«Анатомія людини та спортивна морфологія»

1. Пояснити будову опорно-рухового апарату людини.

2. Пояснити будову серцево-судинної системи людини.

3. Розкрити будову система дихання людини.

4. Розкрити будову травної системи людини.

5. Охарактеризувати типи статури людини за Шепардом.

1. Астенічний тип. Для людей даного типу статури характерні наступні риси: високий ріст, довгі кінцівки, наявність невеликої кількості підшкірного жиру, відносно вузька грудна клітина, особа овальної форми 2. Атлетичний тип. У представників атлетичного типу статури відкладається мала кількість підшкірного жиру, добре розвинені м'язова тканина й кістки кістяка. Люди атлетичного типу статури мають широкі плечі й великі риси особи, особливо добре в них виражений розвитий «вольовий» підборіддя 3. Диспластический тип. Ці люди відрізняються непропорційним співвідношенням розмірів між окремими частинами тіла. У жінок з даним типом статури можуть бути присутнім деякі риси фігури, характерні для чоловічого організму 4. Пикнический тип. Основними ознаками даного типу статури є невисокий ріст, голова округлої форми, короткі ноги, руки, шия, широкі груди. Також для людей з пикническим типом статури характерна наявність жирових відкладень і виступаючий живіт

6. Розкрити поняття про конституцію тіла людини.

типи конституції за М. В. Чорноруцьким, що грунтуються головним чином на морфологічних, біохімічних і деяких функціональних ознаках (мал. 8). Астенічний тип — високий (рідше середній) зріст, видовжена грудна клітка з гострим підгруднинним кутом, довга шия, вузькі плечі, відносно довгі кінцівки, ніжна тонка бліда шкіра, слабко розвинута підшкірна клітковина. Серце невеликих розмірів, легені видовжені, кишки короткі, тиск крові знижений; переважають процеси дисиміляції. Гіперстенічний (пікнічний) тип — риси в цілому прямо протилежні попередньому: зріст середній або нижчий за середній, тіло масивне, багате жировідкладення (схильність до повноти), порівняно короткі кінцівки, короткі грудна клітка й шия, великий живіт, велике серце, довгі кишки, схильність до підвищеного тиску; переважають процеси асиміляції. Нормостенічному типу властива пропорційна гармонійна будова тіла, добре розвинуті у більшості випадків кісткова і м'язова тканини. Вважається, що нормостенічний тип займає середнє положення між астенічним і гіперстенічним типами.

7. Розкрити поняття про пропорції тіла людини.

Пропорції тіла людини — співвідношення між різними частинами тіла людини, що вважалися досконалими в мистецтві в різні часи.

1. Канони. В основі кожного канону є модуль — розмір певної частини тіла або лиця людини. В різні часи за модуль приймали висоту голови, довжину хребта чи його частини, довжину стопи або кисті. Древні єгиптяни стверджували, що ідеальний зріст людини складає збільшену в 64 рази довжину фаланги середнього пальця.

2. Древньогрецький канон. Модуль — висота голови. Довжина тіла — 8 модулів. Однаковими повинні бути висота голови, відстань від підборіддя до лінії сосків, від сосків до пупка, від пупка до лобка, від лонного зчленування до середини стегон. Висота голови вкладається у відстань між сосками молочних залоз, а ширина грудної клітки складає 1.5 модуля.

3. Канон епохи Відродження (вирахуваний Леонардо да Вінчі). Довжина розведених в сторони рук приблизно рівна зросту. В положенні хреста фігура людини вписується у квадрат. Людина з піднятими вверх та розведеними в сторони руками вписується в коло. Пупок відмічався як центральна точка людського тіла.

Масштаби пропорцій знаходяться над квадратом, довжина якого дорівнює висоті тіла і включає систему підрозділів, що дозволяють встановлювати розміри за допомогою циркуля та лінійки у співвідношенні 1/2 постаті.

Висота від землі до нижчого краю колінної чашечки дорівнює 1/4 статури. Відстань від землі до точки під лобковим зчленуванням – 1/2: від землі до рівня сосків – 3/4; від землі до рукоятці грудини – 5/6 , від серединної лінії до початку руки – 1/8, від серединної лінії до ліктя – 1/4; від серединної лінії до кисті – 4/10 постаті. У постаті, що вписана в коло, руки розведені й торкаються кутів квадрату; пупок знаходиться у центрі статури, а висота зменшена на 1/5 за рахунок розведених ніг.

У морфології людини широкого поширення набула, наприклад, схема П. т., що враховує довжину корпусу, ніжніх кінцівок і ширину плечей. Для виділення типів П. т. обчислюють відношення поперечного діаметру (ширина) плечей і довжини кінцівок до повної довжини тіла (зростанню) і по співвідношеннях цих розмірів встановлюються три типи пропорцій — доліхоморфний, брахіморфний і мезоморфний. Доліхоморфному типові властивий вузький і короткий тулуб при відносно довгих кінцівках, брахіморфному — широкий і довгий тулуб при відносно коротких кінцівках, мезоморфний тип займає проміжне положення між доліхо- і брахіморфним. Характеристика пропорцій виробляється по спеціальних таблицях, розроблених для певних груп населення (половозрастним, етнотерріторіальним і ін.)