
- •1. Предмет і завдання вікової психології. Умови, що сприяли її виникненню.
- •2. Формування системи відносин першокласники до школи, вчителя, учбових обов’язків.
- •3. Поняття про розвиток. Передумови, умови, фактори та рушійні сили психічного розвитку дитини.
- •4. Особливості розвитку пізнавальних процесів та уваги молодшого школяра.
- •5. Теорії психічного розвитку. Когнітивні теорії. Стадії когнітивного розвитку за Жаком Піаже.
- •Когнітивні теорії в психології розвитку Теорія ж. Піаже
- •6. Формування «довільності», «внутрішнього плану дій, «рефлексії» - як процес розвитку свідомості молодшого школяра.
- •7. Когнітивний розвиток у у соціальному контексті...
- •8. Міжособистісні відносини в молодшому шкільному віці.
- •Глава 2. Подходы к пониманию развития человека 95
- •13. Поняття вікових «криз» та особливості їх в різні періоди життя людини.
- •14. Анатомо – фізіологічні особливості організму підлітка.
- •15. Нерівномірність психічного розвитку.
- •16. Різні теоретичні погляди на проблему підліткового віку.
- •17. Основні періоди розвитку людини.
- •18. Соціальна ситуація розвитку в підлітковому віці. Розвиток самосвідомості.
- •Самопізнання підлітка
- •19. Рефлекси новонародженого.Научіння та адаптування. Обстеження розвитку та оцінка поведінки новонародженого за шкалою Бразелтона.
- •Анатомо-фізіологічні особливості новонародженого
- •Значення рефлексів новонародженого у розвитку дитини
- •20. Особливості формування «я-образу», «я-концепції» в підлітковому віці.
- •21. Психологічний механізм формування перших понять у немовля про навколишній світ.
- •22. Формування вольових, ділових якостей підлітка. Види діяльності підлітка. Творча діяльність.
- •23. Психосоціальний розвиток немовля. Методика «кам*яне обличчя», її суть.
- •Експеримент "кам'яне обличчя"
- •24. Проблеми девіантної поведінки підлітка та юнака.
- •25. Що являє собою інтелект немовля.
- •26. Учбова діяльність підлітка.
- •28. Юність та юнацтво в історичній перспективі.
- •29. Основні особливості психологічних досягнень у ранньому дитинстві.
- •Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві
- •Провідна діяльність у ранньому дитинстві.
- •1. Фізичний і психічний розвиток дітей раннього віку
- •2. Особливості розвитку в ранньому дитинстві
- •2.1 Характеристика розвитку дітей у ранньому віці
- •2.2 Новоутворення в ранньому дитинстві
- •30. Юність і юнацтво в історичній перспективі.
- •28. Юність та юнацтво в історичній перспективі.
- •31. Взаємовідношення дитини і дорослого та його вплив на розвиток дитини. Методи визначення сформованості у дитини «довіри до світу».
- •Базовое доверие к миру
- •32. Інтелектуальний розвиток в ранній юності. Формування теоретичного мислення.
- •33. Умови, що впливають на психічний розвиток дитини раннього віку.
- •34. Юнацький вік сенситивний до розвитку загальних і спеціальних здібностей.
- •35. Причини сильних переживань та конфліктів з якими стикається дитина. Способи,методи допомоги дітям по зниженню емоційної напруги.
- •Причины возникновения детских страхов
- •Факторы возникновения детских страхов
- •Как помочь ребенку справиться со страхами
- •2. Специфика профилактики кризисных переживаний у детей
- •2.1 Виды и формы оказания психологической помощи детям в кризисной ситуации
- •2.2 Сказкотерапия как эффективный метод психологической помощи детям
- •36. Вдосконалення способів самоконтролю та самоуправління в ранній юності. Самостійність та вибірковість в навчанні.
- •37. Фактори, які можуть викликати агресивну, просоціальну поведінку дитини.
- •38. Становлення світогляду, розвиток моралі юнаків та дівчат.
- •39. Як допомогти дитині засвоїти правила соціальної поведінки.
- •40. Віковий час в контексті соціальних норм. Три визначення віку а понятті зрілість людини.
- •41. Формування почуття особистісної і культурної ідентичності у дітей перших шести років життя. Розвиток спілкування дитини перших семи років життя з ровесниками
- •Особливості розвитку емоційної сфери особистості
- •42. Когнітивний розвиток особистості в період ранньої дорослості. Особливості студентського віку.
- •Розвиток інтелекту та мислення в ранньому дорослому віці
- •Розвиток пам'яті в ранньому дорослому віці
- •Розвиток мовлення у ранньому дорослому віці
- •Розвиток уваги у ранньому дорослому віці
- •49. Формування самосвідомості. «я-образ» Самооцінка в досвіді спілкування дитини.
- •50. Успішна трудова діяльність в період середньої дорослості як фактор розвитку творчого потенціалу та само актуалізації особистості.
- •Афективная сфера.
- •Мотивационная сфера.
- •Поведенческие особенности.
- •51. Проблеми соціалізації та збереження психічного здоров*я дошкільнят.
- •52. Мотиваційні досягнення та мотиваційна криза. Роль метапотреб при виході із кризив період середньої дорослості.
- •53. Розвиток емоцій та почуттів у дитини дошкільного віку.
- •54. Мудрість – як соціально – психологічний феномен особистості, що має достатній досвід життя.
- •55. Поняття психологічної готовності дитини до навчання у школі. Методи психодіагностики шкільної зрілості.
- •1.2 Критерії готовності дітей до школи та деякі аспекти їх розвитку
- •1.3 Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку
- •1.4 Проблеми неготовності дітей до шкільного навчання і шляхи їх подолання
- •56. Психофізіологічні особливості людини в період пізньої дорослості.
- •57. Учбова діяльність – провідна діяльність молодшого школяра. Структурні компоненти учбової діяльності, присвоєння іх учнем.
- •58. Зміни в емоційній та особистісній сфері в період старіння.
- •59. Формування особистості в молодшому шкільному віці.
- •60. Теорія відносності старіння. Адаптивне і не адаптивне старіння.
- •Старість як біологічна проблема
- •Старість як соціальна проблема
- •Старість як когнітивна проблема
- •Комплексні теорії старіння
Відповіді до іспиту «Вікова психологія».
1. Предмет і завдання вікової психології. Умови, що сприяли її виникненню.
Предметом вікової психології є дослідження закономірностей психічного розвитку людини на різних етапах її онтогенезу, а також вивчення виникнення та розвитку психічних процесів та властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих та людей похилого віку. Вікова психологія вивчає особливості розвитку психічних процесів: відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви на всіх вікових етапах життя особистості; становлення різних видів діяльності: гри, навчання, праці, спілкування; формування психічних якостей і властивостей особистості: самосвідомості, емоційної царини, характеру, здібностей.
Предметом вікової психології як галузі психологічної науки є вікова динаміка психіки людини, закономірності та факти розвитку психічних процесів і психічних властивостей особистості на різних етапах її індивідуального життя.
Галузями вікової психології є: дитяча психологія, психологія молодшого школяра, психологія підлітка, психологія ранньої юності, психологія дорослої людини, геронтопсихологія (психологія старості).
Предметом педагогічної психології є психологічні закономірності навчання і виховання. Конкретизуючи цю тезу, зазначимо, що педагогічна психологія вивчає пізнавальну діяльність і розумовий розвиток учня, закономірності формування особистості як свідомого суб'єкта пізнання, спілкування і праці.
У структурі педагогічної психології виділяють: психологію навчання, психологію виховання і психологію вчителя.
Вікова психологія нерозривно пов'язана з педагогічною психологією. Ця єдність пояснюється спільним об'єктом дослідження - особистістю, яка розвивається. І вікова, і педагогічна психологія розглядають взаємодію дитини і дорослого: дитина аналізується в процесі навчання і виховання. Водночас навчання і виховання не можуть розглядатися поза основним об'єктом цих процесів - дитиною, яка розвивається.
Завдання вікової та педагогічної психології можна розділити на 3 групи:
1. Методологічні завдання.
Методологія - це система принципів і способів організації та побудови теоретичної й практичної діяльності. Відповідно, під загальними методологічними завданнями розуміють формулювання загального філософського підходу, способу пізнання, який застосовується дослідником.
Спеціальні методологічні завдання - формулювання методологічних принципів і визначення конкретних методичних прийомів дослідження. Так, наприклад, до основних проблем спеціальної методології наукового пізнання в межах вікової психології відносять:
1) проблему рушійних сил психічного розвитку людини;
2) проблему співвідношення навчання і розвитку;
3) проблему вікової періодизації.
2. Теоретико-пізнавальні завдання.
Основна ціль теоретичних досліджень - збільшення знань про загальні закономірності та механізми розвитку психіки дитини; розробка понятійного апарату.
До основних теоретичних проблем вікової та педагогічної психології на сучасному етапі відносимо:
1) визначення еталонів зрілості особистості;
2) виявлення актуальних і потенціальних можливостей людини в різні періоди її життя;
3) побудова концептуальної моделі материнства;
4) співвідношення інтелектуальних і особистісних змін у загальному психічному розвитку дитини;
5) наукове прогнозування в розвитку психічних ресурсів дитини.
3. Практичні завдання.
Вирішення теоретичних задач розширяє можливості практичного застосування надбань вікової та педагогічної психології. Практична психологія спрямована на вирішення конкретних проблем певної людини. Актуальними практичними завданнями вікової та педагогічної психології є:
1) організація оптимальних форм дитячої діяльності та спілкування;
2) проблема психологічної допомоги в періоди різних вікових криз;
3) проблема гуманізації навчально-виховного процесу;
4) проблема важких дітей.
У давньому світі загальнопсихологічні знання розвивалися в лоні філософії. Геракліта (прибл. 544—483 до н. є.) про нерозривний зв'язок індивідуальної душі з космосом, про процесуальність (плинність, змінність) психічних станів, різні перехідні рівні душевного життя (основи генетичного підходу), підпорядкованість усіх психічних явищ непорушним законам матеріального світу.
Один із чільних її представників католицький філософ Фома Аквінський (1225/26—1274),. Рослинна, тваринна і людська душі розташовані ступінчасто, а у середині кожної з них розміщені здібності та їх продукти (відчуття, уявлення, поняття). Душа спочатку здійснює акт пізнання: їй являється образ об'єкта (відчуття або поняття); потім усвідомлює, що нею зроблено цей акт; і нарешті, душа “повертається” до себе, пізнавши вже не образ і не акт, а себе як унікальну сутність. Перша спроба докладного і послідовного опису психічного розвитку особистості пов'язана з ім'ям німецького філософа Альфреда Тідемана (1736—1803), який опублікував у 1787 р. “Спостереження за розвитком душевних здібностей дитини”. Значно ширше і детальніше дослідив поведінку дитини-дошкільника у середині XIX ст. німецький психолог Альберт Кусмауль (1811—1897). Спостерігав за розвитком дитячої психіки французький філософ Іпполіт Тен (1828— 1893). Він описав процес засвоєння мови своєю дочкою.
Засновником дитячої психології вважають англійського ембріолога і психолога Віктора Прейєра (1822—1899). Якщо до нього досліджували окремі проблеми і давали фрагментарні ескізи розвитку психіки дитини, то В. Прейєр намагався цілісно проаналізувати проблему на основі систематичного її дослідження. Його книга “Душа дитини” (1882) репрезентувала опис психічного та біологічного розвитку дитини від народження до трьох років. На думку В. Прейєра, у сфері психічного розвитку виявляється біологічна спадковість, яка є основою індивідуальних відмінностей. Він прагнув не тільки розкрити зміст дитячої душі, описати розвиток пізнавальних процесів, мовлення, емоцій дитини, а й навчити дорослих розуміти дітей, використовуючи об'єктивні методи. З цією метою в додатку до своєї книги умістив зразок щоденника, покликаного забезпечити вивчення особливостей розвитку дітей різного віку.