинамотерапія, амплипульстерапія, електроміостимуляція, інтерференцтерапія, інгаляції вологі, синглетно-киснева терапія, аероіонотерапія, оксигенотерапія, інфітатерапія, механотерапія.

Лікувальний масаж: ручний масаж: класичний, сегментарний, лімфодренажний, точковий пальцевий, інший.

Інші види терапії: психотерапія, фітотерапія, медикаментозна терапія, голкорефлексотерапія, мануальна терапія, ароматерапія, гірудотерапія,