1.4 Проблеми неготовності дітей до шкільного навчання і шляхи їх подолання

Проблема готовності дитини до школи була сформульована кілька десятиліть назад ( хоч як шкільна проблема - існувала , мабуть, завжди) у зв'язку із зміною термінів початку систематичного навчання. Вона виникла не тільки в нашій країні, але практично у всіх країнах Європи. Тоді і почали визначати, в якому віці краще розпочинати навчання.

Пропонувалось і пропонується зараз немало способів визначення готовності дитини до навчання. Одні вчені і спеціалісти вважали достатнім критерієм досягнення певного ступеня морфологічного розвитку, інші пов'язували готовність з розумовим розвитком, треті вважали за необхідну умову певний рівень психічного, і перш за все особистісного, розвитку. Тому в реальній практиці, педагогічній і психологічній науках й досі існують розбіжності щодо розуміння понять “підготовка до школи ”, “готовність до школи ”, “шкільна зрілість ”, “психологічна готовність до школи ”.

Виходячи з багаторічного вивчення цієї проблеми і в експерименті , і в масовому навчанні, у науці поняття готовності дитини до школи визначається як той рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини , при якому вимоги систематичного навчання не приведуть до перевантажень і відхилень у розвитку. Окремими вченими використовується аналогічне поняття “шкільна зрілість ”, під яким розуміють рівень загального психологічного розвитку дитини, який найчастіше складають такі показники: а) кількість постійних зубів, зріст, вага; б) розумова зрілість (диференційоване сприймання, довільна увага, аналітичне мислення); в) емоційна зрілість і соціальна зрілість (О.В.Проскура).

Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків (Л.А.Венгер, Я.Л.Коломінський, Є.О.Панько і ін.). Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства.

Підготовка до школи передбачає загальну і спеціальну підготовку. Перша - це фізична, інтелектуальна, особистісно-вольова готовність, а друга - готовність включатися у засвоєння предметних знань, умінь і навичок. Сама ж готовність дитини до навчання в школі розглядається як інтегративний результат цих напрямків діяльності, що складається у неї на завершення дошкільного дитинства і сприяє до умов і вимог шкільного навчання (О.Савченко).

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. У цьому плані проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її вирішенням зв'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Важливо, щоб дитина йшла у школу фізично готовою: була фізично розвиненою, здоровою. Але необхідна також і психологічна готовність , яка визначається тією системою вимог, які ставить школа перед дитиною. Вони пов'язані , як показують дослідження, із зміною соціальної позиції дитини в суспільстві, а також із специфікою навчальної діяльності в молодшому шкільному віці. Конкретний зміст психологічної готовності не є постійним, змінюється і збагачується. Як можна визначити , хто з дітей готовий , а хто не готовий , а хто не готовий до школи? Який найбільш загальний критерій психологічної готовності?

Психологами доведено, що в дітей, не готових до систематичного навчання , важче і триваліше проходить період адаптації, пристосування до школи; в них частіше проявляються різноманітні труднощі в навчанні; серед них значно більше невстигаючих, і не тільки в першому класі.

Відомо, що більше половини «неготових» до школи дітей мають низьку успішність, а це означає, що визначення ступеня готовності є одним із шляхів попередження невстигання. «Неготовність» для вчителя - сигнал. Який показує необхідність пильної уваги до учня, пошуку більш ефективних засобів і методів навчання, індивідуального підходу, який би враховував особливості і можливості дитини. За даними лікарів у значної частини дітей психологічна готовність поєднується з недостатньою функціональною готовністю організму.

Фактично «неготові» діти - це «контингент ризику»: ризику мати проблеми і труднощі у навчанні, ризику невстигання, ризику поглиблення відхилень у стані здоров'я. Саме тому такі діти вимагають особливого підходу і особливої уваги вчителя. Тому важливо визначити рівень готовності до школи ще до початку навчання, щоб враховувати ці особливості з перших днів навчання в школі.

В дослідженнях психологів відмічається, що найбільш загальним показником готовності дитини до школи є стійке позитивне ставлення до шкільного навчання. Якщо дитина безболісно перейшла до нових вимог, якщо навчання дається їй відносно легко, якщо у неї не втрачається інтерес до учіння а навпаки, зміцнюється і розвивається, в цьому випадку можна говорити про повноцінну психологічну підготовку дитини до школи. А хто ж такі неготові до школи? Які ж причини цього явища?

В зарубіжній і вітчизняній літературі поняття готовності до початку навчання розглядається з різних позицій: паспортного, біологічного віку, психологічної і соціальної зрілості. Одні вчені достатнім критерієм «шкільної незрілості» вважають розходження паспортного і біологічного віку. Інші надають цьому критерію меншого значення, а більш переконливим вважають об'єктивне рентгенівське обслідування і встановлення таким чином кісткового віку. Більш ширше підходять до питання ті дослідники, які розглядають «шкільну незрілість» як неправильний розвиток всієї особистості дитини.

Найбільш повне визначення готовності дітей до навчання в школі з цієї точки зору дала А. Анастазі, яка вважає, що готовність до школи означає оволодіння вміннями, знаннями, здібностями, мотивацією і іншими необхідними для засвоєння шкільної програми особистісними якостями.

В інших випадках «шкільна зрілість ототожнюється з розумовими здібностями дитини. В той же час ряд вчених підкреслюють, що "неготові діти» це зовсім не розумово відсталі, хоч серед них часто зустрічаються діти з незначними порушеннями мови, слуху, зору.

У «незрілих» відмічають недостатню самостійність, загальмованість, відсутність чіткого розуміння вимог, які ставляться, занижена працездатність і підвищена стомлюваність, відставання моторики і мовні порушення.

В багатьох роботах відмічається, що незрілість дітей знаходиться в тісному взаємозв'язку із станом матері під час вагітності і родів, культурним рівнем батьків і рядом соціальних факторів, із них найважливіші - неблагополуччя сім'ї, низький освітній ценз батьків, погані побутові умови.

Дослідження, проведені вітчизняними вченими дають можливість стверджувати, що «шкільна зрілість» - це той рівень морфологічного і функціонального розвитку, який дозволяє зробити висновок, що навантаження будуть доступні для дитини.

Цікаве дослідження щодо готовності до шкільного навчання було проведено у 80-х роках на основі тесту Керна-Ірасека. Виявилося, що кількість «неготових» по даному тесту дітей різна і обумовлена особливостями їх життя і виховання. Це пов'язано з укладом життя і особливостями сімейного виховання, недостатнім охопленням системою дошкільних закладів. В багатьох вітчизняних і зарубіжних літературних джерелах відмічається вплив несприятливих умов життя в сім'ї на формування готовності дитини до навчання в школі і рівня стану її здоров'я.

У дітей, які виховуються в подібних мікросоціальних умовах, частіше зустрічаються функціональні розлади нервово-психічної сфери, дефекти мови, хвороби ендокринної системи і інші захворювання, які безпосередньо впливають на затримку загального біологічного і інтелектуального дозрівання дитини. В той же час відмічається, що навчання дітей із менш благополучних мікросоціальних умов в школі сприяє більш швидкому розвитку у них таких шкільних функцій, які підвищують їх загальну готовність до навчання.

Серед причин, які викликають «незрілість» називають несприятливі фактори в перед - і перинатальному періоді (токсикоз вагітності, асфікція плода, передчасні роди і т.д.). Вони відмічаються у 85% «незрілих « учнів. Велику роль у виникненні порушень відіграють такі фактори як алкоголізм батьків, погана спадковість, дефекти виховання (В.М.Явкин, В.В.Ковальов). Враховуючи ці дані, окремі дослідники говорять педагогічну неготовність до навчання в школі, маючи на увазі педагогічно занедбаних дітей(І.Ю.Кулагіна, М.М.Безруких, С.П.Єфимова).

Педагогічно занедбані діти мають нормальний розумовий розвиток, іноді навіть високі потенційні здібності в окремих областях. Але із-за відсутності необхідної бази (знань, вмінь, навичок)вони не можуть проявити свої сильні сторони в процесі навчання і створюють враження малоздібних учнів або розумово обмежених.

Педагогічна неготовність до школи як правило поєднується з психологічною неготовністю до школи.

За даними Е.Е. і Г.Г.Кравцових, приблизно третина 7-ми літніх першокласників недостатньо психологічно готова до школи. З 6-ти літніми дітьми ситуація ще більш складна. Серед них є діти, готові до шкільного навчання, але їхня меншість.

Психологічна готовність до школи, зв'язана з успішним початком навчання, визначає найбільш сприятливі варіанти розвитку , що вимагають більшої чи менший організованої корекційної роботи.

При надходженні дітей у школу часто виявляється недостатня сформованість якого-небудь одного компонента психологічної готовності. Багато педагогів вважають, що в процесі навчання легше розвити інтелектуальні механізми, чим особистісні.

Психологічна готовність до шкільного навчання - цілісне утворення, що припускає досить високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальний сфер і сфери продуктивності. Відставання в розвитку одного з компонентів психологічної готовності спричиняє відставання розвитку інших, що визначає своєрідні варіанти переходу від дошкільного дитинства до молодшого шкільного віку

Спостерігаючи за молодшими школярами, аналізуючи описи неготових до школи учнів Г.Г.Кравцов, О.Є.Кравцова виділяють три основні сфери, де є психологічні труднощі і проблеми.

Перша група труднощів пов'язана з нерозумінням дітьми специфічної позиції вчителя, йог професійної ролі. Вчитель - не просто доросла людина, яка розповідає цікаву історію, вся його діяльність підпорядкована завданню дати дітям знання, навчити їх. Нерозуміння цього утруднює сприймання дитиною запропонованого завдання як навчального, перешкоджає виділенню навчальної проблеми.

Друга група труднощів пов'язана з недостатнім розвитком спілкування і здатності взаємодіяти з іншими дітьми. Це обумовлено самою суттю навчальної діяльності. Навчальна діяльність - діяльність колективна. Індивідуальна навчальна діяльність є надбанням того, хто вже навчився вчитися. Першокласникам це ще не під силу.

Третя група труднощів пов'язана із специфічним ставленням дошкільника до самого себе, до своїх можливостей і здібностей, до своєї діяльності і її результатів. психологічний готовність навчання дитина

Виділені три групи труднощів є найбільш важливими, первинними для психологічно неготових до школи дітей.

Причини цих утруднень лежать або в сфері спілкування з дорослим (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування), або в системі взаємовідносин і взаємодії з ровесниками (невміння слухати іншу дитину і слідкувати за її роботою, змістовно спілкуватися з ровесниками, узгоджувати з ними свої дії), або в сфері їх власної самосвідомості (завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ'єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприймання оцінок вчителя). На думку дослідників , ці три групи проблем виділяються не випадково. Вони відображають основні сторони психологічної готовності дітей до шкільного навчання. Виходячи з цього, показники психологічної готовності (неготовності) до школи також пропонується розділяти відповідно на три групи (Г.Г.Кравцов, О.Є.Кравцова).

Таким чином, в психолого-педагогічній літературі поняття «неготовність до школи» трактується

як шкільна «незрілість» - недостатній рівень морфологічного і функціонального розвитку дитини;

як педагогічна неготовність дитини до школи - її педагогічна занедбаність;

як неготовність психічної сфери дитини - психологічна неготовність.

Процедура визначення психологічної готовності дитини до школи може бути різноманітною залежно від умов, у яких доводиться працювати. Найсприятливіші умови -- це обстеження дітей у дитячому садку в квітні-травні. Це пояснюється тим, що до цього моменту майбутнім першокласникам уже виповнюється 5 років 6 місяців -- вік, раніше якого не можна виконувати запропоновану програму обстеження.

Краще обстежити майбутнього першокласника в дитячому садку, оскільки при цьому він знаходиться у звичному середовищі, а саме обстеження видається йому схожим на індивідуальне заняття. Таким чином зводиться до мінімуму стресовий вплив так званого «іспиту» при вступі до школи, на який, на жаль, перетворюються співбесіди з дітьми під час прийому їх до першого класу, особливо у школах нового типу.

Обстеження має відповідати таким основним вимогам:

його тривалість має становити 20--30 хв, оскільки діти такого віку зберігають оптимальний рівень розумової працездатності саме протягом цього часу;

має відбуватися в присутності батьків, що знімає у дітей і батьків небажане напруження. З іншого боку, це може створювати певні труднощі -- батьки часто намагаються підказати, коментувати або оцінювати відповіді дітей. Тут необхідні тактовність, витримка, аби втримати батьків на позиції спостерігачів;

може проводитися в один прийом або, якщо дитина працює дуже повільно, за два рази. Взагалі обстеження рекомендується проводити у два етапи, щоб діти менше втомлювались;

по закінченні виконання всіх завдань у разі необхідності батькам дають рекомендації: як краще за той час, що залишається до школи, підготувати дітей;

якщо обстеження під час прийому до школи проводиться з метою відбору найбільш розвинутих дітей до класів або школи ускладненою програмою навчання, другий етап має проводитись у присутності невеличкої комісії з учителів (а якщо є можливість, логопеда), які стоять осторонь від столу, де сидять психолог, дитина і його батьки. По закінченні обстеження батьків повідомляють, що конкурсна комісія оголосить своє рішення за результатами обстеження після того, як співбесіду пройдуть усі діти шкільного віку;

якщо обстеження під час прийому до школи проводиться не з метою вибору дітей, а з метою вивчення особливостей їх психічного розвитку до моменту систематичного навчання (що може бути фундаментом для індивідуального підходу до майбутнього учня), то на другому етапі обстеження психолог може працювати тільки в присутності батьків;

під час співбесіди з дитиною необхідно встановити товариський, безпосередній контакт. Всі завдання повинні сприйматися дитиною як гра. Атмосфера гри допомагає майбутнім учням розслабитися.

Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, з боку експериментатора необхідна емоційна підтримка, можна обійняти, приголубити дитину, висловити впевненість, що вона добре виконає всі вправи і завдання. Під час виконання завдань треба підтримувати дитину, говорити, що вона все робить правильно і добре (незалежно від реального результату). Без такого зворотного зв'язку тривожна дитина може просто мовчати. Слід зауважити, що така практика рекомендується в спілкуванні з усіма дітьми, оскільки для них дуже важливі позитивні зауваження на їхні відповіді.

Домінування пізнавального чи ігрового мотивів в афективно-потребнісній сфері дитини (Методика розроблена Н.Гуткіною)

Дитину запрошують до кімнати, де на столах виставлені звичайні, не дуже яскраві іграшки, і пропонують їй за 1 хв. роздивитися всі іграшки. Потім експериментатор кличе дитину до себе і пропонує прослухати казку. Дитині читають цікаву для її віку казку, якої вона раніше нечула. (Казки можна знайти в періодичних виданнях -- «Малятко» «Пізнайко», «Казковий вечір», «Мурзилка» тощо). На цікавому місці читання переривається, і експериментатор запитує дитину: чого їй в цей момент хочеться більше, пограти з іграшками чи дослухати казку до кінця?

Діти з вираженим пізнавальним інтересом обирають «послухати продовження казки». Діти із слабкою пізнавальною потребою обирають «погратися». Але їх гра має маніпулятивний характер: то за одне візьмуться, то за інше.

Експериментальна бесіда з виявлення внутрішньої позиції школяра (Методика розроблена Н. Гуткіною)

Сформованість внутрішньої позиції школяра цікаво виявляється в грі у школу: діти обирають роль учня, а не вчителя, і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (читання, писання, розв'язування математичних прикладів тощо). Навпаки, у разі не сформованості цього утворення діти обирають роль учителя, а не учня, а також замість конкретної навчальної діяльності -- гру в перерву тощо.

Бесіда складається з 12 запитань.

На запитання 1,2 фактично всі діти відповідають «так», тому вони не є інформативними.

Якщо дитина хоче йти до школи, то, як правило, вона відповідає на запитання 2 незгодою залишитись ще на один рік у дитячому садку або вдома і навпаки.

Важливо звернути увагу на те, як дитина пояснює своє бажання йти до школи: «щоб навчитися читати, писати» тощо. Але деякі діти відповідають, що вони хочуть іти до школи тому, що їм «набридло в дитячому садку» чи «не хочеться спати після обіду», тобто бажання йти до школи не пов'язане зі змістом навчальної діяльності чи зміною соціального статусу дитини.

Запитання 3--6 спрямовані на з'ясування пізнавального інтересу опитуваного, а також рівня його розвитку. Деяке уявлення про дитину дає запитання 6 (про улюблені книжки).

Відповідь на запитання 8 дає уявлення про те, як дитина ставиться до труднощів у діяльності. Коли дитина ще не дуже бажає стати учнем, її задовольняє ситуація, яка пропонується запитанням 10, і навпаки. Якщо дитина бажає вчитися, то вона, як правило, у грі в школу обирає роль учня, пояснює це бажанням учитися (запитання 11), а також обирає варіант «щоб урок був довшим, ніж перерва», щоб більше займатися на уроці навчальною діяльністю (запитання 12).

Аналіз відповідей на запитання демонструє сформованість (+) чи не сформованість (--) внутрішньої позиції школяра.

Запитання для бесіди:

1. Ти хочеш піти до школи?

2. Чи бажаєш ти ще на один рік залишитися в дитячому садку (вдома)?

3. Які заняття тобі більше подобалися в дитячому садку? Чому?

4. Чи любиш ти, коли тобі читають книжки?

5. Ти сам просиш, щоб тобі почитали книжку?

6. Які в тебе найулюбленіші книжки? Назви їх.

7. Чому ти хочеш піти до школи?

8. Чи прагнеш та закінчити роботу, яка тобі не вдається чи залишаєш її?

9. Тобі подобається шкільне приладдя?

10. Коли б тобі дозволили користуватися шкільним приладдям, а до школи дозволили б не йти, чи задовольняло б це тебе? Чому?

11. Якби ти зараз грав із друзями у школу, ким би ти хотів бути: вчителем чи учнем?

12. Коли ти граєш у школу, чого тобі хочеться: щоб довшим був урок чи перерва? Чому?

Про загальну шкільну зрілість дитини можна дізнатися за допомогою тесту Керна-Йїрасика, що складається з 3 завдань, виконання яких дає цілісне уявлення про рівень психічного розвитку дитини. Ці завдання є моделлю того, чим доведеться займатися на уроці.

Кожне із 3 завдань оцінюється за 5-бальною системою: найвищий результат -- 1 бал за завдання, найнижчий -- 5 балів. Від 3 до 5 балів отримують діти з високим рівнем шкільної зрілості, від 5 до 9 балів -- з середнім, 11 балів -- з низьким. Понад 11 балів -- сигнал тривожний, бо свідчить про відхилення у психічному розвитку дитини.

Завдання 1. Намалювати людину

Інструкція: «Візьми аркуш паперу і намалюй людину. Можна хлопчика чи дівчинку, кого захочеш».

(Щодо того, як малювати, які частини людського тіла повинна мати кожна фігура людини, пояснень не слід давати. Якщо дитина ставитиме запитання про це, треба порадити подумати самому.)

Завдання 2. Скопіювати вислів

Дослідник кладе перед дитиною аркуш паперу, на якому написано вислів з восьми літер (можна прописним шрифтом або іноземною мовою, бо друкованим шрифтом деякі діти пишуть удома до початку навчання у школі).

Інструкція: «Подивись уважно, як тут написано букви, і спробуй на цьому папірці написати так само».

Завдання 3. Скопіювати 10 крапок

Дослідник на не розлінованому аркуші паперу малює п'ятикутник з 10 крапками до початку дослідження

Інструкція: «Подивись уважно на ці крапочки і намалюй такий самий малюнок».

Аналіз результатів

Завдання 1

1 бал -- за намальовану фігуру людини, де є такі частини: голова, волосся, два вуха, два ока, дві брови, ніс, рот, шия; тулуб, дві руки з п'ятьма пальцями на кожній, ноги взуті чи роззуті, верхня частина тулуба відділена від нижньої, є одяг,

2 бали -- коли відсутнє волосся, пальці (або є не всі), вуха;

3 бали -- коли відсутні одяг, шия, вуха, волосся, брови, пальці (або вони не всі), не відділена верхня частина тулуба від нижньої;

4 бали -- примітивне зображення;

5 балів -- головоніг.

Завдання 2

бал -- за абсолютної схожості букв, «також коли букви за розміром відрізняються не більше, ніж удвічі порівняно із зразком. Початкова буква вища за рядкові, між буквами виражений зв'язок, нахил не більший за 30 градусів;

бали -- зображення зручне для читання, але. букви різного розміру й нахилу;

бали -- коли чотири букви зображено правильно;

4 бали -- можна впізнати одну букву, штрихи розміщені так, ніби це три слова;

5 балів -- сумбурне зображення.

Завдання 3

1 бал -- повна схожість. Допускається лише невелике відхилення окремих крапок або всього стовпчика. Загальний малюнок крапок не повинен бути зменшеним або збільшеним більш ніж удвоє;

2 бали -- кількість крапок повинна відповідати зразку. Допускається відхилення трьох крапок по вертикалі або горизонталі не більш як на половину відстані між ними;

3 бали -- зберігається загальна схожість, але кількість крапок не відповідає зразку. На малюнку повинно бути не більш ніж 20 і не менш ніж 7 крапок. Допускається поворот зображення на 180°;

4 бали -- схожості немає. Зображення складається з окремих крапок, але певний порядок зображення відсутній. Розмір і кількість крапок не відповідають зразку;

5 балів -- хаотичне зображення.

Шкільну зрілість також можна визначити за допомогою постановки запитань, доступних психічно здоровій дитині, розвиток якої відповідає календарному віку (табл. 1).

На думку багатьох учених, бути готовим до школи -- це, насамперед, володіти вмінням узагальнювати, диференціювати у відповідних категоріях предмети і явища навколишнього світу. Адже засвоєння будь-якого навчального предмета передбачає наявність у дитини здібності виокремити і зробити об'єктом своєї свідомості ті явища дійсності, знання про які вона має засвоїти. Це потребує певного рівня узагальнення.

Мислення спирається на запас знань про предмети і явища дійсності.