- •1. Предмет і завдання вікової психології. Умови, що сприяли її виникненню.
- •2. Формування системи відносин першокласники до школи, вчителя, учбових обов’язків.
- •3. Поняття про розвиток. Передумови, умови, фактори та рушійні сили психічного розвитку дитини.
- •4. Особливості розвитку пізнавальних процесів та уваги молодшого школяра.
- •5. Теорії психічного розвитку. Когнітивні теорії. Стадії когнітивного розвитку за Жаком Піаже.
- •Когнітивні теорії в психології розвитку Теорія ж. Піаже
- •6. Формування «довільності», «внутрішнього плану дій, «рефлексії» - як процес розвитку свідомості молодшого школяра.
- •7. Когнітивний розвиток у у соціальному контексті...
- •8. Міжособистісні відносини в молодшому шкільному віці.
- •Глава 2. Подходы к пониманию развития человека 95
- •13. Поняття вікових «криз» та особливості їх в різні періоди життя людини.
- •14. Анатомо – фізіологічні особливості організму підлітка.
- •15. Нерівномірність психічного розвитку.
- •16. Різні теоретичні погляди на проблему підліткового віку.
- •17. Основні періоди розвитку людини.
- •18. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці. Розвиток самосвідомості.
- •Самопізнання підлітка
- •19. Рефлекси новонародженого.Научіння та адаптування. Обстеження розвитку та оцінка поведінки новонародженого за шкалою Бразелтона.
- •Анатомо-фізіологічні особливості новонародженого
- •Значення рефлексів новонародженого у розвитку дитини
- •20. Особливості формування «я-образу», «я-концепції» в підлітковому віці.
- •21. Психологічний механізм формування перших понять у немовля про навколишній світ.
- •22. Формування вольових, ділових якостей підлітка. Види діяльності підлітка. Творча діяльність.
- •23. Психосоціальний розвиток немовля. Методика «кам*яне обличчя», її суть.
- •Експеримент "кам'яне обличчя"
- •24. Проблеми девіантної поведінки підлітка та юнака.
- •25. Що являє собою інтелект немовля.
- •26. Учбова діяльність підлітка.
- •28. Юність та юнацтво в історичній перспективі.
- •29. Основні особливості психологічних досягнень у ранньому дитинстві.
- •Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві
- •Провідна діяльність у ранньому дитинстві.
- •1. Фізичний і психічний розвиток дітей раннього віку
- •2. Особливості розвитку в ранньому дитинстві
- •2.1 Характеристика розвитку дітей у ранньому віці
- •2.2 Новоутворення в ранньому дитинстві
- •30. Юність і юнацтво в історичній перспективі.
- •28. Юність та юнацтво в історичній перспективі.
- •31. Взаємовідношення дитини і дорослого та його вплив на розвиток дитини. Методи визначення сформованості у дитини «довіри до світу».
- •Базовое доверие к миру
- •32. Інтелектуальний розвиток в ранній юності. Формування теоретичного мислення.
- •33. Умови, що впливають на психічний розвиток дитини раннього віку.
- •34. Юнацький вік сенситивний до розвитку загальних і спеціальних здібностей.
- •35. Причини сильних переживань та конфліктів з якими стикається дитина. Способи,методи допомоги дітям по зниженню емоційної напруги.
- •Причины возникновения детских страхов
- •Факторы возникновения детских страхов
- •Как помочь ребенку справиться со страхами
- •2. Специфика профилактики кризисных переживаний у детей
- •2.1 Виды и формы оказания психологической помощи детям в кризисной ситуации
- •2.2 Сказкотерапия как эффективный метод психологической помощи детям
- •36. Вдосконалення способів самоконтролю та самоуправління в ранній юності. Самостійність та вибірковість в навчанні.
- •37. Фактори, які можуть викликати агресивну, просоціальну поведінку дитини.
- •38. Становлення світогляду, розвиток моралі юнаків та дівчат.
- •39. Як допомогти дитині засвоїти правила соціальної поведінки.
- •40. Віковий час в контексті соціальних норм. Три визначення віку а понятті зрілість людини.
- •41. Формування почуття особистісної і культурної ідентичності у дітей перших шести років життя. Розвиток спілкування дитини перших семи років життя з ровесниками
- •Особливості розвитку емоційної сфери особистості
- •42. Когнітивний розвиток особистості в період ранньої дорослості. Особливості студентського віку.
- •Розвиток інтелекту та мислення в ранньому дорослому віці
- •Розвиток пам'яті в ранньому дорослому віці
- •Розвиток мовлення у ранньому дорослому віці
- •Розвиток уваги у ранньому дорослому віці
- •49. Формування самосвідомості. «я-образ» Самооцінка в досвіді спілкування дитини.
- •50. Успішна трудова діяльність в період середньої дорослості як фактор розвитку творчого потенціалу та само актуалізації особистості.
- •Афективная сфера.
- •Мотивационная сфера.
- •Поведенческие особенности.
- •51. Проблеми соціалізації та збереження психічного здоров*я дошкільнят.
- •52. Мотиваційні досягнення та мотиваційна криза. Роль метапотреб при виході із кризив період середньої дорослості.
- •53. Розвиток емоцій та почуттів у дитини дошкільного віку.
- •54. Мудрість – як соціально – психологічний феномен особистості, що має достатній досвід життя.
- •55. Поняття психологічної готовності дитини до навчання у школі. Методи психодіагностики шкільної зрілості.
- •1.2 Критерії готовності дітей до школи та деякі аспекти їх розвитку
- •1.3 Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку
- •1.4 Проблеми неготовності дітей до шкільного навчання і шляхи їх подолання
- •56. Психофізіологічні особливості людини в період пізньої дорослості.
- •57. Учбова діяльність – провідна діяльність молодшого школяра. Структурні компоненти учбової діяльності, присвоєння іх учнем.
- •58. Зміни в емоційній та особистісній сфері в період старіння.
- •59. Формування особистості в молодшому шкільному віці.
- •60. Теорія відносності старіння. Адаптивне і не адаптивне старіння.
- •Старість як біологічна проблема
- •Старість як соціальна проблема
- •Старість як когнітивна проблема
- •Комплексні теорії старіння
Базовое доверие к миру
Итак, понятие «базовое доверие» было введено американским психологом и историком Э.Эриксоном. И согласно ему степень развития у ребенка чувства доверия к другим людям и миру зависит от качества получаемой им материнской заботы. Цитирую: "...матери формируют чувство доверия у своих детей благодаря такому обращению, которое по своей сути состоит из чуткой заботы об индивидуальных потребностях ребенка и отчетливого ощущения того, что она сама – тот человек, которому можно доверять, в том понимании слова «доверие», которое существует в данной культуре применительно к данному стилю жизни. Благодаря этому у ребенка закладывается основа для чувства «все хорошо»; для появления чувства тождества; для становления тем, кем он станет, согласно надеждам других". (Erikson, 1963г.)
Эриксон также подчеркивает: младенцы должны доверять не только внешнему миру, но также и миру внутреннему, они должны научиться доверять себе и в особенности должны приобрести способность к тому, чтобы их органы эффективно справлялись с биологическими побуждениями. Неудачное проживание кризиса способствует появлению у ребенка психосоциальной установки страха, подозрительности и опасений за свое благополучие. Данная установка направлена как на мир в целом, так и на отдельных людей; она будет проявляться во всей своей полноте на более поздних стадиях личностного развития. Базовое доверие формируется в первые несколько лет жизни ребенка (разные исследователи по-разному определяют продолжительность этого периода – от года до 3-х), если нет "обрыва "в контакте с матерью и малыш чувствует её любовь. Считается даже, что примерно первые пять месяцев жизни ребенок не воспринимает себя как отдельное от мамы существо. Ребенок доверяет окружающему миру в лице взрослых. Если с рождения ребенок знает, что мама всегда рядом и всегда сможет прийти к нему, стоит только позвать на помощь, он может ей доверять; он знает, что никогда не останется один. Если так и происходит, то у ребенка со временем формируется и доверие к другим людям — сначала к близким родственникам, потом к знакомым, друзьям, а потом и к людям вообще. Если не сформировалось это глубинное, бессознательное доверие к матери, то и формирование доверия к другим людям будет происходить очень нелегко, если вообще будет. И когда такой ребенок вырастет, то ему будет сложно доверять людям, открываться им. Но доверие — это всегда двухсторонний процесс, и если подросший ребенок никому не сможет довериться, то и ему с большой долей вероятности мало кто будет доверять. Легко предположить, что у такого ребенка, а потом и взрослого человека, наверняка будут большие проблемы с общением. Весьма вероятно, что ему будет сложно заводить друзей, общаться с противоположным полом. Ему вообще трудно доверять людям, и если он и старается быть общительным и дружелюбным, то в глубине души, даже не осознавая этого, этот человек все равно считает, что «мир — это опасное место и доверять другим нельзя, потому что они все равно обманут». "Дети, брошенные родителями, но за которыми осуществлялся нормальный уход с точки зрения жизнеобеспечения, не хотели жить. У них появлялись проявления различных заболеваний, причины которых врачи не могли объяснить с медицинской точки зрения (это явление имеет название «госпитализм»). Еще один французский психолог, Рене Спитц, изучал детей в домах ребенка и в хороших ясельных учреждениях с большим количеством обслуживающего персонала. Дети из домов ребенка сильно отставали в психическом развитии. Несмотря на то, что уход, питание и гигиенические условия в этих учреждениях были хорошими, процент смертности был очень большим. К 2 годам многие из них умерли от госпитализма. Психологам стоило большого труда понять, что это происходит потому, что дети не понимают, что с ними произошло и где их мама. После проговаривания психологами ситуации даже детям нескольких месяцев жизни и восстановления причинно-следственных связей, дети передумывали умирать." Надежная привязанность ребенка к матери в первые годы жизни закладывает основы чувства безопасности и доверия к окружающему миру. Такие дети уже в раннем детстве проявляют общительность, сообразительность, изобретательность в играх. В дошкольном и подростковом возрасте они демонстрируют черты лидерства, отличаются инициативностью, отзывчивостью, сочувствием, популярны среди сверстников. Что же делать, если маме по каким-то причинам действительно нужно уйти? Во-первых, причины, по которым мама не может взять с собой ребенка должны быть действительно вескими. Оценивая весомость этих причин, мама берет на себя ответственность за подвергание риску базового доверия своего ребенка к ней и к миру. Во-вторых, мама обязательно должна сказать ребенку, что ей нужно уйти, но она обязательно вернется, а в ее отсутствие о нем позаботится, например, бабушка. Желательно привести понятные ребенку и соответствующие действительности аргументы, почему будет происходить именно так, а не как этого бы хотелось ребенку. В-третьих, маме нужно обозначить ребенку период времени своего отсутствия, опираясь при этом на понятные ребенку временные ориентиры (например, я вернусь, когда на улице зажгутся фонари). В-четвертых, надо всегда держать свое слово. И всегда помнить, что в общении с ребенком лучше не допустить ошибки, чем потом ее исправлять.
