6. Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях

6.1. Охорона праці

6.1.1. Система організації охорони праці на підприємстві

1. Права і обов’язки керівника та працівника щодо охорони праці

Обов’язки з охорони праці, що покладаються на керівників підприємств. Керівники (роботодавці) підприємств зобов’язані забезпечувати:

-здорові і безпечні умови праці на робочих місцях, дотримання вимог діючих стандартів, правил і норм з охорони праці та пожежної безпеки;

- призначати відповідальних за організацію і стан охорони праці в кожному структурному підрозділі;

- створювати службу охорони праці і забезпечувати безпосереднє керівництво цією службою;

- регулярно перевіряти стан охорони праці та пожежної безпеки на підприємстві, та аналізувати його на виробничих нарадах і зборах колективів;

- забезпечувати проведення паспортизації санітарно-технічного стану підприємства, розробку і виконання комплексних планів з охорони праці; затверджувати в установленому порядку інструкції з охорони праці;

- забезпечувати об’єктивне та своєчасне розслідування та облік нещасних випадків на виробництві відповідно до існуючого положення.

Виконання вимог охорони праці досягається злагодженою роботою всього персоналу підприємства. Керівник підприємства забезпечує весь комплекс заходів щодо безпеки і поліпшення умов праці. Разом з ним кожен працівник несе свою частку відповідальності в питаннях організації охорони праці. Поряд з гарантованими правами він має і конкретні обов’язки з дотримання інструкцій, норм і правил з охорони праці. У відповідності з нормами чинного законодавства кожен працівник має право на:

- робоче місце, яке має відповідати вимогам охорони праці;

- обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях відповідно до законодавства України;

- одержання достовірної інформації від роботодавця, відповідних державних органів і громадських організацій про умови і охорону праці на робочому місці, про існуючий ризик ушкодження здоров’я, а також про заходи захисту від впливу шкідливих і (або) небезпечних виробничих факторів;

- відмовлення від виконання робіт у випадку виникнення небезпеки для його життя і здоров’я внаслідок порушення вимог охорони праці, за винятком випадків, передбачених законодавством, до усунення такої небезпеки;

- забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту відповідно до вимог охорони праці за рахунок коштів роботодавця;

- навчання безпечним методам і прийомам праці за рахунок коштів роботодавця;

- професійну перепідготовку за рахунок роботодавця у випадку ліквідації робочого місця внаслідок порушення вимог охорони праці;

- запит на проведення перевірки умов і охорони праці на його робочому місці органом виконавчої влади, уповноваженим на проведення державного нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства та інших нормативно-правових актів, які містять норми трудового права, іншими органами виконавчої влади, які здійснюють функції з контролю і нагляду у встановленій сфері діяльності, органами виконавчої влади, які здійснюють державну експертизу умов праці, а також органами профспілкового контролю за дотриманням трудового законодавства та інших актів, які містять норми трудового права;

- звернення в органи державної влади і органи місцевого самоврядування, до роботодавця, в об’єднання роботодавців, а також у професійні союзи, їх об’єднання та інші уповноважені працівниками представницькі органи з питань охорони праці;

- особисту участь або участь через своїх представників у розгляді питань, пов’язаних із забезпеченням безпечних умов праці на його робочому місці, і в розслідуванні нещасного випадку, що стався з ним на виробництві або професійному захворюванні;

- позачерговий медичний огляд (обстеження) відповідно до медичних реко­мендацій зі збереженням за ним місця роботи (посади) і середнього заробітку під час проходження зазначеного медичного огляду (обстеження);

- компенсації, встановлені відповідно до умов чинного законодавства, ко­лективного договору, угодою, трудовим договором, якщо працівник зайня­тий на важких роботах та роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці.

Підвищені або додаткові компенсації за роботу на важких роботах та роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці можуть встановлюватися колективним договором, внутрішніми розпорядчими документами підприємства з урахуванням фінансово-економічного положення роботодавця.

Забезпечення працівникам їх конституційного права на працю в умовах, які відповідають вимогам охорони праці, полягає в тому, що, конкретизуючи дане право, держава одночасно з цим встановлює його гарантії і покладає на роботодавця обов’язок із забезпечення безпечних умов і охорони праці працівників. Умови праці, передбачені трудовим договором, мають відповідати вимогам охорони праці.

На час призупинення робіт у зв’язку з призупиненням діяльності або тимчасовою забороною діяльності внаслідок порушення державних нормативних вимог з охорони праці не з вини працівника за ним зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток. На цей час працівник за його згодою може бути переведений роботодавцем на іншу роботу з оплатою не нижче середнього заробітку на колишній роботі.

При відмовленні працівника від виконання робіт у випадку виникнення небезпеки для його життя і здоров’я (за винятком випадків, передбачених законодавчими актами) роботодавець зобов’язаний надати працівнику іншу роботу на час усунення такої небезпеки.

У випадку, якщо надання іншої роботи з об’єктивних причин працівнику неможливо, час простою працівника до усунення небезпеки для його життя і здоров’я оплачується роботодавцем відповідно до вимог чинного законодавства.

У випадку незабезпечення працівника відповідно до встановлених норм засобами індивідуального і колективного захисту роботодавець не має права вимагати від працівника виконання трудових обов’язків і зобов’язаний оплатити простій, що виник з цієї причини.

Відмова працівника від виконання робіт у випадку виникнення небезпеки для його життя і здоров’я внаслідок порушення вимог охорони праці або від виконання важких робіт і робіт зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, не передбачених трудовим договором, не спричиняє притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У випадку заподіяння шкоди життю і здоров’ю працівника під час виконання їм трудових обов’язків відшкодування зазначеної шкоди здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

З метою попередження і усунення порушень державних нормативних вимог охорони праці держава забезпечує організацію і здійснення державного нагляду і контролю за їх дотриманням і встановлює відповідальність роботодавця і посадових осіб за порушення зазначених вимог.

Окрім гарантованого державою права працівника на безпечну працю, працівник має і обов’язки.

У відповідності з чинним законодавством працівник зобов’язаний:

- дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів про охорону праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержуватись зобов’язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співпрацювати з власником або уповноваженим ним органом у питаннях організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про таку небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу;

- правильно застосовувати засоби індивідуального і колективного захисту;

- проходити навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт і наданню першої долікарської допомоги потерпілим на виробництві, інструктаж з охорони праці, стажування на робочому місці, перевірку знань вимог охорони праці;

- негайно сповіщати керівництво підприємства про будь-яку ситуацію, яка загрожує життю і здоров’ю людей, про кожен нещасний випадок, який став­ся на виробництві, або про погіршення стану свого здоров’я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання;

- проходити обов’язкові попередні (при оформленні на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди (обстеження), а також проходити позачергові медичні огляди (обстеження) за направленням роботодавця у випадках, передбачених законодавством.

6.1.2. Види інструктажів

Інструктажі з питань охорони праці за характером і часом проведення підрозділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма особами, що влаштуються на роботу, працівником служби охорони праці підприємства або організації відповідно до програми, передбаченої Типовим положенням. Він реєструється в журналі інструктажу й у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться з працюючими, які поступили на роботу, безпосередньо на робочому місці відповідальним за охорону праці – начальником цеху, майстром. Зміст цього виду інструктажу полягає у викладанні правил безпечного провадження робіт.

Повторний інструктаж за змістом і організацією аналогічний первинному. Періодичність його проведення залежить від ступеня небезпеки виконуваних робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться при нещасному випадку, зміні технологічного процесу, установці нового обладнання, змінах в законодавчих або нормативно-технічних документах з охорони праці.

Цільовий інструктаж проводиться безпосередньо перед виконанням робіт, що характеризуються підвищеною небезпекою або при разовому виконанні робіт, що, як правило, не виконуються працюючим.

Всі види інструктажів, крім вступного, проводяться безпосередніми керівниками працюючих і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці структурного підрозділу.