
- •1. Предмет і завдання вікової психології. Умови, що сприяли її виникненню.
- •2. Формування системи відносин першокласники до школи, вчителя, учбових обов’язків.
- •3. Поняття про розвиток. Передумови, умови, фактори та рушійні сили психічного розвитку дитини.
- •4. Особливості розвитку пізнавальних процесів та уваги молодшого школяра.
- •5. Теорії психічного розвитку. Когнітивні теорії. Стадії когнітивного розвитку за Жаком Піаже.
- •Когнітивні теорії в психології розвитку Теорія ж. Піаже
- •6. Формування «довільності», «внутрішнього плану дій, «рефлексії» - як процес розвитку свідомості молодшого школяра.
- •7. Когнітивний розвиток у у соціальному контексті...
- •8. Міжособистісні відносини в молодшому шкільному віці.
- •Глава 2. Подходы к пониманию развития человека 95
- •13. Поняття вікових «криз» та особливості їх в різні періоди життя людини.
- •14. Анатомо – фізіологічні особливості організму підлітка.
- •15. Нерівномірність психічного розвитку.
- •16. Різні теоретичні погляди на проблему підліткового віку.
- •17. Основні періоди розвитку людини.
- •18. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці. Розвиток самосвідомості.
- •Самопізнання підлітка
- •19. Рефлекси новонародженого.Научіння та адаптування. Обстеження розвитку та оцінка поведінки новонародженого за шкалою Бразелтона.
- •Анатомо-фізіологічні особливості новонародженого
- •Значення рефлексів новонародженого у розвитку дитини
- •20. Особливості формування «я-образу», «я-концепції» в підлітковому віці.
- •21. Психологічний механізм формування перших понять у немовля про навколишній світ.
- •22. Формування вольових, ділових якостей підлітка. Види діяльності підлітка. Творча діяльність.
- •23. Психосоціальний розвиток немовля. Методика «кам*яне обличчя», її суть.
- •Експеримент "кам'яне обличчя"
- •24. Проблеми девіантної поведінки підлітка та юнака.
- •25. Що являє собою інтелект немовля.
- •26. Учбова діяльність підлітка.
- •28. Юність та юнацтво в історичній перспективі.
- •29. Основні особливості психологічних досягнень у ранньому дитинстві.
- •Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві
- •Провідна діяльність у ранньому дитинстві.
- •1. Фізичний і психічний розвиток дітей раннього віку
- •2. Особливості розвитку в ранньому дитинстві
- •2.1 Характеристика розвитку дітей у ранньому віці
- •2.2 Новоутворення в ранньому дитинстві
- •30. Юність і юнацтво в історичній перспективі.
- •28. Юність та юнацтво в історичній перспективі.
- •31. Взаємовідношення дитини і дорослого та його вплив на розвиток дитини. Методи визначення сформованості у дитини «довіри до світу».
- •Базовое доверие к миру
- •32. Інтелектуальний розвиток в ранній юності. Формування теоретичного мислення.
- •33. Умови, що впливають на психічний розвиток дитини раннього віку.
- •34. Юнацький вік сенситивний до розвитку загальних і спеціальних здібностей.
- •35. Причини сильних переживань та конфліктів з якими стикається дитина. Способи,методи допомоги дітям по зниженню емоційної напруги.
- •Причины возникновения детских страхов
- •Факторы возникновения детских страхов
- •Как помочь ребенку справиться со страхами
- •2. Специфика профилактики кризисных переживаний у детей
- •2.1 Виды и формы оказания психологической помощи детям в кризисной ситуации
- •2.2 Сказкотерапия как эффективный метод психологической помощи детям
- •36. Вдосконалення способів самоконтролю та самоуправління в ранній юності. Самостійність та вибірковість в навчанні.
- •37. Фактори, які можуть викликати агресивну, просоціальну поведінку дитини.
- •38. Становлення світогляду, розвиток моралі юнаків та дівчат.
- •39. Як допомогти дитині засвоїти правила соціальної поведінки.
- •40. Віковий час в контексті соціальних норм. Три визначення віку а понятті зрілість людини.
- •41. Формування почуття особистісної і культурної ідентичності у дітей перших шести років життя. Розвиток спілкування дитини перших семи років життя з ровесниками
- •Особливості розвитку емоційної сфери особистості
- •42. Когнітивний розвиток особистості в період ранньої дорослості. Особливості студентського віку.
- •Розвиток інтелекту та мислення в ранньому дорослому віці
- •Розвиток пам'яті в ранньому дорослому віці
- •Розвиток мовлення у ранньому дорослому віці
- •Розвиток уваги у ранньому дорослому віці
- •49. Формування самосвідомості. «я-образ» Самооцінка в досвіді спілкування дитини.
- •50. Успішна трудова діяльність в період середньої дорослості як фактор розвитку творчого потенціалу та само актуалізації особистості.
- •Афективная сфера.
- •Мотивационная сфера.
- •Поведенческие особенности.
- •51. Проблеми соціалізації та збереження психічного здоров*я дошкільнят.
- •52. Мотиваційні досягнення та мотиваційна криза. Роль метапотреб при виході із кризив період середньої дорослості.
- •53. Розвиток емоцій та почуттів у дитини дошкільного віку.
- •54. Мудрість – як соціально – психологічний феномен особистості, що має достатній досвід життя.
- •55. Поняття психологічної готовності дитини до навчання у школі. Методи психодіагностики шкільної зрілості.
- •1.2 Критерії готовності дітей до школи та деякі аспекти їх розвитку
- •1.3 Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку
- •1.4 Проблеми неготовності дітей до шкільного навчання і шляхи їх подолання
- •56. Психофізіологічні особливості людини в період пізньої дорослості.
- •57. Учбова діяльність – провідна діяльність молодшого школяра. Структурні компоненти учбової діяльності, присвоєння іх учнем.
- •58. Зміни в емоційній та особистісній сфері в період старіння.
- •59. Формування особистості в молодшому шкільному віці.
- •60. Теорія відносності старіння. Адаптивне і не адаптивне старіння.
- •Старість як біологічна проблема
- •Старість як соціальна проблема
- •Старість як когнітивна проблема
- •Комплексні теорії старіння
15. Нерівномірність психічного розвитку.
Нерівномірність розвитку. Виявляється вона в неоднаковому розвитку різних психічних функцій, властивостей, утворень: кожна з них має стадії піднесення, стабілізації і спаду. Про нерівномірність розвитку свідчать його темп, спрямованість і тривалість. Найвища інтенсивність коливань (нерівномірність) у розвитку функцій припадає иа період їх вищих досягнень: чим вищий рівень продуктивності у розвитку, тим помітніші коливання його вікової динаміки; чим нижчий рівень розвитку системи, тим сильніші коливання (піднесення змінюються значними спадами). У високорозвинутих системах коливання стають частішими, але амплітуда їх зменшується. Це означає, що складна система сама себе стабілізує, наближається у своєму розвитку до єдності і гармонії всіх її частин.
Акселерація - прискорений темп розвитку:
1) фізична (причини - посилення сонячної радіації, поліпшення медіц.обслужіванія, міграція населення)
2) фізіологічна - прискорений темп дозрівання і омолодження хвороб (причини - ізм.хар-ра харчування, посилення солн.актівності,екологія, урбанізація).
3) психологічна
4) обдарованість
Відстає розвиток:
1) олігофрінія - розумова відсталість (стійке необоротне недорозвинення функцій внаслідок органіч.пораженія ЦНС на ранній стадії розвитку - до 2 років. Причини - генетіч.фактори - генетіч.операціі, генетіч.нарушеніе обміну речовин, патогенний спадкування, внутрішньоутробні фактори). Стадії олігофренії: дебільність, імбіцільность, ідіотія.
2) ЗПР - затримка псіх.развітія - парціальний недорозвинення псіх.функцій, що носить врем.хар-р і долає до підліткового віку, недорозвинення йде знизу вгору. причини і систематика:
- ЗПР конституціонального генезу
- ЗПР соматогенного генезу (в рез-ті соматіч.заболеваній)
- ЗПР психогенного генезу (у рез.нарушенія умов виховання)
- ЗПР церебральноорганіч.генеза (мін.мозговая дисфункція, затримка Интел. лічн.развітія)
3) педзапущенность - порушення соціалізації
Неравномерность – одна из закономерностей психического развития. Каждая психическая функция обладает особым темпом и ритмом становления. Отдельные из них как бы идут впереди, подготавливая другим почву. Затем те функции, которые отставали, приобретают приоритет в развитии и создают основу для дальнейшего усложнения психической деятельности. Например, в младенчестве интенсивно развиваются органы чувств. На их основе в дальнейшем формируются предметные действия. В раннем возрасте действия с предметами превращаются в особую деятельность, в ходе которой развиваются речь, наглядно-действенное мышление и гордость зав собственные достижения.
О неравномерности развития психической функции судят по темпу, направленности и длительности происходящих изменений. Установлено, что наибольшая интенсивность колебаний (неравномерность) в развитии функций приходится на период их высших достижений. Чем выше уровень продуктивности в развитии, тем выраженнее колебательный характер ее возрастной динамики (Рыбалко Е. Ф.).
Этим объясняются резкие перепады в развитии, например, познавательных функций в подростковом и юношеском возрасте.
Показано, что неравномерный, колебательный характер развития обусловлен нелинейной, многовариантной природой развивающейся системы. При этом чем ниже уровень развития системы, тем сильнее колебания: высокие подъемы сменяются значительными спадами. В сложноорганизованных (высокоразвитых) системах колебания становятся частыми, но амплитуда их резко уменьшается. То есть сложная система как бы сама себя стабилизирует. Система в своем развитии идет к единству и гармонии частей. Эти выводы подтверждаются данными о динамике развития познавательных функций на протяжении детского, подросткового и взрослого возрастов. С возрастом резко уменьшается перепад в развитии той или иной функции, но увеличивается частота колебаний. Таким образом, путем неравномерного или колебательного характера развития система поддерживает свою целостность и при этом динамично развивается.
Гетерохронность развития означает асинхронность (несовпадение во времени) фаз развития отдельных органов и функций. Чем же она вызвана?
Неравномерность - неодинаковость, непостоянство в развитии психических функций.
Гетерохронность - разновременность, асинхронность, несовпадение во времени фаз развития отдельных органов и функций.
Если неравномерность развития обусловлена нелинейной природой системы, то гетерохронность связывается с особенностями ее структуры, прежде всего с неоднородностью ее элементов. «Единство через разнообразие» — вот манифест существования любой саморазвивающейся и самоорганизующейся системы. Именно это обстоятельство и обусловливает избирательный характер развития структур и функций в соответствии с внешними и внутренними факторами. В связи с этим становится понятным, почему темпы развития разных психических образований оказываются разными.
По мнению П. К. Анохина, гетерохронность является особой закономерностью, заключающейся в неравномерном развертывании наследственной информации. Он же различает внутрисистемную и межсистемную гетерохронность. Внутрисистемная гетерохронность проявляется в неодновременной закладке и различных темпах созревания отдельных фрагментов одной и той же функции, а межсистемная относится к закладке и темпам развития структурных образований, которые будут необходимы организму в разные периоды его постнатального развития. Например, вначале формируются филогенетически более древние анализаторы, а затем более молодые.
Для правильного понимания гетерохронии важно иметь в виду значение и роль того или иного структурного образования или функции в жизнедеятельности человека. Э. Мейманом было показано: чем нужнее та или иная функция, чем важнее ее роль на данном этапе развития, тем раньше она развивается. Например, ребенок учится ориентироваться в пространстве быстрее, чем во времени.
Значение и роль функции обусловливают и ее долговечность. Так, чувствительность человека к зеленому и желтому цветам после 50 лет почти или совсем не снижается, в то время как чувствительность к синему неуклонно падает после 25 лет. По мнению Е. Ф. Рыбалко, гетерохронность — дополнительный механизм регуляции индивидуального развития в различные периоды жизни человека, действие которого усиливается во время роста и инволюции.