Вступ

Актуальність теми. Проблема якості питної води нині є однією з найважливіших.

Соснівський водозабір входить до складу Червоноградського гірничо-промислового комплексу. Він розташований на правобережжі долини р.Західний Буг, в 2 кілометрах на північний схід від м.Соснівки. Введений в експлуатацію у 1986 р.

До складу водозабору входять 5 свердловин, ліміт згідно спецдозволу на водокористування – 6,0 тис.м³/добу, експлуатується з 1985 року, використовується для технічного водопостачання ЦЗФ «Червоноградська» і РГК-3. Свердловини № 1біс,2,,4, постачають воду  для технічних потреб ЦЗФ “Червоноградська”,котельні шахти “ Надія”. Основою є водоносний горизонт у відкладах верхньої крейди. Споруди і інженерні мережі водопостачання, свердловини Соснівського водозабору внаслідок підтоплення виходять з ладу, їх не можливо експлуатувати.

У воді Соснівського водозабору підвищений вміст фтору (до 3,5 - 4,0 мг/дм³. Вміст фтору непостійний і коливається в часі від 1,0 до 4.0 мг/дм³. В межах даного водозабору виявлено дуже малий вміст кальцію.

Такий склад питної води, зокрема відношення концентрації кальцію і фтору, призвів до 178 захворювання дітей м. Соснівки наприкінці ХХ століття на флюороз. Із-за підвищеного вмісту фтору Соснівський водозабір санепідемстанція закрила. Нині вода з Соснівського водозабору використовується лише для технічних потреб.

Соснівський водозабір характеризується водою сульфатно-гідрокарбонатного, переважно хлоридно-гідрокарбонатного натрієвого складу з мінералізацією 0,56–0,98 г/дм.куб, що також відповідає вимогам ДСТу. Фтору в середньому 2,4 мг/дм.куб з коливаннями в свердловинах з часом від 0,9 до 2,85 мг/дм.куб, а іноді і до 3,5 мг/дм.куб.

Підземні води сенонського водоносного горизонту найбільш якісні в даному районі і інші, альтернативні джерела водопостачання відсутні.

Місто Соснівка забезпечується питною водою з Бендюзького водозабору. Соснівський водозабір характеризується водою сульфатно-гідрокарбонатного, переважно хлоридно-гідрокарбонатного натрієвого складу з мінералізацією 0,56–0,98 г/дм.куб, що також відповідає вимогам ДСТу. Фтору в середньому 2,4 мг/дм.куб з коливаннями в свердловинах з часом від 0,9 до 2,85 мг/дм.куб, а іноді і до 3,5 мг/дм.куб.

Підземні води сенонського водоносного горизонту найбільш якісні в даному районі і інші, альтернативні джерела водопостачання відсутні.

Об’єктом дослідження є геологічне середовище.

Мета досліджень. Метою досліджень є визначення стану води Соснівського водозабору, відповідність її якості до стандартів.

Завдання досліджень – оцінити стан навколишнього природного середовища району Соснівського водозабору та основні фактори,що впливають на його погіршення.

Предмет дослідження – Соснівський водозабір як джерело водопостачання регіону.

1. Загальні відомості про район Соснівського водозабору

   1. Геоморфологія Соснівського водозабору

В геоморфологічному відношенні територія досліджень знаходиться в межах на південно-західній околиці Волинської височини в межах її крайньої південно-західної частини, так званої Сокальсько-Торчинської пасмової височини (Сокальське пасмо) (рис. 1.2). Для Сокальсько-Торчинської височини характерні абсолютні відмітки висот в середньому у 220-225 м. Найвища точка Сокальського пасма (г. Могила) розташована у Львівській обл. Вона підноситься на Схід від залізниці Львів-Луцьк і має позначку 274м. Над рівнем моря. В долині р. Західний Буг позначки висот дорівнює 185 м.

Підвищення тут перетинаються широкими добре розробленими долинами, що надає території вигляд пересіченої. Позитивні форми рельєфу представленні пагорбами і пасмами, витягнутими паралельно один до одного в південно-західному або субширотному напрямках. Ширина пасм від 1 до 5км, перевищення їх вершин над долинами складають 20-40м. Вершини пасм часто широкі і пласкі. Схили гряд круті, прорізані ярами. Яри звичайні - вузькі та широкі, які спадають у міжгрядові долини утворюючи систему джерел та річок – притоків рр. Західний Буг і Стир. На півдні пасмо круто обривається до Верхньо-Стирської рівнини. В цілому Сокальське пасмо знижується з північного заходу на південний схід. Пасмово-пагорбиста будова поверхні Сокальсько-Торчинської височини та обумовлена ерозійно-акумулятивними процесами. Пасмо має моренне походження; на ньому зустрічаються кінцево-моренні валуни. Геологічну основу пасма становлять відклади крейдового періоду, які перекриті товщею лесу глини, піску, гравію.

Рис.1. Геоморфологія Львівської області

2. Орогідрографія

Головний Європейський вододіл, що проходить через міста Львів-Золочів-Олесько-Радехів, розділяє басейни Чорного і Балтійського морів. Гідрографічна мережа району досліджень відноситься до басейну Балтійського моря.

Річкова мережа району досліджень добре розвинена. Основною водною артерією являється р. Західний Буг, яка є другою за розмірами рікою в області.

Рис.2. Орогідрографія Сокальського району

Зах.Буг належить до басейну Балтійського моря (права притока р. Вісли). Він починається в Колтівській улоговині біля с. Верхобуж на висоті 414 м над рівнем моря. По території області спочатку тече на північний захід, а потім на північ. На ділянці між містами Буськом та Кам’янкою-Бузькою Західний Буг має високі береги, долина його менш заболочена, течія більш швидка. Біля Кам’янки-Бузької ріка утворює дугу і тече майже на північ. Течія її стає повільною, долина дуже заболоченою, береги асиметричними, ріка мандрує і поділяється на рукави. Долина ріки широка, з відлогими схилами. Ширина її у верхній течії складає 2-3 км, до півночі вона розширюється до 15 км. Ширина русла ріки 25-60 м, середня глибина 0,6-1,0м, швидкість течії 0,45-0,65 м/с.

На річці Західний Буг створені штучні водосховища – одне біля с. Старий Добротвір для водопостачання Добротвірської ДРЕС, друге на північній околиці м. Сокаль, для водопостачання заводу хімічного волокна.

Ріка Західний Буг має чисельні притоки, в більшості маловодні. Найбільші притоки – Золочівка, Полтва, Рата, Солокія, Болотня (ліві), Білосток і Стасувка (праві).

Для режиму р. Західний Буг характерні виразні весняні повені. В цей період (в середньому початок березня) частіше спостерігаються найвищі річні рівні. Середня тривалість повені 28 днів. Меженний період продовжується більше 90 днів і закінчується в жовтні - середині листопада. Найнижчі рівні спостерігаються з липня по вересень. У літньо-весняний період спостерігаються дощеві повені тривалістю до 12 днів. Льодостав продовжується 2,5-3,0 місяці з другої половини грудня – початку січня. Льодохід триває 3-5 днів в кінці лютого на початку березня. Води р.Зах.Бугу мають невисоку мінералізацію: 296-593 мг/дм³ і твердість в межах 4,4-6,4 мг-екв/дм³.

У верхній частині течії ріка значно забруднюється. Так, річкою Полтва виносяться промислові та каналізаційні стоки агломерації м. Львова, в Червоноградському гірничопромисловому районі в ріку скидаються стоки чисельних водосховищ і шахтних вод, збагачувальної фабрики, а також каналізаційні стоки міст: Червонограду, Соснівки, Гірника та ін. Від с.Устілуг річка тече по кордону між Україною та Республікою Польща. В Польщі вода із Західного Бугу використовується для господарсько-питних потреб. Ріка відноситься до І-ої категорії господарсько-питного водокористування, а також рибогосподарським водоймищем ІІ-ої категорії.

За результатами спостережень по гідрологічних постах, річки району мають чітко виражену весняну повінь і низьку межень, яка порушується літом дощовими паводками, а зимою – відлигами. Середні строки початку весняної повені відносяться до останніх чисел лютого-першої декади березня. Ранні строки початку підвищення рівня води весняної повені спостерігаються на 20-30 днів раніше, в останніх числах січня-перших числах лютого, пізніші – в третій декаді березня або перших числах квітня.

Низькі рівні весняної повені відмічаються, звичайно, в другій-третій декадах березня, в теплі ранні весни – в другій половині лютого, а в пізні холодні – в перших числах квітня. Середня інтенсивність підвищення рівня становить 10-60 см/добу, а в роки з високими рівнями – до 150 см/добу.

Спад повені проходить менш інтенсивно, ніж підйом, і закінчується у квітні-травні. Загальна тривалість повені в середньому не перевищує 1-2 місяців.

Період літньо-осінньої межені спостерігається з травня по жовтень, яка неодноразово порушується високими інтенсивними дощовими паводками. Тривалість дощових паводків різна, від 3-5 днів до 1,5 місяця. Найвищий рівень дощових паводків, зазвичай, близький до найвищого рівня весняної повені. Коливання низьких рівнів залежить не тільки від водності року, але і в значній мірі від регулюючого впливу чисельних гребель.

Зимові рівні, як правило, вищі за літні. Під час відлиг мають місце зимові паводки, які формуються внаслідок сніготанення з одночасним випаданням дощів.

За характером внутрішньорічного розподілу стоку, річки району відносяться до рівнинного типу, переважно снігового живлення. Максимальні витрати від талих вод мають, як правило, змішане походження, тому, що вони формуються внаслідок сніготанення, яке супроводжується значними дощами.

Внутрішньорічний розподіл стоку нерівномірний і залежить від розподілу опадів у басейнах річок. Як у багатоводні, так і в маловодні роки мають місце відхилення від типового розподілу стоку. Режим внутрішньорічного стоку характеризується проходженням з березня по травень до 45-60 % від річного стоку.

Таблиця 1. Якісна характеристика води р. Західний Буг (за даними Червоноградської та Володимир-Волинської санепідемстанції).

№	Найменування показників		Створи
			Вище м.Червоно-град	Нижче м.Червоно-град	На кордоні Львівської та Волинської обл.
1	2	3	4	5	6
1	Прозорість		20	18	30
2	Азот амонійний		2,8	2,0	0,11-2,4
3	Нітрат азот		0,2	0,07	0-1,3
4	Залізо		0,34	0,21	0,1-0,5
5	Окислення О2		9,8	7,9	4,5-11,2
6	Лужність		6,8	8,2
7	Хлориди		76,5	71,0	25-85
8	Сульфати		167,6	199,5	12-120
9	Кисень розчинений		7,8	7,24	0,8-9,2
	Завислі речовини		12,5	21,0	500-680
	Сухий залишок		891,7	915,0	4,2-7,8
	Твердість		8,5	7,3	7-8
	РН		7,3	7,5	3,25-18,4
	БПК 5		9,08	7,5	7-8
	Нафтопродукти

Літня пора року характеризується низькими витратами води. В цей період формується біля 15 % річного стоку. Літній меженний стік часто переривається дощовими паводками, витрати яких можна порівняти з розмірами стоку в періоди весняної повені, але значно меншими по тривалості.

Розміри стоку в осінній період аналогічні літньому при відсутності інтенсивних дощових паводків.

Стік у зимовий період характеризується незначним підвищенням витрат води в порівнянні з літньо-осінньою меженню.

В цей період проходить до 20-25 % річного стоку. Підвищення витрат води обумовлено поступленням талих вод в періоди зимових відлиг, а також збільшенням підземного живлення внаслідок скорочення розмірів випаровування з поверхні ґрунтових вод.

На даній території підземне живлення відіграє значну роль у формуванні меженного стоку. Постійним і підвищеним живленням характеризуються верхів’я приток р. Західний Буг (р. Білостік та ін.), долини яких глибоко врізана у товщу інтенсивно тріщинуватих і закарстованих відкладів верхньокрейдового віку.

3. Клімат

Клімат району робіт помірно-континентальний з м’якою зимою, тривалою вологою весною, нежарким дощовим літом і теплою, порівняно сухою осінню.

Для цієї зони характерні низький атмосферний тиск і висока вологість повітря. Переважаючі над територією атлантичні повітряні маси сумісно з впливом багатьох метеорологічних факторів викликають часті, інколи зливові дощі, швидку зміну погоди і обумовлюють нестійкий сніговий покрив.

Найхолоднішим місяцем є січень з середньомісячною температурою за багаторічний період: -3,81÷+4,11^оС, найтеплішим – липень, що характеризується середньомісячною температурою +17,62÷+18,21^оС. По метеопосту “Сокаль” середньорічна температура змінюється від +7,5^оС до +7,87^оС.

Поява додатних середньодобових температур спостерігається в кінці лютого на початку березня, встановлення від’ємних температур, частіше за все, відноситься до першої декади грудня.

Глибина промерзання ґрунту змінюється від 10 до 30 см, у малосніжні холодні зими досягає 50-70 см.

Річний розподіл опадів характеризується максимумом в липні (88,63-97,12 мм) і мінімумом в січні (30,71-38,43 мм).

Середня багаторічна сума опадів становить 641,59-697,8 мм. Максимальна кількість атмосферних опадів (39,12% від річної суми) випадає в літній період року, коли опади випадають у вигляді інтенсивних короткочасних злив. Не дивлячись на значну кількість атмосферних опадів, внаслідок їх зливового характеру, значної розчленованості рельєфу місцевості і високих літніх температур, поповнення підземних вод у цей період мінімальне. Головне значення в поповненні підземних вод мають зимово-осінні опади, які випадають у вигляді снігу і довготривалих мрячних дощів.

Стійкий сніговий покрив встановлюється не кожного року і він зовсім нестійкий. В зимовий період року спостерігаються часті відлиги, які сприяють поповненню підземних вод в цей період. За багаторічними спостереженнями в грудні відмічається в середньому до 15 відлиг, в січні – 10, в лютому – 15.

Мінімальна відносна вологість повітря спостерігається в квітні-травні і складає 60-70 %, в зимовий період року (грудень-січень) вона збільшується до 80-87 %. Підвищення значення дефіциту вологості спостерігається в квітні-травні і складає 3,2-5,6 гПа. Мінімальне значення дефіциту вологості встановлюється в грудні-січні (0,7-0,8 гПа). Аналогічним режимом характеризується розподіл величини випаровування упродовж року. Середня багаторічна величина фактичного випаровування за рік складає для різних ділянок району від 279 до 518 мм. Така різниця визначається рельєфом і геолого-гідрогеологічними умовами окремих ділянок.

По співвідношенню річних сум опадів і випаровування район робіт відноситься до зони достатнього зволоження, що сприяє формуванню поверхневого і підземного стоку, особливо в період весняного сніготанення.

Переважаючими вітрами для району є західні і південно-західні, значно рідше бувають північні і східні. Швидкість вітрів в середньому складає 2,5-4,0 м/с і, звичайно, не перевищує 15 м/с у холодний період року. На зміну напрямку і швидкості вітрів особливо впливають циклони, що рухаються з Атлантичного океану.